Влад Заводський - Пригоди в Райлівцях Поневолення, Влад Заводський

– О, тут ти правду кажеш – погодилася з нею Люба Іванівна. – Нема що заперечити. Не хочу просто, щоб якісь люди про тебе щось не те казали. Бо є такі, що люблять судити когось, обмовляти.

– За кожне слово вони дадуть відповідь – впевнено сказала Оля. – А вашій внучці, мабуть, такий стиль одягу до вподоби.

– Це її літній одяг – сказала стара лікарці. – Вона сама собі його вибрала. За моєї молодості  в такому не ходили. І сильно цінує вона його, і мене не раз вражає своїми ділами, незважаючи на те, що слухатися не хоче. Бувало працюю вдома, вона підійде, навіть, якщо не треба, вперто допоможе і скаже: «Ну хоч трохи від роботи відпочинь».

– Бабцю, прошу тебе – сказала Віра. – Не починай тут соплі розпускати.

– Віра, я просто розказую про тебе Олі, – відповіла Цаплінська внучці.

– Добре – сказала дівчина, піднявшись з крісла. – Вийду на пару хвилин.

Віра відкривши двері кабінету, повернулася до старої й сказала:

– Бабцю, не розпускай соплі зараз. Відпочинь і від цього, хоч трохи.

Вийшла з кабінету, закривши за собою двері.

– Ой, – зітхнула Люба Іванівна. – Вміє внученька за живе вчепити. Нічого, тільки-но прийде з туалету, я теж їй щось скажу, щоб було порівну.

– Кажете, що Віра не хоче вас слухатися? – запитала Оля стару. – Навіть якщо так, то як вона відноситься до вакцинації від вірусу Ficedulasoul?

– Олю, та що ти таке говориш?! – здивувалася Люба Іванівна. – Віра категорично проти цієї процедури та ні за яку ціну не робитиме її. Тому, що вважає вакцинацію тотальним контролем над свідомістю людини. І я з цим згідна. Бо вірус Ficedulasoul показав, що через паніку влада може контролювати людьми. Раніше вона робила це шляхом самоізоляції, зараз – через паніку шляхом вакцинації.

– Не заперечую, – погодилася лікарка. – Голова міста – Ігор Хмарецький говорив нам: «По всьому світу, в тому числі по Родючині, поширюється вірус Ficedulasoul. Зараз винайдена вакцина від нього. Зразу для всіх її не вистачить, і до того ж бажаючих мало. Вакцинуватися чи ні – вирішувати тільки вам. Бо вакцинація від вірусу  Ficedulasoul є добровільною і, на мою думку, завжди так буде. Ніхто не має права примусити вас приймати вакцину. Ви повинні вирішити це самі. Моліться Богу і Він відкриє вам, як діяти. Від себе скажу, що всім жителям міста Райлівці, обов’язково потрібно пити щоранку 50 грам сухого вина. Тоді я вам гарантую, що збережете цим своє життя і здоров’я, вакцинуєтесь ви від вірусу чи ні». Такі то його слова. А те, що цього місяця в столиці було прийнято рішення виганяти з роботи тих, хто не хоче вакцинуватися, що не вписується у жодні рамки, за це він мовчить, і нічого не каже. Це означає, що його слова, які були раніше сказані про добровільність вакцинації, виявилися просто тимчасовими. Верховна влада Родючини поступає неправильно. Цим самим робить нас рабами. Так не має бути. Бо ми є люди, а не свині.

– Ці гади безсовісно порушують наші права, – строго заявила Люба Іванівна. – Хочуть, щоб ми грали під їхню скрипку. Основний закон Родючини каже, що ми є вільні і рівні у своїх правах. А їх нікчемний, підлий та незаконний наказ говорить що ті, які не приймуть вакцини – підуть геть з роботи. Це є грубим порушенням Конституції Родючини. Людина має право на вибір, на працю, на вільне пересування. А вони, що роблять? Поганці паршиві! Позбавляють нас того, що нам дозволено? Це значить, що те, яке є дозволеним вони роблять забороненим. Якщо вакцинація є добровільною, то чого тоді не вакцинованих виганяти з роботи? Бачиш Олю, які ті нелюди? Самі собі перечать.

Відкрилися двері і в кабінет лікаря повернулася Віра.

– Підійди-но до мене – глянула на неї Цаплінська.

Дівчина підійшла до бабусі, подумавши, що та її сваритиме, але замість того, Люба Іванівна обійняла її. Подивившись на це, Оля сказала:

– У вас, Люба Іванівна, хороша внучка, бережіть її, бо це ваше щастя, яке подароване Богом. Щастя буває різне, але ваше особливе. Колись я не знала і не думала, що є для мене щастям. Тому, що мій розум був націлений на боротьбу проти Віти та її людей, для того, щоб допомогти Райлівському народові. Все це призвело до різних наслідків, але в кінцевому результаті я досягла своєї мети. Згодом відчула, що у мене інше покликання. Тому мій батько зараз голова, а я працюю лікаркою в цій лікарні. Зрозуміла, що моє щастя – Славко Безлад, який любить мене, підтримує, розуміє та готовий бути зі мною завжди.

Справившись із роботою, Оля сіла коло них на ліжко.

– Ну що ж, – сказала дівчина, – Тепер скажу вам головне. Як ми знаємо, Ficedulasoul – це вірус який має здатність масово поширюватися. Сила його невелика, але у кого є проблеми зі здоров’ям і той, хто має за шістдесят, краще не отримувати цієї зарази, бо вдарить по легенях і ускладнить хворобу. Ситуація з Фіцедулою зараз така: кожного дня нею заражаються люди. Переносять його по різному: одні одужують, інші помирають. Зауважу, що маніпуляції, які здійснюються центральною владою є дуже дивними і загадковими. Звичайно, не кожен у Райлівцях  одурманений їх примусом, який є порушенням наших прав. У Райлівцях проживає три тисячі жителів. Близько половини з них вакциновані. Зайдеш у магазин, в тебе маски на морду вимагають. Ми зараз без маски, наше це право. Скоро документа про щеплення вимагатимуть. Але ходять чутки, що вже дехто в Райлівцях хоче, щоб йому показували документ про щеплення, що є абсолютно протиправно. І сам документ, на мою думку, є підкоренням комусь. Думаю, ви знаєте про що я. З вересня хочуть гнати тих, у кого його не буде. Ми не вакциновані, нічого нам не буде. В нашому місті ситуація з пандемією не найгірша. Тому пропоную вам сьогодні, в десятій годині вечора, зайти в кафе «Товстий кіт», власником якого є моя колишня подруга.