John Miller - Lisa and Girls, John Miller

В просторому вестибюлі центру розваг хлопця зустрів приємний аромат свіжої кави та слабкий гул. Навколо панувала атмосфера затишку та тепла, що різко контрастувала з прохолодним осіннім вечором за межами будівлі. Біля стійки рецепції, під яскравим освітленням, стояв чоловік середніх років, який уважно переглядав купу паперів. Томас відразу впізнав його — це був Едвард Уолкер, власник «Lisa & Girls», який і проводив йому співбесіду.
— Добрий вечір, — привітався хлопець, підходячи ближче до чоловіка та оглядаючи все навкруги.
Едвард, піднявши погляд, відгукнувся дружньою посмішкою:
— Добрий вечір, Томасе! Радий, що ти вчасно приїхав! Якою видалася дорога?
— Рівною та спокійною, слава Богу, — відповів Томас. — Трохи затримались в заторі, зустрів свого одногрупника, але нарешті досягнув місця призначення.
Едвард кивнув і, жестом запрошуючи Томаса йти за собою, сказав:
— Ходімо, я покажу тобі твоє робоче місце... і розповім заодно, що тут і як влаштовано.
Хлопці попрямували до ліфта, за допомогою якого швидко піднялися на другий поверх. Коли двері відчинилися, Томас побачив просторий коридор, вздовж якого виднілися зачинені двері. 
— На цьому поверсі в нас знаходиться кілька технічних приміщень, склад запчастин, мій кабінет та кабінет охорони, де ти і працюватимеш, — пояснив Едвард, йдучи перед Томасом та показуючи руками по сторонах. Підійшовши до кінця коридору, він відчинив двері до кабінету охорони.

Кімната була невеликою, але добре обладнаною: на стінах висіли монітори, які транслювали зображення з різних камер спостереження по всьому центру, на столі стояв комп'ютер, а поруч — лежав якийсь старий мобільний телефон.
— Ця кімната - твоя нічна фортеця, — продовжив Едвард, показуючи хлопцю на обладнання. — Твоя основна задача — слідкувати за моніторами і реагувати на будь-які підозрілі ситуації. Нічого надто складного, але вимагає зосередженості, концентрації та хорошої уваги. Якщо що, зв'язуйся зі мною або з техніками — Карлом та Тоні. Вони зможуть допомогти, якщо щось піде не так... але, сподіваюся, такого не трапиться.
Томас кивнув у відповідь. Едвард саме збирався показати йому ще кілька важливих деталей, як з кишені пролунав дзвінок телефона. Чоловік, вибачившись, відповів на виклик.
— Алло? Так, це я… що трапилося? — чоловік на мить замовк, уважно слухаючи співрозмовника, а потім насупився. — Гаразд, я вже їду. Справу треба терміново вирішити, інакше... краще нам не знати того "інакше", повір мені на слово. Чекайте на мене, скоро буду.
Після завершення телефонного дзвінка, Едвард повернувся до Томаса, який стояв біля столу з моніторами. Чоловік виглядав трохи стурбованим, але намагався зберігати спокій.
— Вибач, що так вийшло, Томасе, — сказав він, підходячи до хлопця. — Я мушу вирішити ситуацію, яка виникла... мені треба терміново поїхати.
— Без проблем, — відповів Томас, знизавши плечами, — начебто мені все, поки що, зрозуміло. Але є ще кілька питань, які хотілось би уточнити.
— Звісно, що саме тебе цікавить? — запитав Едвард, уважно придивляючись до хлопця.
— Я чув, що в центрі працює кілька андроїдів. Мені було б корисно... та і просто цікаво дізнатися, як з ними взаємодіяти і до кого з них звертатися, якщо раптом, не дай Бог, виникнуть проблеми.
Едвард, кивнувши, зітхнув з полегшенням:
— Одним з повноцінно-функціонуючих андроїдів, які на даний момент вже тут працюють, є Хендес. Він - наш найновіший робот і відповідає за, якщо можна так висловитися, "начинку" центру. То є робот, який підключений до всієї електронної системи будівлі. Залізний хлопчина досить розумний і має велику кількість функцій, тому, якщо ти натрапиш на будь-які труднощі або у тебе виникнуть питання, можеш сміливо до нього звертатися. Він допоможе розібратися у всьому, що зв'язано з нашим центром.
— Зрозумів, дякую. Хочу ще уточнити, які особливості мають ці андроїди? Що мені слід знати, щоб уникнути з ними непорозумінь?
Едвард усміхнувся, заспокійливо кивнувши:
— Не переймайся так, хлопче. Всі наші андроїди мають різні функції та спеціалізації. Хендес, як я вже казав, досить універсальний. Працює на "максималках", так би мовити. Інші, наприклад: Ліса, Луна, Кетрін і Міла, мають свої спеціалізації для виконання завдань у розважальному центрі. Але про це трохи згодом, коли їх встановлять на робочі місця та повноцінно активують. Якщо помітиш щось незвичне або не зрозуміле, просто звертайся до Хендеса.
— Дякую за інформацію, Едварде. Гадаю, вона мені згодиться в майбутньому, — відповів Томас, відзначаючи про себе, що тепер він має чітке уявлення про свої обов'язки та зв'язки, які зможуть йому допомогти в будь-якій ситуації.
— Добре, — Едвард, розвернувшись, попрямував до дверей, — я лишаю тебе тут за "головного". Якщо що - всі питання до Хендеса. Не забувай, що він в курсі всього, що тут відбувається, тож зможе допомогти тобі майже у будь-якій ситуації.
З цими словами Едвард вийшов з кімнати, залишивши Томаса на самоті зі своїми думками. Хлопець, глибоко вдихнувши, залишив кімнату вслід за ним. Вийшовши в коридор, він попрямував до ліфта, переварюючи по дорозі всю отриману інформацію. Робота обіцяла бути цікавою, хоча хлопець не міг ще повністю уявити, що його чекає попереду...

Спустившись на перший поверх за допомогою ліфта, Томас вийшов у яскраво освітлений вестибюль центру розваг. Його погляд одразу впав на кавову машину, що стояла майже біля входу, з якої надходив вже знайомий аромат свіжозмеленої кави. Однак, ще до того, як він встиг підійти до неї, його увагу привернули двоє чоловіків, які, лаючись, заносили в приміщення велику коробку з надписом: "Ліса". 
— Привіт ще раз, хлопці! — Томас підійшов ближче. Це були Карл і Тоні, з якими він вже бачився на вулиці перед зустріччю з Едвардом. — Що це у вас за вантаж такий?
Карл, витираючи піт з чола, посміхнувся Томасу:
— Привіт, Томе! Це - Ліса.
— Ліса? — здивувався хлопець, відчуваючи, що це не просто звичайне ім'я... схоже, це була одна з тих роботів, про які йому розповідав Едвард.
— Так, — Карл кивнув головою. — Ліса — один з п'яти андроїдів, які працюватимуть у цьому центрі, враховуючи Хендеса. Вона, як і інші наші роботи, створена для виконання певних завдань, але її головна особливість — це інтерактивність і високий рівень людської поведінки... коротше кажучи, вона максимально схожа на звичайну дівчинку, але з проводами та електрикою всередині. Майже така сама, як ми, але без крові.
Томас зацікавлено поглянув на коробку, розуміючи, що всередині знаходиться щось набагато складніше і цікавіше за просту машину.
— Андроїди? Ви хочете сказати, що ці роботи настільки розвинені, що можуть поводитися як люди? — запитав Томас, не приховуючи цікавості.
Тоні, який стояв поруч із Карлом, підтвердив слова свого брата:
— Саме так. Наші андроїди створені з максимально реалістичними параметрами: як зовні, так і зсередини. Вони можуть розмовляти, взаємодіяти з людьми, виконувати складні для звичайних роботизованих машин завдання... Ліса, наприклад, спеціалізується на роботі з відвідувачами — вона в нас привітна, добра і дуже розумна.
Карл додав:
— Наша команда працювала над створенням цих андроїдів роками. Вони здатні вчитися, адаптуватися до різних ситуацій і навіть проявляти емоції, щоб забезпечити максимальний комфорт при спілкуванні і взаємодії з майбутніми відвідувачами цього центру.
Томас, не відриваючи погляду від коробки, трохи здивовано кивнув головою, усвідомлюючи, що ця робота може виявитися набагато складнішою та цікавішою, ніж він того очікував.
— Це неймовірно! — видавив із себе хлопець. — І ви кажете, що таких, як Ліса, роботів, тут буде декілька?
— Так, — відповів Карл. — Крім Ліси, тут ще будуть працювати Луна, Кетрін, та Міла. Всі вони створені з метою того, щоб зробити центр розваг особливим місцем, як для звичайних людей, так і для нас.
Томас ще раз поглянув на коробку з надписом: "Ліса", намагаючись уявити, який зовнішній вигляд має цей андроїд і як вона буде себе поводити, коли її увімкнуть. 
— Добре, буду знати, — сказав Томас, розвернувшись до кавової машини. — Дякую за інформацію.
— Завжди раді допомогти, — відповів Карл, продовжуючи разом із Тоні переносити коробку в сторону технічного приміщення.
— Якщо потрібна буде допомога - кличте.
— Домовилися. Будь обережним.
Посміхаючись, Томас почав готувати собі каву, замислюючись над тим, які ще сюрпризи чекають на нього в центрі розваг на новій посаді. В кармані пролунав сигнал телефона. Хлопець дістав мобільний:
— Оп, як раз зміна почалась. Що ж, подивимось, що мені тут підготувала доля.
Посміхаючись, Томас взяв стакан з кавою, розвернувся і попрямував до ліфта...