КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА - Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

Якби тітонька Квітка, не була такою тиранкою, Фані б не потрапила у нову історію з вбивством та купою іноземних наречених, розплутуючи все це з ревнивим нареченим. Ще одна пародія на детектив, з надією що ви посміхнетеся у ці важкі часи.

Розділ 1. Неочікувана пропозиція

З вдячністю до:

 Наталії Кононенко,

Марини Гладської,

 Євгенії Медведєвої,

Олени  Бандури,

Юлії Ковтун

 за те, що надихнули мене продовжувати писати взагалі

та про Феофанію, зокрема )))

 

    - Так я і знала, що, щойно відійду спати, ви одразу ж візьметеся за Содом та Гоморру, - несхвально сказала тітонька Квітка, відчиняючи двері вітальні.

       Павло та Фані повернули до тітоньки Квітки свої червоні здивовані обличчя. Сцена була доволі невинною: вони сиділи на дивані та лише цілувалися: повністю одягнені. Навіть у дитячих мультиках є менш пристойні сцени.

      - Ви про що, тітонько Квітко? - запитав тимчасово нещасний племінник-онук.

     - Я у своєму домі не потерплю жодних виявів розпусти, - старенька підійшла, обпираючись на ціпок та сіла в крісло.

      - Розпусти?! – зойкнула Фані, а Павло пробурмотів:

      - Але це - мій дім.

      - Але наразі тут живу я! І якщо ви не хочете, щоб моє бідне стомлене серце зупинилося, - почала шантажувати молодих людей тітонька Квітка, - то ви, як і належить, справжнім християнам, дочекаєтеся свого одруження, а тоді…

     - Одруження?! Але я не збираюся брати шлюб! – дуетом вигукнули Павло та Фані, а тоді подивилися один на одного і додали. – а ти чого?!

      - Яка дурня, - постановила пані Купер.

      - Фані, я повинен у дечому тобі зізнатися, - промимрив Павло.

      - Ти – шлюбний аферист? – Широко розплющуючи свої сині очі запитала дівчина. Павло ошелешено смикнувся.

       - Бачу, твій рівень довіри до мене стає все більшим та більшим. Ні, значно гірше. Я – католик.

        - Католик?! – Перепитала перелякана Фані так, ніби Павло зірвав з себе маску, а під нею виявилася інопланетна голова із вісімнадцятьма щупальцями. – Але ж це – не кінець світу.

      - Мене надихає твій ентузіазм, - стомлено відповів Фані Павло. – Але, я припускаю, що років за десять ти можеш втомитися від мене, але я не зможу дати тобі розлучення, - він розвів руками.

     - Бачу, ти не віриш у вічне кохання, - задумливо оглянула його Фані.

     - Я цього не казав, - здивовано закліпав своїми прекрасними очима хлопець. – А що у тебе?

     - Ну, - відвела погляд дівчина. – Припускаю, що за декілька років ти …, - вона нервово похитала головою, - можеш втомитися від мене. А мені паперової роботи і на роботі вистачає. Тож, я би хотіла уникнути усієї цієї канцелярщини, - розвела вона руками.

      - Бачу ти «високо», - він взяв слово у лапки, - цінуєш наші відносини. Зрештою, на що очікувати, коли ми знайомі лише пару тижнів.

        - Ідіотизм, - фиркнула тітонька Квітка. – Ромео та Джульєтта були знайомі і того менше.

       - Дуже вдалий приклад! – Обурилися хлопець із дівчиною.

       - Ну добре, не вдалий. Але всі ми одружуємося із незнайомцями, - сказала пані Купер. – Адже всі завжди маскуються, щоб правити краще враження.

       - Ви кажете, - широко розплющив очі Павло, - що Фані, ця Фані, - він нечемно ткнув у бік дівчини вказівним пальцем, - прикидається янголом, а насправді… Ні, не вірю! Здається, вона і так вже побила всі рекорди найрідкісніших Фурій та Медей.

      - На Фурію я не згідна, - пихато відповіла Феофанія. – А щодо Медеї, то я дійсно дуже ревнива, але це…

      - Замовкніть, - стукнула ціпком по підлозі тітонька Квітка. – Або одружуйтеся, або я не дозволяю вам… - і вона додала декілька слів, від яких у Фані та Павла очі вилізлі не те що на чоло, а мабуть на задню сторону шиї.

     - Пані Квітко, - звернулася до старенької приголомшена Фані. – Ви ж, ніби не були ханжею. Що це у Вас раптом за… напад добропристойності?

     - У мене на це є причини, - ствердила пані Купер. - Але я їх не розкриватиму. Принаймні, зараз.

    - Тобто, - недовірливо сказав Павло, -  у Вас є таємничі причини, і тому, ми маємо присягнути з Феофанієї один одному жити, і в  смутку, і в радості до скону віку, але що то за причини, Ви нам не повідомите?

    - Нарешті дійшло, - повідомила тітонька Квітка.

    - Але ж це – тиранія! – Одночасно повстали Фані та Павло.

    - Лише – здоровий глузд. - Стомлено заперечила пані Купер. – Це - давня українська традиція. Я теж одружувалася із Славком незайманою, - розвела вона руками і вронила ціпок. Саме через це вона не бачила червоних облич своїх співрозмовників, які кинулися ціпок піднімати.

     - Я глибоко шокований, - сказав Павло, коли вони із Фані, нарешті вручили ціпок старенькій. – Не знав, що моя люба кузина Софія народилася п’ятимісячною. Оце їй таки пощастило вижити.

     Тітонька Квітка захихотіла. Фані закрила обличчя долонями.

     - Добре, - нарешті пробурмотіла дівчина, визираючи між пальці притиснутих до очей долонь. – Я – згодна.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍