Волтер Айзексон - Стів Джобс

що вона могла би спорядити вігвам, як у півдеішоамериканських індіанців, і вони з Ів, наймолодшою сестричкою, могли би подати їм романтичну вечерю там. Рід піднявся й, обійнявши її, сказав, що ловить сестру на слові й неодмінно скористається її пропозицією згодом.

Одного суботнього дня Рід був у команді чотирьох учасників вікторини, яку транслювали по місцевому телеканалі. Вся родина — окрім Ів, яка саме була на кінних перегонах, - прийшла підтримати його. Поки телевізійна команда готувалася до зйомки, батько хлопця намагався вгамувати своє нетерпіння й залишитися непоміченим поміж інших батьків, які сиділи на розкладних кріслах, виставлених рядами. Але Стіва дуже легко можна було впізнати за його фірмовими джинсами і чорною водолазкою, і одна жінка підсунула своє крісло до нього й почала його фотографувати. Не дивлячись на неї, Стів підвівся й пересів на інший край ряду. Коли Рід вийшов на сцену, на дощечці з його іменем було написано «Рід Па-уел». Ведучий запитав учнів, ким вони хотіли стати в майбутньому. «Дослідником ракових захворювань», - відповів Рід.

Після вікторини Джобс повертався додому своєю двомісною ав-тівкою — «Мерседес 5X55» — разом із Рідом, а його дружина з Ерін слідувала у своїй машині за ним. Дорогою вона запитала Ерін, чому, на її думку, тато відмовлявся ставити реєстраційний номер на своє авто. «Щоби бути бунтівником», — відповіла дівчинка. Пізніше я запитав про те ж саме Стіва.

— Тому шо інколи люди їауть за мною, і, якби в мене були реєстраційні номери, вони могли би вистежити, де я живу, — відповів він. — Але тепер, коли є Google Maps, це вже не має аж такого значення. Тому насправді, напевне, я не ставлю їх просто тому, що не ставлю.

Під час святкової церемонії на випускному Ріда його батько зі свого iPhone прислав мені електронного листа, переповненого тріумфом: «Сьогодні — один із найщасливіших днів мого життя. Рід закінчив школу й святкує випускний. Просто зараз. І, попри все, я тут». Того вечора в їхньому домі на вечірку зібралися близькі друзі й родина. Рід танцював із кожним членом своєї сім’ї, включаючи батька. Пізніше Джобс повів сина до лабазу, схожого на сарай, і запропонував йому вибрати одного з двох велосипедів, на якому він більше не буде їздити. Рід пожартував, що «італієць» виглядав трохи занадто сірим, тож Джобс сказав йому забирати міцного «залізного коня» на вісім швидкостей, який стояв поруч. Коли Рід відповів, що тепер він буде в боргу, Стів промовив; «Ти не маєш бути в боргу, тому що в тебе — моя ДНК». Через декілька днів «Історія іграшок-3» вийшла на екрани. Джобс плекав цю піксарівську трилогію від самого початку, і останній випуск був переповнений емоціями, коли Енді вирушає до коледжу.

— Я би хотіла мати змогу завжди бути з тобою, — каже мама Енді.

— Ти завжди будеш, — відповідає він.

Стосунки Стіва з його двома молодшими доньками були не такими близькими. Він приділяв менше уваги Ерін, яка була тихою, інтроспективною і, здавалося, не знала, як спілкуватися з батьком, особливо коли він наставляв свої колючі шипи. Вона була врівноваженою і привабливою молодою дівчиною, з чуйністю набагато зрілішою, ніж була в її тата. Ерін думала, що, можливо, хотіла би стати архітектором, імовірно, через зацікавлення батька цією галуззю, і в неї було чудове почуття стилю. Але коли тато показував Ріду креслення нового комплексу приміщень компанії Apple, вона сиділа з іншого боку кухні, а він так і не підкликав її подивитися на них також. Вона дуже сподівалася, що тієї весни, в 2010 році, батько повезе її на церемонію вручення «Оскарів». Вона була залюбле-на в кіно. Але навіть понад це вона хотіла полетіти з татом на його приватному літаку й пройтися з ним по червоній доріжці. Лорін хотіла відмовитися від поїздки й намагалася вмовити чоловіка взяти з собою Ерін. Але йому ця ідея не сподобалася.

У той час, коли я закінчував роботу над цією книгою, Лорін сказала мені, що Ерін хоче дати мені інтерв’ю. Я сам би не попросив про це, оскільки дівчинці тільки-но мало виповнитися шістнадцять, але погодився зустрітися з нею. Ерін особливо наголошувала на тому, що розуміла, чому її тато не завжди був уважним, і приймала це.

— Він докладає всіх зусиль, щоби бути водночас батьком нам і виконавчим директором Apple, і йому досить непогано то вдається, — сказала вона. — Інколи мені хочеться трохи більше його уваги, але я знаю, що те, що він робить, дуже важливе, і вважаю це дійсно крутим, тож я в порядку. Мені насправді не потрібно більше уваги.

Джобс обіцяв, що повезе кожного зі своїх дітей у подорож на їхній вибір, коли вони стануть підлітками. Рід вибрав мандрівку до Кіото, знаючи, як сильно його тато був зачарований дзенівським спокоєм того прекрасного міста. Не дивно, що, коли Ерін виповнилося тринадцять, у 2008 році, вона також обрала Кіото. Хвороба батька змусила його скасувати подорож, тож він пообіцяв поїхати з нею у 2010-му, коли йому стане краще. Але того червня він вирішив, що не хоче їхати. Ерін це дуже засмутило, але вона не перечила йому. Замість того мама повезла її до Франції разом із друзями їхньої родини, і вони перенесли подорож до Кіото на липень.

Лорін хвилювалася, що її чоловік міг відмінити поїздку знову, тож перебувала в прекрасному настрої, коли на початку липня вся родина здійнялася в небо в літаку до селища Кона, що на Гаваях, оскільки це було першим кроком їхньої подорожі. Але на Гаваях у Джобса сильно розболівся зуб - правда, він проігнорував це, неначе міг відігнати біль від себе. Зуб зламався, і його треба було полікувати. Тоді спалахнула криза, пов’язана з антеною iPhone 4, і Стів вирішив майнути назад до Купертіно, захопивши з собою Ріда. Лорін та Ерін залишилися на Гаваях, сподіваючись, що Джобс повернеться і виконає свій попередній план — завезе їх у Кіото.

До їхньої радості — і навіть подиву, — Джобс таки повернувся*на Гаваї після своєї прес-конференції, щоби забрати їх до Японії.

— Це — диво, — сказала Лорін своїй подрузі.

Поки Рід наглядав за Ів у Пало-Альто, Ерін із батьками зупинилися в «Таварая Ріокан» — готелі піднесеної простоти, яку так любив Джобс.

— То було фантастично, — пригадувала Ерін.