КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

        - …І тепер вугілля немає для нас великої цінності, - відповіла дівчина та озирнулася до когось позаду.

        - Так, - вела далі вчителька. – Всі наші мотори рухаються на електриці. А тепер відкрийте підручники на сторінці 13 та роздивіться світлини.

       Клас слухняно відкрив підручники та став вивчати світлини незнайомого міста. І лише хтось позаду зітхнув – його батьки щойно переїхали з Олександрівки до Львова.

     - Яка наймодерновіша споруда,  в  якому місті та на якій річці знаходиться в Україні? – Раптом запитала вчителька географії у Фросі. Дівчина не розгубилася:.

      - “Донбасс Арена” в Донецьку, на річці Кальміус.

         Вчителька витріщилася. Клас розреготався.

       - Чупринка, ти себе добре почуваєш? Який ще Донецьк?

        Фрося знітилася. Щойно вона вимовила ці дивні назви, як сама зрозуміла, що сказала нісенітниці. Але звідки ж в її голові такі чудернацькі назви?

      - Найсучасніший майданчик для гвинтокрилів побудований у місті Олександрівка, на річці Кальміус, - виправилася дівчина, але вчителька все одно недовірливо подивилася на ученицю.

      Був місяць жовтень – з тих жовтнів, які люблять розбещувати українців спекотною температурою, ледь не під  +30 градусів за шкалою містера Андреса Цельсія. Хлопці, як завжди о цій порі року, вже грали у теніс. Хтось, - може навіть Прохор Гнатчук, -  вигравав із ганебним, для суперника, рахунком 0-6. Дівчата ж вивели коней зі стайні. Фрося навчалася у елітній школі, яка мала коней, власний тенісний майданчик та цілий парк поруч – щоби скакати на конях.

      Дівчата стояли біля стайні, гладячи коней по жорстких головах. Подув прохолодний північний вітер, підняв рідкісне впале жовте листя та закружляв у повітряному вирії.

      - Мабуть, - припустила Фрося, - Агнєжка сьогодні за мною не заїде. Відчуваю, що приїде Марта і знову почне лаяти за брудні черевики.

      Фрося, Інна та Інга автоматично подивилися униз – на черевики Єфросинії – взуття було брудне.

     - І де це ти замазалась? – Здивувалася Інга.

     - Фрося вміє знаходити калюжі, - констатувала Інна, і саме у цю мить з’явився вчитель фізичної культури – пан Олександр.

      - Вітаю, дівчата, - звернувся міцний та товстезний пан Олександр до учениць та додав, - хто з вас готовий до перегонів?

       Кожна дівчина з надією підняла руку. І лише Власта  Скриня підняла руку із гордістю – дівчина була визнаною вершницею.

     - Скриня, - чи то запитав, чи то заскиглив пан Олександр, - чого ти не одягла на голову захисний шолом?

     - Він мені не потрібний, - зауважила Власта Скриня та гордо роззирнулася навкруги. Всі у класі, а може навіть у школі, а може навіть у цілому Львові, знали – Власта Скриня народилася у сідлі, тому захисний шолом їй не потрібен.

      - Еге ж. А якщо ти звалишся та розіб’єш собі голову? – Песимістично припустив пан Олександр. – Мене ж твої батьки живцем з’їдять!

    - Не з’їдять, - відмахнулася від батьків панна Власта. – Бо я - не впаду. Будь ласочка, пане Олександре. Цей дурний шолом зіпсує мою чудову зачіску, - панна Скриня майстерно піджала фіолетові губки, і рішучість пана Олександра пала, ніби його атакували Ієрихонські труби.

     - Ну, добре, їдь вже, - відмахнувся вчитель фізичної культури. Власта та її подружки заверещали, а світлі кучері радісно зарухалися на безшоломній голові.  – Але, от що я вам скажу, дівчата, - вчитель стримав радісний порив учениць. – Ви ж знаєте, що в нашій школі вчилася сама Королева Року?

      Дівчата радісно заверещали. Королева Року – була найвизначнішою співачкою у світі за останні десять, а  може, навіть за двадцять років.

      - Тож, та з вас, хто сьогодні першою здолає цілий парк, зніматиметься у її новому відео про амазонок!

      Всі дівчата засмутилися, і лише Власта Скриня радісно посміхнулася – всі учениці вже наперед знали майбутнє та переможця.

       - Але, злізьте з коней, коли переходитимете дорогу, - крикнув пан Олександр, а дівчатка вже переходили трамвайні колії і думали: як же ж обскакати самовпевнену красуню Власту.

      Так сяк, пан вчитель фізичної культури перебіг трамвайні колії та опинився у безпечному парку. Він підняв зелений прапорець, махнув матерією, і перегони почалися.

      Якщо Фрося і мала якісь таланти, то точно - це була не верхова їзда. Щойно пан Олександр махнув зеленим прапорцем, всі дівчата опинилися попереду, а Фрося кульгала десь, метрів за п’ятдесят-сімдесят, від найвідсталішої коняки.

    Жовті, зелені та засохлі листя падали з дерев, намагаючись потрапити за виріз юної дівчини.  Парк випромінював запах опалого листя, каштанів та смутку. Так, саме смутку, чи це лише Фросі так задавалося? Дівчина поглянула на Інгу – найвідсталішу з нових “амазонок”. Від панни Чупринки до подруги було, щонайменше, п’ятдесят метрів. Фрося зітхнула, поруч пролетіла комаха і ледь не потрапила до ока сумної дівчини.

       Не те, щоб Фрося дуже любила Королеву Року. Але програти Власті Скрині було дуже прикро. Ну так, всім відомо, що Власта - класнюща наїзниця. Але ж, хтось таки має поставити зарозумілу білявку на її місце!