Ксандер Демір - Під моїм (палким) наглядом , Ксандер Демір

- Забудь про усе, що було тоді. Ти кинув мене. Кинув одну у барі, коли я була по вуха закохана у тебе, та ще й п’яна. Ти розумієш, як ти скривдив мене тоді своїми діями? Більше ніколи не торкайся мене! – вона, з неймовірно злістю в очах, прибрала його руки зі свого тіла і штовхнула його з усієї сили, що він випадково потрапив у мої руки.

- Що? Хто ти? – закричав хлопець, дивлячись на мене знизу.

- Привітик, Антончик. Я твоя розправа, - я посміхнувся на всі тридцять два, чи скільки їх в мене вже там, продовжуючи тримати його під руками.

- Дем’яне, кинь його. Він не вартий твоєї уваги, - сказала Амелія, обійнявши себе руками. Я помітив як її обличчя втратило своє сяяння, ту саму посмішку, що була у неї на початку вечора. Вона ледь стримує себе, аби не заплакати.

- Антончику, мені дуже кортить набити тобі морду. І знаєш, що? Тобі пощастило б у різних ситуаціях. Перша, мені б нічого за це не було. Я колишній поліцейський, який вірно служив своєму народові. Навіть такому паскудному, як ти. А ще, - я посміхнувся, піднявши свої очі до білявки, яка уважно спостерігала за мною, вдивляючись мені немов у душу. – Друга ситуація тебе врятувала б тим, що я дійсно не хочу витрачати на тебе свій час і свої гарні руки. Вони дуже болять, коли я б’ю ними таких, як ти. Тебе врятувала твоя квітка. Адже, я послухаюсь її, і не буду тебе чіпати.

Я різко підняв руки, даючи Антону можливість вільного падіння на плитку. Він зі страхом в очах оглянув мене, а потім свою колишню, нічого не сказавши.

- Ви ненормальні, придурки, - сказав він і побіг кудись у натовп.

Я підійшов до Амелії, продовжуючи дивитись у її очі, як і вона у мої. Її вираз обличчя вже був іншим, невідомим для мене. Проте гарним.

- Сподіваюсь, ти не хочеш більше затримуватись тут на довше, - сказав я, зволоживши губи.

- Ти правий, Дем’яне.

- Тоді їдьмо додому, - я ще раз посміхнувся їй та обійняв її за талію, не даючи їй впасти. Я чув багато цікавих історій, як підбори застрягали у газоні, а дівчина летіла носом у землю. Тому не хочу, аби білявка закінчила свою вечірку саме так.