Гарпер Лі - Скорочено Убити пересмішника

тільки й розваг, що церква. Місіс Редлі рідко виходила з двору, щоб випити у товаристві сусідок чашку кави. Містер Редлі вирушав у місто щодня на пів години і повертався з загорнутим у рудуватий папір пакунком, по якому сусіди визначали, що містер Редлі був у бакалійній крамниці. У Редлі було два сини. У неділю віконниці та двері в домі Редлі були завжди зачинені. Розповідали, що коли молодший Редлі був підлітком, він знайшов собі друзів серед Канінгемів із Старого Сарема – численного і загадкового племені, що мешкало в північній частині округу, і в Мейкомбі вперше за всю його історію появилося щось схоже на розбійницьку ватагу. І хоча накоїли вони не дуже багато лихого, цього було досить, щоб про них заговорило все місто. Одного вечора компанія хлопців замкнула церковного старосту у флігелі для присяжних у будинку суду. Після цієї пригоди хлопці стали перед судом – їх звинувачували у хуліганстві, порушенні спокою, образі дією, лихослів'ї в присутності жінок. Суддя вирішив віддати хлопчаків у виробничу школу, куди інколи посилали підлітків, щоб вони мали там шматок хліба і притулок: це була не тюрма, і нічого ганебного в тому не було. Але містер Редлі був іншої думки. Він пообіцяв судді, що подбає, щоб син більше нікого не турбував, якщо його випустять. Суддя знав, що містер Редлі вміє дотримувати слова, й тому охоче звільнив його сина.

Інші хлопці пішли до виробничої школа і згодом здобули найкращу середню освіту, яку можна здобути в межах штату Алабама. А двері дому Редлі були зачинені і в будні, і в неділю. П'ятнадцять років ніхто не бачив сина містера Редлі. Хлопця називали Страхолюдом, хоч ім'я його було Артур.

Міс Стефані Крофорд, сварлива сусідка, часом розповідала жахливі історії про Страхолюда. Наприклад, як він проштрикнув батькові ножицями ногу. Страхолюду на той час було тридцять три роки.

Джем думав, що містер Редлі тримає сина здебільшого прикутим до ліжка. Як містер Редлі вирушає до міста і повертається додому, Джін з Джемом бачили щодня. Редлі був худорлявий, жилавий, а очі мав безбарвні. Гострі вилиці, великий рот, верхня губа – тонка, нижня – повна. Старший син містера Редлі жив у Пенсаколі і на Різдво приїздив до батька, він був один з небагатьох, кому доводилося переступати поріг будинку.

Одного дня містер Редлі помер. Сусіди гадали, що після його смерті Страхолюд вийде на волю, але помилилися: з Пенсаколи повернувся брат Страхолюда – Натан, і зайняв місце батька.

Чим більше Джін і Джем розповідали Ділу про сімейство Редлі, тим більше хотілося йому знати, тим більша цікавість розбирала його. Джем вважав, що Страхолюд має зріст десь шести з половиною футів, їсть сирих білок і котів, руки його завжди в крові, через усе обличчя у нього довгий нерівний шрам, зуби жовті, гнилі, і він банькатий і слинявий.

Якось Діл і Джем побилися об заклад, що Джем наважиться поткнутися до воріт Редлі. Ніколи ще такого не було, щоб Джем, наважившись, одступав. Але Джін зрозуміла: брат боїться. Тоді Діл сказав, що Джем повинен підійти до стіни будинку Редлі і торкнутися її рукою. Джем довго думав, а тоді рвучко розчинив ворота, кинувся до будинку, ляснув долонею по стіні і чимдуж побіг назад. Джін з Ділом летіли слідом за ним. Дітям здалося, що штора на одному вікні поворухнулась. Легенький, ледь помітний рух – і знову будинок завмер.

РОЗДІЛ II

На початку вересня Діл поїхав назад до Мерідіана. Джін страшенно сумувала, а потім згадала, що за тиждень їй йти до школи. Нічого в житті вона не ждала так нетерпляче. У перший день занять Джем сам відвів сестру у школу. Брат попередив Джін, щоб у школі вона його не чіплялась і не просила погратися, не натякала недоречно про його особисте життя і не бігала за ним назирці під час перерви. Джем сказав, що вдома все буде, як і раніше, а школа – зовсім інша річ.

Першого ж дня вчителька Джін – міс Кароліна Фішер, викликала дівчинку і перед усім класом відлупцювала лінійкою по долоні, а потім наказала стояти в кутку до великої перерви. Міс Кароліні було щонайбільше двадцять один рік. Каштанове волосся, рожеві щоки, пофарбовані темно-червоним лаком нігті. Лаковані, на високих каблуках туфлі, червоне в білу смужку плаття. Вона скидалася на м'ятну цукерку, і пахло від неї цукеркою. Вона наймала горішню кімнату у міс Моді Аткінсон, навпроти будинку Фінчів.

Перший день у школі почався з читання. Міс Кароліна читала дітям про котів. Учні – хлопчики в подертих сорочках і дівчатка в платтях з мішковини, діти, які, ледве навчившись ходити, доглядали бавовник і годували свиней, були зачаровані казкою про котів. Джін уже вміла добре читати, і вчителька дала їй прочитати майже весь буквар та біржовий бюлетень з "Мобіл реджістер". А тоді міс Кароліна веліла дівчинці передати батькові, щоб він більше не вчив її, бо це може зашкодити її шкільному навчанню. Дівчинка сама не знала, хто навчив її читати. Їй здавалося, що вміння читати у неї було завжди. Але завдячувала вона цим батькові, що читав з нею, і Кел, яка давала їй переписувати уривки з Біблії, коли дівчинка заважала працювати.

На перерві Джін розповіла братові про вчительку. Той сказав, що його вчителька говорила про те, що міс Кароліна навчає по-новому. За цим способом книжки майже не потрібні, а перед дітьми лише махають листочками з простими словами, і діти їх повторюють. До того ж, діти писали друкованими літерами, а писаними – лише з 3 класу. Коли міс Кароліна побачила, що Джін вміє ще й писати, то знову сказала передати батькові, щоб він не вчив дівчинку.

Згодом вчителька наказала дітям вийняти свої сніданки. В одного хлопця – Уолтера Канінгема, сніданку не було. Хлопець ходив до школи босий, але мав чисту сорочку і старанно залатаний комбінезон. Вчителька подумала, що він забув