КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

     - За дві хвилини я з’явлюся на фініші першою, - пролепотіла Фрося і лише зараз відчула: наскільки верхова їзда збила її дівчаче дихання.

      Пан Олександр подивився на секундомір. Якщо довіряти мапі та розташуванню вершниць, то Власта Скриня зараз поб’є світовій рекорд з їзди верхи, без перешкод. Вчитель фізичної культури облизав свої пухкі губи та наготовився вимкнути секундомір.

     Вжих! Лінію фінішу першою здолала панна Чупринка. Пан Олександр, всі дівчата з класу та навіть італійки-няньки у парку роззявили роти.

      - То як? – ледь дихаючи запитала Фрося у переляканого вчителя. Пан Олександр попросив води. А біле обличчя Власти стало ще, хоча таке здавалося неможливим,  білішим.

       Дівчата стояли перед воротами школи та чекали на батьківські авта.

      - Не розумію, - пробурмотіла Інга. – Як ти опинилася на фініші першою? Тобто, - поквапно додала вона, - річ не у тому, що ти була першою. А в тім, що ми тебе не бачили.

       - Звичайно не бачили, - збрехала Фрося. – Це ж ефект фокусників. Ви всі дивилися: як би ж це обігнати Власту, а на мене жодна з вас навіть не глянула.

      Заревів мотор і до воріт школи під’їхала велика чорна представницька сяюча машина. Задні двері авта шанобливо відчинив стрункий водій у чорні уніформі. Гордовито прокрокувала Власта Скриня, кивнула своїм подружкам та всілася на задні сидіння.

      - Щастить же деяким! – Із заздрістю прошипіла Інга.

      - Ти сама – не бідна, - посміхнулася Фрося. – Мабуть, хтось заздрить і тобі.

      - Заздріть, а як же, - пнула камінчик ногою подружка. І тут під’їхало не представницьке, але доволі чудове синє авто.

      - Сідай, - висунулася з вікна темна голова Марти. Фрося зітхнула – отак завжди: щойно вона забруднить черевики, приїжджає не ввічлива прислуга Агнєжка, а злісна старша сестра.

      - Іноді мені здається, - видихнула Інна, - що ти знаєш майбутнє.

      Фрося промовчала – вона звикла тримати деякі таємниці як подалі, навіть від найближчих подруг.

       - То, до п’ятої, - кинула Фрося подругам. – Інга, рожева сукня тобі дуже лічить. Чекаю на тебе!

      - Ще чого, - Інга пнула ще один камінчик. – Я прийду у салатовій.

      Заревів мотор, це Марта Чупринка вирішила знехтувати правилами дорожнього руху.

      На вулиці висіли великі екрани, як у кінотеатрах. Зараз гості столиці Української Держави та її мешканці дізнавалися про те, що Король Лев Вісімнадцятий зустрічатиметься у Нью-Йорку – центрі Британських колоній, - із Королем Великобританії Чарльзом Десятим. Потім, почалася реклама нового рімейку старої казки видатного шведського казкаря Карла Густава –  “Попелюшка”.

      - Не люблю цю казку, - сказала Марта та натиснула на педаль газу. – Не може дівчина, що все життя прибирала, стати нормальною королевою.

     Молодша сестра Марти  також не любила цю казку. Але інші казки великого Карла Густава були цікавими та забавними.

     Як і передбачала Фрося, Марта прочитала нотації про брудні черевики. Потім запитала про відмітки. А коли дізналася про виграш молодшої сестри на конячих перегонах, не лише не зраділа, а заверещала:

     - Що? Королева Року?! Мамо!! Фроська збирається зніматися у кліпі у цієї хво…. Хворої жінки!

      Мама одразу ж прибігла зі своєї спальні, дарма що кімната була розташована у найвіддаленішому крилі будинку - Марта вміла верещати.

     - Ні. Абсолютно – ні! Ще чого! Ти не будеш зніматися у кліпі цієї… е…. неврівноваженої особи. Ти ще замала!

       У Фросі вибухнув дух непокорства. Дівчина й сама хотіла відмовитися від зйомок у кліпі – не хотілося впасти з коня на очах у мільйонів, якщо не мільярдів, поціновувачів таланту української  співачки. Але ж не через те, що мама проти. Що скажуть у школі? Фрося вирішила – наступної п’ятниці обов’язково збіжить з уроків і зніметься у кліпі, нехай це буде останнє, що вона зробить у своєму короткому шістнадцятирічному житті.

     - Так, матусю, як скажеш, - пробурмотіла Фрося та піднялася до себе. Можна було б, щоб приспати увагу матері, сказати:  “Я не буду зніматися у кліпі Королеви Року”, але ж Фрося, як ви вже здогадалися, казала те, що справдиться. Тож, дівчина обмежилася загальною фразою.

      У своїй великій вершкового кольору  кімнаті Єфросинія зняла з себе дурнувату шкільну форму та одягла приємну жовту сукну з віскози. Вона всілася перед дзеркалом-трюмо та стала прискіпливо оглядати себе. І чого це всі божеволіють від білявки Власти? Нічого у тій дурищі цікавого та гарного немає.

      З дзеркала на Фросю дивилися три гарні дівчини, із таємничими коричнево-жовто-зеленими очима. “Очі відьми”, як сказав хтось, про кого Фрося забула. Темний чубчик нависав над великим лобом – ознака мудрості, а рожеві губи так і прохали про поцілунок….

    - О, знову?! – Роздратувалася дівчина. Їхня покоївка Жозефіна знову попереставляла сувеніри. Там, де Фрося воліла б бачити сувеніри з Венеції, Флоренції та Берлину, стояли сувеніри з провінційних Парижу, Чикаго та  Осло. А вітання з пересічної Варшави висіло замість вітань з найбільшого у світі міста – Олександрівки. – Ніколи не довіряла франкам, - мовила Фрося та рушила до столової.