Несвятий революціонер - Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер

 Ця історія могла б так і закінчитися тим, що винуватиць би ніколи б не знайшовся, так як всі були вбиті, окрім Віктора, який за його словами, почув крики на кухні, коли сам був у власній кімнаті. Але вона закінчилась.

Телеграма, яку я відправив, місцевому поліцейському, прийшла вчасно. Містер Брудді, з яким ми познайомилися у шинку, низького зросту п’ятдесятирічний  чоловік, масивний, неначе щодня цілу свиню їсть. Поліцейський має неймовірну харизму, саме завдяки їй і завдяки тому, що він завжди любив проводити час у корчмі, місцеві люди його дуже люблять. Саме він перший підійшов до мене, коли я записував свідчення тутешніх:

-Стакан віскі Бранца для пана Конграйта, я пригощаю!, - голосно, неначе риком лева,  сказав до мене Брудді і промовив: - Про вас вже чутно на все місто, детективе, саме тому час настав і нам поговорити з вами, я Брудді, Ганс Брудді – місцевий голова поліції, будемо знайомі.

-Артур Конграйт, для колег – Арті, будемо знайомі, містере Брудді.

-Що ж, Арті, перейду відразу до справи. – стривоженим та стомленим голосом промовив до мене поліцейський. – Як ви вже знаєте, сталася велика трагедія у родині Бранц. Віктор, після вбивства його сім’ї ,плюнув на компанію, і зараз те, що ми з вами п’ємо, це остання партія віскі з його колись величної компанії. Сімейка Бранц зі сторони простих людей виглядала звичайною, зокрема нюансу того, що мешканці завжди зверталися до мене із заявою посадити батька, через те, що він постійно бив сина, але Аурелія постійно скидала з нього всі зауваження. Розумієш, Артуре, по-людськи ми б давно всім містом би вбили того Віктора, бо паскуда він ще та, і Білі було неймовірно шкода, але за законом ми нічого не можемо зробити. У Кемніці ніхто бізнесмена не любить, всі бажають йому нещастя та вічного горя, і знаєш, колего, колективне бажання інших збулось так швидко, неначе Віктор сам їх всіх повбивав. – випивши стакан віскі, закінчив розмову Брудді

- Знаєте, Гансе, якою б не була та містична історія, але все ж таки ви підштовхнули мене на одну цікаву здогадку, про яку я вам розповім пізніше, як ще раз завітаю у маєток. Я вам вдячний за віскі, містере Брудді, але, на жаль, на годиннику вже майже дванадцята, тому я із втомленим тілом та зі стривоженою душею буду відправлятися у свою кімнату в готелі, готель «Вовча яма»,(2) якщо щось надибаєте про Віктора, прошу відправити мені туди телеграму. Доброї ночі, Гансе!

- Доброї ночі, Арті!

Випивши віскі та стиснувши руку поліцейському я попрямував у кімнату свого готелю, що розташовувався на окраїні міста. Обрав це місце по причині того, що я є фанатом готичного стилю, саме за яким був побудований готель, та й через те, що поруч був непоганий бордель, де я підглядав за оголеними жінками у бінокль. Ця послуга безкоштовна, тому мені не приходилось платити, щоб побачити перед собою оголену дівчину.

До свого житла від шинку треба пішки було йти приблизно 15 хвилин, життя у темну пору тут не було, всі боялися виходити після вбивства у маєтку, бо кожен з людей думав, що він міг стати наступним, серед них був і я, але втім дорога, хоч і була моторошною та холодною, але дібрався я до місця швидко, що навіть ніс не встиг почервоніти. Готель своєю красою міг позмагатися на той час з великим собором у Лювенті. Пишний п’ятиповерховий будинок з’являвся перед зором кожної людини, що була, є, і буде в Кемніці. На кінцівці будівлі були 2 високих башти, що нагадують дві масивних мачти. Поєднання чорного та темно-сірого кольору, що створювало таємничу атмосферу, неначе у кожній з кімнат жив власний привид – охоронець.

І ось я знову тут, у такому красивому, неначе чорний опал, місці. На диво, місцеві працівники є дуже люб’язними людьми, які своєю посмішкою та гумором зроблять настрій на весь день. Освітлення здебільш приглушене, створене з ламп в стилі свічок, також використовувались свічки з ефектом тління. Вікна мали гігантський розмір, завдовжки 3 метри та завширшки 1,5 метри. Кімната знаходилась на 3 поверсі, коштувала вона на 1894 рік долар за ніч, тому із зарплатні слідчого я міг жити у такій кімнаті близько двадцяти днів, але робота вимагала бути мені тут максимум, як тиждень. Стіни у кімнаті мали темно-сірий колір, що створювали антураж місця, де має статись вбивство, і кров розлетиться на стіну. Підлога створена із чорного дуба, коли проходиш по ній, то завжди проходять мурашки по шкірі, неначе ти стоїш босими ногами на цвинтарі. Вікна такі ж масивні ,як і в залі.

2) Вовча яма – один з найкрасивіших та пишних готелів на континенті. 250 років назад це місце було схованкою для клану бандитів «Вовчий вий». Історично на континенті «Вовчий вий» був найзагадковішим кланом сторіччя. Усю свою здобич вони викидали прямісінько у яму, що знаходилася під їхньою схованкою. За чутками, власник цього місця предок могутнього ватажка Діная банди «Вовчий вий», саме тому це місце так названо, як спогад про спадок власника.

Розклавши речі, навіть не думаючи про те, що мене завтра очікує ще одна поїздка до маєтку, не переодягнувшись, я впав на ліжко і задрімав. У думках була лише одна фраза: «Віктор сам їх всіх повбивав»

2

Ранок. Бридкий, холодний, як і кухар, що приготував мені найогиднішу рибу на планеті. Злий та голодний я попрямував до Віктора, зустрівши його у садку, де він, добре посивівши, пив своє віскі.

- Вранці та й вже до пляшки, це на вас не схоже, містере Бранц. Маєте гарний вигляд, як для п’янчуги.

-Поцілуй моє гузно, Артуре, навіщо ти припхався? Щоб познущатися чи у тебе є якась справа? А, точно, детективе, ти ж прийшов, щоб розслідувати вбивство моєї коханої пташечки та того недоноска, горів би він у пеклі, так немає чого розслідувати, я убив Дема, коли він вже перерубав Білі. – зробивши ковток віскі, подивився на мене Віктор.

-Містере Бранц, поки я не залишив вас і не пішов до будинку, скажіть: чому у вас сформувалася така ненависть до сина? Ви зненавиділи його, неначе тільки через те, що він є, але має ж бути на те причина?