Гарпер Лі - Скорочено Убити пересмішника

Роман «Убити пересмішника» автора Гарпер Лі написанний в виховному жанрі, де також піднімається проблематика соціальної нерівності. Особливою рисою цього твору є те, що розповідь у творі ведеться від особи шестирічної дівчинки.

Луїза розповідає в усіх деталях про події, які відбуваються в її родині та місті Мейкоб протягом трьох років. Доросле життя через призму дитячих очей. Для дітей всі рівні, вони не розділяють людей на поганих і хороших. Іноді їм важко пояснити, чому в тій чи іншій ситуації не може відбутися те, що хоче людина.

Радимо читати онлайн усім скорочено повість «Убити пересмішника» автора Гарпер Лі. У цьому романі батькові постійно потрібно пояснювати своїм дітям всі непереборні складнощі дорослого життя. Діти не повинні втратити віру в добро і стати озлобленими на цей світ.

Роман торкається різних проблем суспільства, таких як расова дискримінація, прийняття чужого світу і навіть освіти й виховання дітей. Дорослий зможе більше зрозуміти дитячий світ, а дитина стане дорослою і навчиться розуміти себе.

Скачати безкоштовно скорочено «Убити пересмішника» автора Гарпер Лі можна на нашому сайті в таких форматах: fb2, txt, rtf, epub.

Тут ви можете скачати безкоштовно твір “Убити пересмішника” (скорочено) Гарпер Лі, який ви можете прочитати приблизно за 2 години.

«Убити пересмішника» — роман американської письменниці Гарпер Лі, опублікований 1960 року. Книга одразу ж здобула популярність, здобула Пулітцерівську премію і стала класикою сучасної американської літератури.

Події в романі відбуваються впродовж трьох років (1933–35) під час Великої депресії у вигаданому містечку Мейкомб (Алабама), яке носить на собі «печать старечої втоми»…

Гарпер Лі

Убити пересмішника

Юристи, певно, теж були колись дітьми.

Чарлз Лем

Розповідь у романі ведеться від першої особи – дівчини на ім'я Джін Луїза Фінч. Події відбуваються у 1933-1935 рр.

Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

ЧАСТИНА ПЕРША

РОЗДІЛ І

Коли Джемові, брату Джін, було близько тринадцяти років, він зламав ліву руку в лікті. З часом вона загоїлась, і хлопець міг грати у футбол. Але рука стала трохи коротша за праву, і коли він стояв або ходив, вона була повернута ребром до боку, а великий палець стирчав униз. Збігло чимало років, і брат з сестрою сперечаються про те, що призвело до нещасного випадку. Джін доводила, що почалося все з Юелів, а Джем, на чотири роки старший від неї, запевняв, ніби початок був значно раніше – того літа, коли до них приїхав Діл, і коли він уперше запропонував виманити з дому Страхолюда Редлі. Аттікус Фінч – батько Джін і Джема, вважав, що обидвоє його дітей мають рацію.

Родовід Фінчів починався від Саймона Фінча, лікаря і мисливця з Англії, що перетнув Атлантичний океан і опинився в Сент-Стівенсі. Саймон розбагатів на медицині, купив трьох рабів і заснував ферму на березі Алабами. У Фінчів народжувалися здебільшого дівчата. Саймон дожив до глибокої старості і помер багатою людиною. Чоловіки родини осідали на фермі Саймона "Пристань Фінча" і жили з того, що вирощували бавовник. Нащадки були фермерами аж до двадцятого століття, поки батько Джін, Аттікус Фінч, не подався до Монтгомері вивчати право. Його молодший брат поїхав до Бостона вивчати медицину. Аттікус навчився і почав адвокатську практику у Мейкомбі. Центр округу Мейкомб містився миль за двадцять од "Пристані Фінча". В приміщенні суду Аттікус влаштував собі контору. Перші п'ять років життя в Мейкомбі Аттікус більше думав про те, як звести кінці з кінцями: він платив за навчання брата Джона, який був на 10 років молодший.

Мейкомб – старе місто, печать старечої втоми вже лежала на ньому. Під час дощу на вулицях утворювалося червоне місиво; тротуари позаростали травою, будинок суду, що містився на площі, ніби вгруз у землю. Людей мучила спека, вони жили неквапом, не мали грошей, та й купувати не було чого.

Аттікус, Джем і Джін мешкали на головній вулиці міста. У них була чорна куховарка Келпурнія (Кел) – кощава, незграбна, короткозора і трохи косоока, з широкими, загрубілими долонями, жінка. Аттікус був хорошим батьком, але він заступався за Келпурнію, коли вона сварилася з дітьми. Мати дітей була з міста Монтгомері, з роду Грехемів. Батько був на п'ятнадцять років старший за маму. Через рік після їхнього одруження народився Джем, ще за чотири роки – Джін. Коли дівчинці було 2 роки, мама раптово померла від серцевого приступу, це в її роді було спадкове.

Коли Джін було близько 6 років, а Джемові майже 10, вони познайомилися з хлопчиком, що приїхав на літо до сусідки, яку звали Рейчел Хейверфорд. Хлопчика звали Чарлз Бейкер Гарріс, але усі кликали його Діл. Йому скоро мало бути 7 років, і він похвалився, що вміє читати. Джем сказав, що нема чим хвалитися, бо Всевидько (так він називав сестру) зроду вміє читати, а вона до школи ще не ходить.

Діл приїхав з Мерідіана, штат Міссісіпі, на літо до своєї тітки і відтепер щоліта мав жити в Мейкомбі. Діл говорив, що батька у нього нема, і вигадував про нього різну брехню. Хлопчик бачив кінофільм "Дракула". Зачувши про це, Джем пройнявся повагою до Діла. У Діла було біле волосся, що скидалося на качиний пух.

Все літо Джем, Джін і Діл провели в приємних повсякденних турботах: разом лагодили хатку, споруджену в розгіленні велетенського платана, що ріс в кінці подвір'я, сперечалися, грали різних героїв з художніх творів. У Діла завжди було повно сміливих планів, несподіваних задумів, дивної фантазії.

Наприкінці серпня Діл запропонував виманити з дому Страхолюда Редлі. Якась невідома сила тягла Діла до подвір'я Редлі. Будинок Редлі був низенький, колись пофарбований у білий колір. Тепер він почорнів і став такий же брудно-сірий, як і все у дворі. Двір геть заріс бур'яном. Люди казали, що в будинку живе злий дух. Яка б прикра подія не трапилася в Мейкомбі, люди казали, що це його робота. Подвір'я Мейкомбської школи межувало з садибою Редлі. Біля курятника Редлі росли високі пеканові дерева, горіхи з яких падали на шкільне подвір'я, але ніхто до них не торкався: усі вважали, що горіхи Редлі отруйні. А якщо бейсбольний м'яч перелітав за паркан до Редлі, ніхто про нього більше й не згадував.

Ще до народження Джема і Джін, сім'я Редлі, перед якою були гостинно відчинені всі двері міста, трималася замкнуто. Редлі не ходили до церкви, хоч в Мейкомбі