Пол Остер - 4 3 2 1, Пол Остер

сусідки-випускниці залишать Нью-Йорк того ж дня, коли отримають дипломи, і наскільки приємніше було мешкати там на її запрошення, ніж напроситися туди самому, – знати, що вона його хотіла так само, як він жадав її.

Вони швидко поселилися у двох кімнатах, що звільнилися, обидві – просторіші й світліші, ніж тісна діра Емі в глибині квартири, дві кімнати, розташовані поруч у головному коридорі, в обидвох – двоспальні ліжка, письмові столи, бюро й книжкові шафи, куплені ними за загальну суму в сорок п’ять доларів на одного, і існування Фергюсона то тут то там увесь останній рік дійшло кінця, і не буде більше щоденних походів вгору й униз Бродвеєм між його кімнатою в гуртожитку та квартирою Емі, тепер вони жили разом, вони тепер разом спали в одному ліжку сім ночей із кожних семи, і ціле літо 1966 року дев’ятнадцятирічний Фергюсон походжав з моторошним відчуттям того, що він вступив до світу, де йому вже необов’язково прохати в небес чогось більше того, що він і так уже отримав.

Ні з чим не зрівняна мить рівноваги й внутрішнього перевтілення. Отримав пиріжок, та ще й з’їв його. Ніхто, просто більше ніхто у світі не міг бути щасливішим. Іноді Фергюсон запитував себе, чи не обшахрував він автора «Книги земного життя», котрий того року надто швидко гортав сторінки і чомусь залишив ту, що призначена для цих місяців, порожньою.

Літо в спекотному Нью-Йорку, де важко дихати, один день по другому, і в кожному дев’яносто градусів, розжарений асфальт топиться на сонці, а бетонні блоки мостової пропалюють підошви взуття, повітря настільки густе від вологості, що навіть цеглини з фасадів будівель, здається, стікають потом, і повсюдно сморід сміття, що гниє на тротуарах. Американські бомби падали на Ханой і Гайфон, чемпіон у важкій вазі розмовляв із пресою про В’єтнам (жоден в’єтконгівець ані разу не обзивав мене негритосом, сказав він, тим самим об’єднавши дві американські війни в одну), поета Френка О’ Гару на Вогняному острові збив дюнохід, і він помер у сорокарічному віці, а Фергюсон та Емі ніяк не могли вибратися з пастки нудних літніх робіт, він – продавець у книжковій крамниці, вона виконувала машинопис і діловодство, низькооплачувані роботи, що змушувало ї нормувати «Голуази», зате Боббі Джордж грав у Німеччині в бейсбол, у барі «Вест-Енд» працював кондиціонер повітря, і щойно вони поверталися до своєї спекотної, задушливої квартири, Фергюсон міг водити прохолодною м’якою губкою по голому тілі Емі та уявляти собі, що вони повернулися до Франції. То було літо політики й кіно, вечерь у квартирі Шнайдерманів на Західній Сімдесят п’ятій вулиці та в помешканні Адлерів на Західній П’ятдесят восьмій, відзначення переходу Гіла Шнайдермана до «Нью-Йорк Таймс» потому, як «Геральд Трібюн» зупинила свої друкарські верстати та закрилася, походи на концерти в «Карнегі-хол» разом із Гілом і братом Емі Джимом, поїздок на 104-му автобусі Бродвеєм до «Талії» та «Нью-Йоркеру», щоб утекти від спеки на перегляд фільмів, котрі, як вирішили вони, всі повинні бути комедіями, оскільки похмурість моменту вимагала, щоб вони сміялися завше, за будь-якої можливості, а хто спроможний розсмішити їх краще за всіх, якщо не брати Маркс та В. К. Філдс чи безглузді дивацтва з Грантом і Павелль, Хепберн, Данн і Ломбард у головних ролях, вони ніяк не могли на них надивитися, стрибали до автобусу тієї ж хвилини, коли дізнавалися, що демонструється ще один подвійний сеанс комедій, і яке полегшення – забути про війну та смердюче сміття на кілька годин, доки сидиш у темряві з кондиційованим повітрям, та коли ні в районі, ні де-небудь іще не показували жодних комедій, вони поверталися до свого літнього проекту – продиратися через те, що назвали літературою незгоди: читали Маркса й Леніна, тому що їх треба було читати, а також Троцького й Розу Люксембург, Емму Гольдман та Олександра Беркмана, Сартра й Камю, Малкольма Ікса й Франца Фанона, Сореля й Бакуніна, Маркузе й Адорно, вишукуючи відповіді, котрі допомогли б їм пояснити, що діється з країною: та, схоже, валилася під тягарем власних суперечностей, – але в той час, як Емі ловила себе на думці, що наближається до марксистського трактування подій (неминучий крах капіталізму), Фергюсон мав сумніви – не просто через те, що діалектика Гегеля, поставлена з ніг на голову, вражала його як механічний та спрощений погляд на світ, а й тому, що в американських робітників не було класової свідомості, ніде в культурі жодних симпатій до соціалістичної думки, а тому – жодного шансу на той грандіозний переворот, який передрікала Емі. Інакше кажучи, вони мали різні погляди, хоча, власне, й були на одному боці, але ніякі подібні незгоди, здавалося, не мали ніякого значення, оскільки ні той, ні інша на тому етапі не мали повної впевненості ні в чому, і кожен розумів, що рацію може мати інший або ж вони обидва можуть не мати рації, а тому краще висловлювати свої сумніви вільно й відверто, а не крокувати в ногу, зчепившись руками, доки вони не впадуть з краю скелі.

Найголовніше, то було літо, коли він дивився на Емі, спостерігав, як вона фарбує губи помадою та розчісує своє нестерпне волосся, вивчав її руки, поки вона втирала в долоні лосьйон для тіла, а відтак огладжувала цими долонями собі ноги, руки й груди, мив їй голову, а вона заплющувала очі й глибше поринала в теплу воду ванни – старезної ванни з лапами замість ніжок та плямами іржі, що ввібралися у тріснутий фаянс, лежав ранками в ліжку й дивився, як вона вдягається в кутку кімнати, а проміння ллється у вікно й оточує її собою, як вона йому посміхається, натягуючи трусики, ліфчик та бавовняну спідницю, маленькі домашні деталі життя на її жіночій орбіті, тампони, контрацептивні пігулки, пігулки від того, коли її підводило живіт під час болючих місячних, робота по господарству, котру вони виконували разом, – купували продукти, мили посуд, і те, як вона прикушувала іноді нижню губу, коли вони стояли разом у кухні, різали й кришили цибулю й помідори, готуючи чилі в каструльці, що дарувала їм вечері на всі вихідні, зосередженість в її погляді кожного разу, коли вона фарбувала собі нігті на руках чи ногах, щоби справити гарне враження на роботі, дивився, як вона голить ноги й пахви, поки тихенько сидить у ванні, а потім залізав до неї туди й намилював їй ковзку білу шкіру, неземна гладкість її шкіри під його руками, і секс, і секс, і секс, пітній літній секс без усяких покривал згори, а