Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

екрана зайняла схожа на картоплину каменюка з підписом

ЕРОС. Дві зелені цятки на відстані більше метра повільно

повзли в її бік. — Це науковий корабель «Чарльз Лаєлл», що

розігнався в бік Ероса на повну тягу. Його супроводжує, як ми

припускаємо, судно класу «Фантом».

— Земний брат-близнюк нашого «Росі», — зауважив Голден.

— «Фантоми», — старіша модель, і тепер їх остерігаються

використовувати у бойових завданнях. Але судно все одно

потужніше за будь-яке, котре ми в ОПА здатні оперативно туди

перекинути.

—

Однак

саме

такі

борти

зазвичай

призначають

супроводжувати науковців... Але як вони дісталися туди так

швидко? І чому тільки ці двоє?

Фред віддалив карту, поки на екрані знову не з’явилася вся

Сонячна система.

—

Пощастило.

«Лаєлл»

повертався

додому

після

картографування

позапоясових

астероїдів.

Виявився

найближчим від усіх інших. На Землі, найімовірніше, побачили

нагоду роздобути зразок, поки інші метикують, що їм робити.

Голден поглянув на Наомі, але її обличчя залишалося непроникним. Міллер витріщався на капітана, наче ентомолог, який

намагався визначити, куди саме ткнуло вістря шпильки.

— Отже, вони знають усе про Ерос і «Протоген»? — запитав він

у Фреда.

— Ми так припускаємо.

— І ти хочеш, щоб ми їх відігнали? Ми це зможемо, але лише

доки Земля не пошле їм на підмогу ще кілька суден. Багато часу

не виграємо.

Фред посміхнувся.

— А нам і не треба багато. У нас є план.

Голден кивнув, готуючись його вислухати, але Фред опустився

на крісло й відкинувся на спинку. Міллер підвівся та перемкнув

екран на ближній план Ероса.

«Зараз ми нарешті дізнаємося, нащо Фред тримає цього

шакала поруч», — подумав Голден, нічого не кажучи вголос.

Міллер показав на зображення Ероса і заговорив:

— Ерос — стара станція. Багато запасних шляхів. Багато дірок

на шкурі — переважно шлюзи шахт обслуговування. Великі доки

згруповано у п’ять кластерів на поверхні. Ми думаємо послати

до Ероса разом із «Росинантом» шість вантажників. «Росі» не

дає приземлитися науковцям, вантажники пристиковуються по

одному на кластер.

— Ви посилаєте туди людей? — перепитав Голден.

— Не всередину Ероса. Тільки на нього. Робота на поверхні.

Й шостий вантажник позбирає екіпажі з тих п’яти, після того, як

ті пристикуються. Кожен із тих вантажників матиме пів десятка

термоядерних

боєголовок,

налаштованих

на

детектори

ближнього радіуса. Якщо хтось надумає приземлитися в доках —

спровокує вибух на кілька сотень мегатонн. Цього має

вистачити, аби віднадити будь-який корабель. Але навіть якщо

не віднадить, то доки будуть надто пошкодженими для висадки.

Наомі прокашлялася.

— Ем, але ж і в ООН, і в Марса є команди саперів. Вони

придумають, як обійти твоє мінне поле.

— Із часом так, — погодився Фред.

Міллер продовжив таким тоном, наче його не переривали.

— Ці міни — лише друга лінія оборони. «Росинант» — перша, боє головки — друга. Ми хочемо дати Фредовим людям

достатньо часу, щоби підготувати «Нову».

— «Нову»?! — здивувався Голден, а за пів секунди після нього

Наомі тихо присвиснула. Міллер кивнув так, наче приймав

оплески.

— «Нову» вийде на плавну параболу, набираючи швидкість.

Ударить Ерос із розрахованою силою і кутом, аби спрямувати

в бік Сонця. Ми вважаємо, що це зіткнення плюс термоядерні

бомби дадуть змогу зробити поверхню астероїда достатньо

гарячою і радіоактивною, аби підсмажити будь-який десант, перш ніж він наробить шкоди.

Міллер закінчив і знову сів. Підняв голову, наче оцінюючи

реакцію.

— Твоя ідея? — запитав у нього Голден.

— Частина з «Нову» — так. Але ми не знали про «Лаєлла», коли вперше це обговорили. Частина з боєголовками була

чимось типу імпровізації. Однак я все одно вважаю, що вона

спрацює. Виграє нам достатньо часу.

— Погоджуюся. Не можна віддавати Ерос ні в чиї руки, і кращого способу я не придумаю. Гаразд, ми візьмемо участь.

Відлякаємо науковців, поки ви працюватимете.

Фредове крісло рипнуло, коли той нахилився вперед і сказав:

—