Vasyl Shyrman - Інтерв'ю з Карлом Густавом Юнгом, Vasyl Shyrman

Замість передмови

Уявіть собі простір, де відлуння минулого зливається з питаннями сьогодення. Там, поза межами звичних реальностей, у глибинах колективного несвідомого, перетинаються шляхи шукачів істини та великих умів. І ось цієї ночі я опинився на порозі цього виміру — коли з’явився Страж.

Він з'явився несподівано, як завжди. Його постать була незмінною — суворий велетень, позбавлений звичних рис, але сповнений невимовної сили. Його голос, ніби з самої суті реальності, заповнив мій розум:

— Ти готовий?

— До чого? — запитав я.

— До зустрічі з тим, хто завжди був частиною твоїх пошуків. Назви ім'я.

Я закрив очі, дозволивши думкам виринути самостійно. Ім'я з’явилося без сумнівів, ніби чекало цього моменту.

— Карл Густав Юнг.

Страж кивнув. Усе довкола змінилося — тьмяне світло перетворилося на тепле сяйво, стіни виміру стали схожими на кабінет зі старовинними книжками й затишним кріслом біля каміна. Там сидів Юнг, зосереджений і водночас спокійний, із легкою усмішкою на обличчі.

— Вітаю вас, шукачу, — промовив він, відкинувшись у кріслі. — Що привело вас сюди?

— Бажання зрозуміти, — відповів я.

— Тоді ми з вами маємо про що поговорити. Прошу, ставте своє перше запитання.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍