Алюшина Полина - Сяйво світів, Алюшина Полина

- Лети геть, Зюська, з нашої планети! Не потрібні нам твої мороз та сніг!

Вискочила тут Зюська зі своєї печери і почала їх засипати снігом та морозним вітром дмухати. А чудовисько Халаханське вслід за нею вискочило, рикає, шипить, язиком своїм б’є. Червоний дракон сніг вогнем розтоплює, Халаханське чудовисько відганяє. Ухопив чорний восьминіг одними щупальцями Зюську за ноги та руки, а іншими підняв золотий меч і відрізав Зюське волосся. Разом наступила тиша, все заспокоїлося, і всі чари злої Зюськи зникли: чорний восьминіг знову став принцом, а червоний дракон – гарною принцесою в рожевій сукні.

Заплакала Зюська, просити стала:

- Вибачте, вибачте мені, принц Хедік і принцеса Аліса, я не буду більше морозити всіх. Я стану доброю, тільки навчить мене.

- Навчимо, - сказав принц, - але треба старатися.

- Я буду, буду старатися. Але мені погано, коли тепло, тому я і злюся. – Сказала Зюська. – А коли волосся знову відросте, то мені знов прийдеться холодне повітря випускати, морозити всіх і сніг сипати. Вдача в мене така.

- Нічого, ми це якось владнаємо, - сказала принцеса Аліса і підморгнула  принцу. 

         І знову на планету Аденту прийшла весна, розпустились жовті та червоні квіти. Жителі планети, тварини та птахи повернулись у свої домівки, і життя знову стало веселим.

         Халаханське чудовисько зрізало золотим мечем усе своє хутро і виявилось, що воно таке маленьке, як ведмежа.  Всі почали звати його Халахан. Принц Хедік одружився на принцесі – рожевій цукерці і вони разом вигадали для Зюськи зимові ласощі – солодке і холодне морозиво.

         Коли ж волосся у Зюськи відростало і становилось довгим, то на планету Аденту приходила зима з холодом та снігом. Але ніхто вже не ображався, тому що з хутра Халахана пошили собі шапки, шарфи та рукавички. І сама зима стала кращою, тому що так здорово грати в сніжки, кататися на ковзанах і весело летіти з льодяної гори на санчатах!