Торія Онопрієнко - Зона скляних пустель (збірка віршів), Торія Онопрієнко

Нам смерть послав жорсткий русскій кат

В момент один усе життя змінилось... 
Снаряд ворожий зупинив життя... 
І сталось те, що нам навіть не снилось. 
І всі побігли хутко в укриття...

В момент один в країні кров полилась, 
Під обстрілами плакало дитя , 
Щомиті мати у сльозах молилась, 
Щоб ворог той пішов у забуття!

Сьогодні дівчина сама лишилась. 
Її коханий – ЗСУ солдат. 
А Смерть під боком в нього поселилась. 
Її послав жорстокий русскій кат...

А вчора мама з сином розмовляла
І він ще був живий і повний сил... 
А потім, згодом усю ніч ридала, 
Бо син її закрив собою тил...

Чом Україна знову смерттю дише?
Чом знову кров тече, немов ріка? 
Хто так жорстоко нашу долю пише? 
Нас знову за собою смерть гукá...

Я хочу, щоби все це припинилось.
Я хочу, щоби знов була весна! 
Нехай це просто все мені наснилось! 
Нехай забудем слово ми "війна"...

©Торія Онопрієнко

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍