Луцій Анней Сенека - Моральні листи до Луцілія

За переказом, Демокрит відмовився від спадку, занехаяв належні йому землі, щоб ніщо не відвертало його від філософських занять (пор. у Горація: Послання, 1, 12, 12–13).

269

Імператор Август, як свідчить Светоній (Божественний Август, 99), перед смертю запитав у друзів, чи він добре відіграв комедію життя.

270

Цитата збереженої у фрагментах трагедії Акція «Атрей»; можливо, й наступна цитата належить цьому ж авторові.

271

Денарій — срібна римська монета.

272

Тіла страчених злочинців гаками тягли до Тибру.

273

Вергілій. «Енеїда», VI, 261.

274

Брут — Децім Юній Брут (85—43 до н. е.) поряд з Марком Юнієм Брутом був учасником змови проти Цезаря. Відзначався непостійністю своїх політичних орієнтацій, зокрема, під час війни Октавіана з Антонієм; був убитий за наказом останнього.

275

Вергілій. «Енеїда», VIII, 296–297 і VI, 401.

276

Вергілій. «Енеїда», VI, 95–96.

277

Фабії — один із найвпливовіших у добу Римської республіки патриціанських родів, що вели свою, навіть від держави незалежну, зовнішню політику; так, у 477 р. до н. е. в боротьбі з містом Вейї, щоб заснувати там колонію, загинуло понад триста Фабіїв.

278

Ці слова наводить, зокрема, Цицерон («Тускуланські бесіди», І, 101).

279

За свідченням Авла Геллія (III, 7), цим вождем був Квінт Цецилій, що відзначився хоробрістю в Першій Пунічній війні.

280

Тобто загонові спартанців, що полягли при Фермопілах.

281

Прогімнаст — раб, обов’язком якого було виконання в парі з господарем гімнастичних вправ.

282

Тобто до каналу, яким був оточений римський цирк. Джерело Діви — за легендою, відкрите дівчиною винятково холодне джерело; Марк Агриппа провів від нього водогін до Рима.

283

Тіллій Цимбр — спочатку прихильник Цезаря, згодом — один із учасників його вбивства.

284

Кассій Лонгін, Гай — політичний діяч і полководець, учасник убивства Цезаря.

285

Тобто у Римі.

286

Александр убив Кліта через те, що той вперто вихваляв Філіппа і принижував заслуги Александра. Цей епізод описано у Плутарха («Життя Александра», 51).

287

Тобто проскрипції, згідно з якими Октавіан і Антоній у 43 р. до н. е. страчували своїх противників. Останньому принесли також голову Цицерона.

288

Вергілій. «Енеїда», І, 432–433.

289

Лад — славетний бігун часів Александра Македонського.

290

Вергілій. «Енеїда», VII, 808–811.

291

Спевсіпп — грецький філософ, племінник і учень Платона. Керував Академією з 347 до 339 р. до н. е. Його місце зайняв Ксенократ із Халкедона (Віфінія). Обидва філософи схилялись до піфагореїзму.

292

Йдеться про Сципіона Африканського Старшого (див. прим.** до листа XXIV, с. 101 [В електронній версії — прим. 106. — Прим. верстальника.]).

293

Камбіз — син Кіра Старшого, перський володар у роках 529—522 до н. е., завойовник Єгипту.

294

Після поразки в Другій Пунічній війні та укладення миру (201 р.) Ганнібал деякий час правив Карфагеном, але у 195 р. через несприятливу для нього політичну ситуацію в країні сам покинув Карфаген.

295

У 390 р. до н. е. (або в 387 — за іншою версією) Рим захопили і розграбували галли. Після поразки римлян коло Канн (216 р.) Сципіон, що на той час був молодим військовим трибуном, зумів організувати розпорошені втечею загони римлян.

296

Фабій Мáксім, Квінт — консул 233 р. до н. е. Під час Другої Пунічної війни, на відміну від наступальної тактики Сципіона, закликав до ухилення від бою з Ганнібалом (звідси його прізвисько Кунктатор — Забарний). Відомий також своєю прихильністю до староримських звичаїв.

297

Корнелії — представники одного з найвідоміших давньоримських родів, до якого, крім Сципіона, належали Луцій Сулла та Луцій Цінна, а також інші державні діячі.

298

Горацій. Сатири, І, 2, 27.

299

Вергілій. «Георгіки», II, 58.

300

Вергілій. «Георгіки», І, 215–216.

301

Мáксим Цезенній — державний діяч, приятель Сенеки, покараний вигнанням у 65 р. н. е.

302

Сушені фіги зазвичай дарували на Новий рік. Воскові таблички — щось на зразок записників, що їх брали з собою, вирушаючи в дорогу чи на прогулянку.

303

Вергілій. «Енеїда», VII, 277–279.

304

Катон Старший, Марк Порцій відзначився своєю діяльністю на посаді цензора, що зобов’язаний був дбати, зокрема, про чистоту звичаїв громади (звідси його прізвище Цензор).

305

Вергілій. «Георгіки», І, 53–58. Тмол — гора в Малій Азії. Сабеї — народ у Південній Аравії; халіби — знані виробами із заліза племена, що селились у південно-східних районах Причорномор’я.

306

Антипатр із Тарса (II ст. до н. е.) — відомий філософ-стоїк, учитель Панеція.

307

Про своє захоплення Гомером як філософом говорить, наприклад, Горацій (Послання, І, 2, 1–4):

Краще й доладніше він, ніж Хрисипп або Крантор, повчає,

Що є гидке, що — прекрасне, що користь, що шкоду приносить.

308

Йдеться про скептицизм, до якого, починаючи з III ст. до н. е., схилялися представники платонівської Академії.

309

Вергілій. «Георгіки», І, 336-337. Кілленієць — Меркурій (від Кіллени, гори в Аркадії, де, за переказом, він народився).

310

Вергілій. «Георгіки», І, 424–426.

311