КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

     - Стривай, - сказав Павло. – Я тебе ще ні про що не запитував.

     - У перегонах із черепахою та равликом, ти зайняв би останнє десяте місце, - піджала губи пані Купер. Фані захихотіла, але руки від обличчя прибрала та сіла на диван.

    - Отже, - плюхнувся перед Фані на одне коліно Павло. – Трясця! Це - боляче!

    - Шлюб не буває безхмарним, - філософські зауважила добра тітонька Квітка. Фані та Павло зиркнули на неї не без осуду.

     - Так от,  - спробував повторити свою урочисту промову Павло, - Чи ти, Феофаніє Олегівно Петренко, надаси мені честь… Трясця! Забув як ото воно буде українською! – схопився він за голову. – Вибач! Я не дуже вправний у промовах, але ти б зробила мене найщасливішим чоловіком у цьому дов… дивному світі, якби погодилася стати моєю дружиною. Каблучки з нагоди заручин я не маю, - додав він, розглядаючи гарну гомілку Фані.

      - Збоченець, - відповіла дівчина. – Я згодна.

      І перш, ніж тітонька Квітка спромоглася щось сказати, вони кинулися один на одного та… лише обнялися та поцілувалися.

      - Ааа! Отакої! – Заверещала Фані ледь не на вухо бідолашному Павлу. – І що ж мені тепер робити?! – Хлопець запитально втупився в її гарне обличчя. – Я ото щойно збагнула, що всі мої знайомі головорізи вже мертві. Тож, мені буде важко тебе позбутися! І як я знову стану вільною?!

      - Не переймайся, - зітхнув Павло. – З твоїми вибриками я навряд чи доживу до весілля.

       Пані Купер безпощадно захихотіла, а Фані притисла хлопця до себе ще тісніше.

       - Добре, мої любі, - сказала тітонька Квітка. – Я вже остаточно йду спати, а ви  теж. Окремо.

       - Мені потрібно в душ, - заскиглила Фані.

       - Мені теж, - ствердив Павло.

       - Я зараз напишу Софійці, вона пришле мені ще грошей і я винайму охоронців.

       - Добре, добре, тітонько Квітко. Приймемо душ окремо і спатимемо теж. Але дай нам ще п’ять хвилин для вирішення надзвичайно цнотливих питань. – Сказав Павло, Фані чомусь почервоніла.

     - П’ять хвилин, або я телефоную в Чикаго. Чи де там найкрутіші охоронці.

     Коли старенька зачинила двері своєї кімнати, Павло взяв за руку Фані та запропонував, щоб дівчина спала в його ліжку, а він займе її диван.

      - О, це дуже мило з твого боку, - сказала занадто рожева Фані, - але я вже звикла до цього дивану. Він мені наче рідний. І, ну я не думаю, що коли тітонька Квітка зайде в твою кімнату і побачить там мене, вона не здійме галасу.

     - Як скажеш, кохана, - відповів парубок. – Але знаєш, мені ще тоді на язиці крутилося, але я був занадто втомлений, щоб вступати у словесну бійку.

      - Ти про що? – здивувалася дівчина.

       - Перед побаченням із Едуардом, ти сказала, що ти не з таких, хто на першому ж побачені стрибає у чуже ліжко. Але технічно, після формально першого побачення, ти тієї ж ночі спала на моєму дивані.

     - Ти що, юрист? – Запитала Фані. – Я ж не відхилилася від правди, бо спала сама, хоча і на твоєму дивані.

    - Я просто хотів показати тобі, як ми іноді в інший спосіб сприймаємо слова інших людей. Добраніч.

       Він її поцілував і вони розійшлися.

       - Павле, - звернулася до нього Фані, він з надією розвернувся. – Скажи, ти ж вирішив одружитися на мені не заради тітоньки Квітки.

      - О, - Павло вже знову обіймав наречену, - я її звичайно дуже люблю, але навіть заради неї я не одружуся, якщо сам цього не хотітиму. А зараз йди в душ та спати, бо вона таки винайме охоронців.

     За нормальних обставин, Фані та Павло жили б собі життям всіх нормальних сучасних людей, а Фані шукала б нову роботу. Натомість, тітонька Квітка внесла свої підступні корективи в їхній невигадливий план.

      Нетерплячий Павло запропонував подати заяву до РАЦС одразу ж. Натомість Феофанія сказала, що без благословення своїх батьків не візьме шлюб.

    - А раптом я їм не сподобаюся? – Засумнівався Павло.

     - Я би сказала, - відповіла наречена, - що ти не можеш не подобатися. Але, якщо трапиться неймовірне, ну, що ж… знайду собі іншого. – І вона розсміялася. Павло не розмовляв з нею цілих пів години.

     Ощасливити батьків Фані вирішила за своєї власної фізичної присутності та присутності щасливого нареченого та його старенької тітоньки. Зрештою, це пані Купер офіційно представила їх один одному.

      Мама дуже здивувалася, коли о дев’ятій ранку люба донечка зателефонувала та запитала, чи може вона сьогодні після шостої приїхати додому разом із друзями. Мамі одразу стало зрозуміло, що щось трапилося, але Фані сказала, що розповість при зустрічі.

     - Не хвилюйся, матусю, вони житимуть у готелі. – Її рідне місто не було туристичним центром.

      Павло, поставив валізи у багажник свого світлого ДЕУ, а Фані, в цей час, допомогла тітоньці Квітці всістися на задньому сидінні. Оскільки смарагдовий костюм пережив не найкращі свої часи, Фані вдягнула свою синю майку (на цей раз не пом’яту) та сині ж джинси.