Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

платити. Про те, хто батько Дуґласа, знали тільки він та Фей. Сам Дуґлас вважав Рея Дітерлінга добрим другом сім’ї.

Дуґласа виховувала матір; Дітерлінґ частенько до них навідувався, живучи фактично на дві родини: Марґарет померла, Біллі і Пол скандалили з Дженіс настільки сильно, що нещасна жінка одного разу попросила розлучення.

Фей Боршар вживала опіумну настоянку. Показувала Дуґласу порномультфильми, які малював Дітерлінґ, — це була частина схеми Пірса Петчетта, яка допомагала отримувати гроші для фінансування легальних проектів. Мультфільми були відверті й повні жахливих деталей: у них літаючі чудовиська ґвалтували і вбивали людей. Концепцію вигадав Петчетт — він просто викладав на папері свої наркотичні марення, а Рей Дітерлінґ втілював їх у малюнках. Ось так Дуґлас зробився одержимий польотами та сексуальними фантазіями.

Дітерлінґ дуже любив свого сина Дуґласа — попри дивну поведінку та спалахи люті. І зневажав Пола — примхливого, тупого скандаліста. При цьому зовні хлопці були дуже схожі між собою.

Рей Дітерлінґ ставав знаменитим; Дуґлас Боршар помалу божеволів. Він мешкав із Фей та без кінця дивився втілення нічних жахіть свого батька про те, як величезні птахи викрадають зі шкільних подвір’їв неслухняних дітлахів. Ставши підлітком, він почав красти гроші, мучити тварин та потай бігати на стриптиз. В одному із таких місць він і познайомився із Лореном Атертоном — двоє психів знайшли одне одного.

Атертон був одержимий розчленуваннями, Дуґлас — польотами. Обох їх цікавило мистецтво фотографії і збуджували діти. І ось одного разу вони додумалися зібрати собі дитину за власними вподобаннями «із запчастин».

Вони почали вбивати, а розчленувавши дитину, збирали її потім, як пазл, при цьому усе фіксуючи на фотокамеру. Дуґлас вбивав птахів і підбирав своїй дитині крила. Коли їм знадобилося гарненьке обличчя, Дуґлас запропонував взяти Віллі Веннерголма — такий собі жест поваги доброму «дядечкові Рею», ранні роботи якого він так любив. Вони викрали Віллі і вбили жахливою смертю.

Газети називали вбивцю дітей «Доктором Франкенштейном» — вважалося, що це справа рук одного маніяка. Розслідування очолив інспектор поліції Престон Екслі. Доволі швидко він вийшов на Лорена Атертона, який уже відсидів за розбещення дітей.

Він заарештував Атертона, виявив у нього в гаражі сховище із колекцією фотографій. Атертон зізнався, сказав, що робив це сам, аби не ділити ні з ким свою славу Короля Смерті. Преса буквально носила Престона Екслі на руках й оприлюднила його заяву, у якій він закликав усіх громадян, які знають щось про Атертона, дати свідчення.

Рей Дітерлінґ продовжував навідуватися до Дуґласа. Одного разу, залишившись у його кімнаті сам, він знайшов ящик, повний пташиних трупів і обкладених льодом відрізаних дитячих пальчиків. Він миттєво все зрозумів.

І відчув провину — це його мультики створили чудовисько. Він розпитав Дуґласа, і з’ясувалося, що той вештався неподалік шкільного подвір’я того дня, коли викрали Віллі Веннерголма.

Тоді він почав діяти, аби захистити свого сина.

Підкуплений психіатр дав слово мовчати про діагноз Дуґласа: роздвоєння особистості внаслідок хімічного дисбалансу в мозку. Лікування: повністю вилікуватися було неможливо, але можна було приймати пігулки, щоб жити відносно нормальним життям. Рей Дітерлінґ дружив із Пірсом Петчеттом, хіміком за освітою, який дуже добре розбирався у всякого роду препаратах. Отже, Пірс подбав про рівновагу внутрішнього світу Дуґласа, а друг Пірчса Террі Лакс — про безпеку тіла.

Лакс створив Дуґласові нове обличчя. Але адвокат Атертона загальмував перебіг судового процесу і будь-що намагався докопатися до істини. Престон Екслі на очах у всього міста шукав свідків. Тоді Рей Дітерлінґ запанікував і розробив відчайдушний план.

Він нагодував Дуґласа та юного Міллера Стентона заспокійливими пігулками. Навчив їх, що казати поліції. Мовляв, вони бачили, як Лорен Атертон вештався біля акторської школи — сам — і бачили, як він викрав Віллі Веннерголма, але вони боялися, що Доктор Франкенштейн вкраде і їх, і тому мовчали. Хлопці виклали свою історію Престону Екслі; він повірив їм, та й убивцю вони впізнали. Атертон свого товариша, який тільки-но вийшов з-під ножа пластичного хірурга, не впізнав.

Минуло два роки. Лорена Атертона судили, винесли смертельний вирок і стратили. Террі Лакс зробив Дуґласу ще одну операцію, щоб знищити його схожість із хлопчиком-свідком. Тримали Дуґласа у приватній лікарні, під дією Петчеттових препаратів та надійною охороною чоловіків-наглядачів. Рей Дітерлінґ щоразу досягав дедалі більшого успіху. А потім одного разу до нього прийшов Престон Екслі.

Він розповів, що до них в поліцію завітала дівчина, яка заявила, що у той день, коли було викрадено Віллі Веннерголма, вона бачила біля акторської школи разом із Лореном Атертоном сина Дітерлінґа — Пола.

Дітерлінґ-то знав, що це був Дуґлас — вони із Полом були дуже схожі. За мовчання він запропонував Екслі велику суму грошей. Престон спершу взяв їх, але потім спробував повернути їх зі словами: «Справедливість. Я повинен заарештувати хлопця».

І тоді Дітерлінґ зрозумів, що під ударом опинилася вся його імперія. І тоді довелося обирати, ким пожертвувати, — вередливим скандалістом Полом чи Дуґласом, якого затягнуло в темні глибини зла з його провини. Дітерлінґ наполіг, аби Екслі залишив гроші у себе, і той цього разу вже не опирався. А потім спитав, чи можна цю справу вирішити без широкого розголосу.

Престон поцікавився, чи насправді винен Пол.

— Так, — відповів Реймонд Дітерлінґ.

— Його треба стратити,