Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Дівчина, яку я зустрів уперше, Стружик Лев 📚 - Українською

Стружик Лев - Дівчина, яку я зустрів уперше, Стружик Лев

10
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Дівчина, яку я зустрів уперше" автора Стружик Лев. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:
Частина 2

Наступного ранку, коли я прокинувся, перше, про що я подумав, - це була наша зустріч з Дариною. Її образ, з її рудим волоссям і сяючими зеленими очима, переслідував мене навіть уві сні. Я розумів, що ця зустріч не була такою аж випадковою, адже я відчував, що між нами встановився якийсь особливий зв'язок. Це відчуття було приємним, але водночас викликало хвилювання. Я вирішив, що сьогодні обов'язково зателефоную їй.

На роботі я був трохи розсіяний, мої думки постійно поверталися до Дарини. Колеги помітили, що я не такий, як зазвичай, і запитували, чи все в мене добре. Я лише усміхався у відповідь, не бажаючи ділитися своїми переживаннями. Вони б навряд чи зрозуміли, що знайомство з дівчиною, яку я зустрів вперше, могло так вплинути на мене.

Під час обідньої перерви я нарешті наважився набрати її номер. Серце калатало в грудях, коли я чув гудки в трубці. На щастя, вона відповіла майже одразу.

- Привіт, це Олексій, - сказав я, намагаючись зберігати спокій. - Я просто хотів дізнатися, як у тебе справи.

- Привіт, Олексію, - її голос звучав так само мелодійно, як і напередодні. - У мене все добре, дякую. А як твої справи?

- Чудово, дякую. Я думав, може, ти хочеш зустрітися сьогодні ввечері? Можемо піти на каву або прогулятися містом, - запропонував я з надією.

- Звучить чудово, - відповіла Дарина з легким сміхом у голосі. - Я б із задоволенням прогулялася з тобою. Давай зустрінемося біля парку о шостій?

- Домовилися, - сказав я, відчуваючи, як хвилювання змінилося радістю. - До зустрічі, Дарина.

Цілий день я чекав на вечір, і коли нарешті настав час, я вирушив до парку, намагаючись не запізнитися. Коли я прийшов на місце, вже починало темніти, і ліхтарі навколо створювали затишну атмосферу.

Дарина з'явилася невдовзі, і я побачив, як її очі засвітилися, коли вона помітила мене. Вона виглядала так само чарівно, як і вчора, якщо не більше.

- Привіт, радий тебе бачити, - сказав я, коли ми підійшли одне до одного.

- І я рада, - відповіла вона, усміхаючись. - Парк такий гарний увечері.

Ми почали прогулянку, обговорюючи все на світі. Дарина розповідала про свої улюблені місця в місті, про те, як вона любить проводити час на природі і як часто тут буває. Я слухав її, захоплюючись тим, як вона бачить світ.

- Знаєш, мені завжди здавалося, що міста мають свою душу, - сказала Дарина, коли ми зупинилися на мосту, милуючись відображенням місяця у воді. - Це більше, ніж просто будівлі та вулиці. Це історії людей, які тут живуть.

- Цікава думка, - погодився я. - Я ніколи не думав про це так, але це дійсно має сенс. Місто - це як живий організм, який постійно змінюється.

Дарина кивнула, і ми продовжили йти. Я відчував, що з кожною розмовою ми стаємо ближчими, і це відчуття було неймовірним. Кожне її слово було продумане і наповнене сенсом, і я був вдячний, що маю можливість дізнатися про неї краще.

- Олексію, а чим ти захоплюєшся? - запитала вона, коли ми сіли на лавочку, щоб трохи відпочити.

- О, я люблю спорт, - відповів я. - Граю у футбол з друзями, коли випадає нагода. А ще обожнюю читати. Книги для мене - це спосіб втекти в інші світи.

- Це чудово, - сказала Дарина. - Я теж багато читаю. Що ти читаєш зараз?

Я почав розповідати про книгу, яку зараз читав, і ми поринули в обговорення літератури. Виявилося, що у нас є багато спільних улюблених авторів й жанрів. Це ще більше зміцнило наше взаєморозуміння і зробило розмову захопливою.

Час минав непомітно, і коли ми зрозуміли, що вечір добігає кінця, я відчув легкий жаль. Але водночас я був радий, що цей час ми провели разом.

- Дарина, дякую за цей вечір, - сказав я, коли ми поверталися до виходу з парку. - Це було чудово.

- І тобі дякую, Олексію, - відповіла вона. - Я дуже рада, що ми зустрілися.

Ми попрощалися, і я повернувся додому з відчуттям, що цей день був особливим. Я знав, що це лише початок і що попереду ще багато цікавих моментів з Дариною. Її присутність у моєму житті вже встигла змінити його, і я не міг дочекатися, що буде далі. Ця зустріч залишила в мені теплий слід, нагадуючи, що іноді найбільш несподівані знайомства можуть стати найціннішими.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дівчина, яку я зустрів уперше, Стружик Лев», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дівчина, яку я зустрів уперше, Стружик Лев"