Arachne - Сфера Доли, Arachne

Кай важко дихав, не зводячи очей зі стелі своєї маленької каюти на дослідницькому кораблі. Його думки були поглинені лише одним — він мав вирушити на ту забуту планету, де лежить загадковий об'єкт, оточений безліччю міфів. Ще з дитинства він чув про цей феномен, але тоді це були лише історії. Тепер здавалося, що вони ожили.

Він стрибнув з ліжка, швидкими кроками попрямувавши до свого робочого столу. Лампа, що висвітлювала його папери, затріщала, відбивши його нервовий стан. Кай узяв у руки стару, вицвілу карту, яку він дістав із архівів за багато років до цього. Вона була однією з небагатьох свідчень існування тієї планети, де була Сфера. Це місце давно забули, загубили серед інших зоряних систем, але тепер воно здавалося ближче, ніж будь-коли. Він провів пальцем по координатах, позначивши їх на екрані свого пристрою.

— Ось вона, — прошепотів він, його голос тремтів від передчуття.

Занурений у свої думки, Кай згадав уривки з давніх текстів, які він вивчав останні кілька років. Все свідчило про те, що Сфера була частиною чогось більшого, можливо, ключем до розгадки давно втрачених знань. Але ніхто так і не зміг її дослідити — усі експедиції закінчувалися невдачами. Чому ж тоді він був такий впевнений, що його доля відрізняється? Чому він, людина, яка не мала жодного відношення до великих цивілізацій минулого, відчув, що Сфера кличе саме його?

Відкривши зв'язок із бортовим комп'ютером, Кай розпочав підготовку. Його рука тремтіла, коли він вводив координати планети в систему навігації. За кілька хвилин корабель був готовий до стрибка через гіперпростір. Усередині нього все горіло — начебто це рішення було найважливішим у житті. Кожен крок здавався певним.

Щойно торкнувшись панелі управління, він відправив коротке повідомлення своїй команді, оголосивши, що він на якийсь час залишає дослідницьку місію заради особистої справи. Це рішення могло здатися божевільним, але його не турбувала думка колег. Він знав, що Сфера чекає на нього — і тільки на нього.

Коли корабель розпочав свою підготовку до переходу, Кай сів у крісло пілота і заплющив очі. Зірки зовні поступово перетворилися на єдиний потік, що світиться. Гіперстрибок розпочався.

Планета, якої він прагнув, з'явилася на екранах корабля, освітлена тьмяним світлом далекої зірки. Вона виглядала зовсім неживою — самотня, червона, наче сама пустеля втілилася в планету. Але саме тут була Сфера, і Кай відчував її присутність, ніби його душа була пов'язана з нею невидимою ниткою.

Корабель розпочав посадку. Поки він спускався через атмосферу, екран перед ним блимнув, показуючи запорошені рівнини та пустельні дюни, що тягнуться до горизонту. Десь там, під шарами піску та часу, чекала Сфера.

Коли Кай нарешті приземлився, довкола було тихо, як у вакуумі. Зовні не було ні вітру, ні шереху, ні звуку. Лише безкраї піщані простори і яскраве сонце, що давить своєю нестерпною спекою.

Він увімкнув захисний костюм і вийшов на поверхню. Кожен крок гарячим піском відгукувався дивною луною в його голові. Все навколо здавалося водночас реальним та ілюзорним. Здавалося, що сама планета спостерігає його.

Кай знав, що шлях до Сфери не буде легким, але його рішучість не завагалася. Відчуття поклику стало ще сильнішим, ніби кожен його крок наближав його до якоїсь великої таємниці. Вдалині, над червоною рівниною, він побачив знайомий золотий відблиск. Сфера була там, нерухома, велична, як стародавній вартовий цієї землі. Вона чекала на нього.