Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

просто так, що ці

стосунки для нього вже стали чимось більшим, аніж секс, але

будь-які слова, що він їх прокручував у голові, здавалися

фальшивими або надто сентиментальними.

— Дякую, — сказав натомість, але вона вже тихенько

похропувала.

* * *

Уранці вони знову кохалися. Любощі після довгої і майже

безсонної ночі приносили радше додаткову втому, ніж розрядку.

Але своє задоволення було і в цьому — так, ніби не зовсім

ідеальний секс давав їм щось таке, чого в них іще не було, якусь

додаткову потіху та ніжність. Опісля Голден приготував каву на

кухні й на таці приніс до ліжка. Вони випили мовчки — та

ніяковість, якої уникли вночі, тепер частково повернулася — зі

штучним світанком світлодіодного освітлення кімнати.

Наомі поставила порожню філіжанку на підлогу і помацала

Голденів спухлий ніс, що тільки почав заживати після

недавнього перелому.

— Жахливий вигляд?

— Та ні, — відповіла Наомі. — Раніше ти був аж надто

ідеальний красунчик. Зламаний ніс робить тебе соліднішим.

— Я б сказав, що солідним можна назвати товстого мужика або

професора історії, — засміявся Голден.

Наомі всміхнулася і ледь торкнулася його грудей кінчиками

пальців — не збуджуючи бажання, а просто досліджуючи, як

буває, коли достатньо наситишся сексом. Голден спробував

пригадати, коли востаннє йому було так комфортно у мить

післясексового спокою. Напевно, ніколи. Він наперед смакував

решту дня, яку проведе в ліжку з Наомі, перебирав у голові

список ресторанів на станції, що пропонували доставку, — аж тут

на приліжковому столику загудів його термінал.

— Трясця, — вилаявся він.

— Відповідати не обов’язково, — озвалася Наомі, що вже

перейшла до обсервації його живота.

— Ти ж помітила, що відбувалося протягом останніх кількох

місяців, правда? Якщо це не хтось помилився номером, то, певно, йдеться про чергову фігню, яка загрожує всій Сонячній

системі, через яку в нас лишається п’ять хвилин на евакуацію.

Поцілунок Наомі під ребрами одночасно лоскотав Голдена

і змушував його задуматися про тривалість рефрактерного

періоду після сексу.

— Не смішно.

Голден зітхнув і взяв зі столика термінал. На екрані світилося

Фредове ім’я. Термінал завібрував знову.

— Це Фред.

Наомі припинила цілувати Голдена й сіла на ліжку.

— Ага, отже, це й справді, ймовірно, погані новини.

Голден тицьнув у екран, приймаючи дзвінок, і сказав:

— Привіт, Фреде.

— Привіт, Джиме. Підійди до мене, коли зможеш. Треба

поговорити. Це важливо.

— Гаразд, — відповів Голден. — Буду за пів години.

Він завершив дзвінок і пожбурив термінал через усю кімнату

на купу одягу, що лежала під ліжком.

— Сходжу в душ, а тоді до Фреда. Послухаю, чого він хоче, —

повідомив Голден, скидаючи з себе ковдру та підводячись.

— Мені збиратися з тобою?

— Жартуєш? Тепер я не спускатиму з тебе очей.

— От тільки не треба мене цим лякати, — відповіла Наомі, хоча

й усміхалася, кажучи це.

* * *

Першим неприємним сюрпризом виявилася присутність

у Фредовому кабінеті Міллера. Голден коротко кивнув йому, а тоді звернувся до Фреда:

— Прийшли. Що сталося?

Фред жестом запропонував їм сісти і, коли вони влаштувалися, почав:

— Ми тут обговорювали, що робити з Еросом.

Голден знизав плечима:

— Так. І що з ним?

— Міллер вважає, що кому-небудь обов’язково захочеться

приземлитися там і здобути собі зразки протомолекули.

— Охоче вірю, що хто-небудь може виявитися настільки

дурним, — кивнув Голден.

Фред підвівся і щось натиснув на своєму столі. Екран, що

зазвичай демонстрував будівництво «Нову» зовні, перемкнувся

на двовимірну карту Сонячної системи, різнокольорові цятки на

якій позначали розташування флотилій. Сердитий рій зелених

крапочок обліпив Марс. Із огляду на це Голден припустив, що

зеленим позначені земні борти. В Поясі й коло зовнішніх планет

траплялося багато жовтого і червоного — отже, червоними були, певно, сили Марса.

— Гарненька карта, — прокоментував Голден. — Точна?

— Задовільна, — відповів Фред і кількома швидкими

доторками по столу наблизив на екрані фрагмент