Стефанія Лін - Покохай мене, Стефанія Лін
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти сказав з минулим розберемося, коли додому повернуся… — повільно кажу.
— Розберемося.
— Як?
— Тебе це не стосується.
— Справді? — гірко хмикаю.
— Вирішувати лише тобі. Мені рве дах, Сабріно, зізнаюся чесно. Це останні краплі поруч з тобою. Обери: між нами щось буде, чи абсолютне табу. Іншого не прийму.
Важко дихаю. Як? Як мені обрати? Данте жбурляє мною між відчуттям, коли почуваюся принцесою і розтоптаним серцем. Я не можу… не знаю. Він готовий на фізичну близькість, але я…не готова.
— Поїхали, — додає. — Нам час тебе нагодувати. Не хочу знову хвилюватися, що ти впадеш від голоду посеред чужих людей, які смакуватимуть це довгий час.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покохай мене, Стефанія Лін», після закриття браузера.
