Лаванда Різ - Без тебе ніяк, Лаванда Різ

Розділ 7

- Ми з тобою запрошені на весілля! - заявив їй в лоб Еджей, як тільки Єва повернулася з роботи. - Одна з моїх колишніх  виходить заміж за сина нафтового промисловця, і вона прагне похитуватися перед усіма, з ким колись була близькою. З боку нареченого зберуться вершки суспільства. Я гадаю, нам варто прийняти це запрошення.

- Знаєш, Джею, мене іноді лякає твоє мужнє завзяття. Я ж знаю, зовсім недавно ти терпіти не міг цих любителів пафосу та устриць, ненавидів бувати в людних місцях і довго стояти на ногах через дикий біль. Ти йдеш на ці жертви заради мене і від цього мені не по собі!

Цього вечора Єва відчувала нервозність, вона катастрофічно втомилася, будучи практично завалена роботою, плюс до всього в її електронній поштовій скриньці було багато непрочитаних повідомлень від Пірса, які вона так і не зважилася відкрити, пам'ятаючи обіцяне Еджею.

- З твоєю появою в моєму житті щось змінилося, Єво, і багато знову стало на свої місця, - коли він обійняв її, їй немов за помахом чарівної палички стало набагато легше. - Мій обрій не такий вже похмурий, думки втратили песимістичний відтінок, фарби життя заграли і мені знову хочеться жити, спілкуватися, будувати плани. Єво, я дав собі слово, що ми відвоюємо твоє право бути матір'ю, і я виконаю свою обіцянку. Ти теж дала мені слово набратися терпіння, і я повинен тебе похвалити за твою витримку, хоча не думай, що я не помічаю, як іноді ти крадькома змахуєш сльози, дивлячись на  чужих малюків. Якщо ми намітили йти цим шляхом, значить , нам потрібно користуватися будь-якими шансами. Весілля Даяни і Лойда Сомерса це ще один зручний випадок зав'язати корисні знайомства.

- Добре, - втомлено кивнула Єва. - Мабуть, мені варто придбати надзвичайну сукну.

Відчувши на собі страшну бідність в дитинстві та юності, Єва досі не могла спокійно витрачати, на її погляд, такі величезні гроші на ганчірки, зачіску і прикраси. Вона вважала ці гроші викинутими на вітер, тому що від дорогої укладки на наступний день не залишиться і сліду, до прикрас вона ніколи не мала особливої слабкості, а куплена сукня не вважалася повсякденною, і за правилами вищого світу - надягати її вдруге взагалі вважалося поганим смаком.

Єва обрала довгу ніжно-оливкову з золотистим візерунком сукню, з відкритими плечима і спиною. Свою світлу кучеряву копицю волосся уклала сама, піднявши їх вгору, а з прикрас одягла «стандартне» діамантове кольє, яке набравшись нахабства вона позичила у Ванди. 

Як ні сумно було визнаватися самій собі, але це було перше весілля у її житті, не рахуючи її власного спонтанного у Вегасі, яке закарбувалася у її пам'яті якимось чадом, розмитим і зім'ятим.

Причому, саме це весілля, де вони з Еджеєм загубилися серед гостей, погрожувало розвернутися помпезним дійством, номінуючись на весілля року. Починаючи з фантастичної сукні нареченої, чудового оформлення та дивовижних закусок.

Серед запрошених були дуже відомі люди міста і штату Массачусетс, політики, меценати, багаті діти багатих батьків, серед яких у Еджея, що не дивно, було повно знайомих. І всі вони дивилися на Єву дуже прискіпливо, критично, прикидаючи , чи варто впускати ще одну зальотну подружку Еджея до свого вишуканого товариства, або варто трохи почекати і вона кане в небуття слідом за іншими.

Тільки більшості з них було невтямки, що з подібним Єва вже стикалася в Портленді , вийшовши заміж за Еріка Холла , по цьому на всі ці снобські претенціозні погляди вона плювала з високої дзвіниці.

Її турбувало інше - хто-небудь з цих вершків бостонського суспільства рано чи пізно повинен був її впізнати.

Так і сталося.

- Єво Холл! Я Такер Форд, приятель Еріка, - вона вдивлялася в хлопця, який до неї підійшов, намагаючись згадати одного з сотні приятелів її колишнього чоловіка. - Ви прилетіли разом? Щось я його не бачу, - Такер крутив головою на всі боки. - Чув, що Ерік тепер осів у Амстердамі.

- Ми розлучилися, - сухо відповіла вона, шукаючи очима Еджея, який в цей час тепло вітав чергову компанію. - Прошу вибачення, мені потрібно до мого молодого чоловіка!

 Їй не терпілося якомога швидше втекти від цього різкого настирливого типу, надаючи перевагу знайомитися з людьми, які не стикалися з її минулим, прекрасно розуміючи, що це був всього лише перший тривожний дзвіночок і рано чи пізно їй доведеться зустрітися з самим Еріком і з тим, кого вона боялася найбільше - з Адамом.

- Я познайомлю вас з деякими впливовим людьми Бостону, це ніколи не завадить, - запропонував досить товариський брат нареченої - Генрі, якого Еджей, виявляється, знав мало не з дитячого садка. - О, ось до речі один з них! Підемо! - підхопивши її під руку, спритний молодик підтяг її до групи  чоловіків, серед яких, до її приголомшливого жаху, звичайно ж був ... Адам Пірс. Власною неперевершеною персоною.

У цей момент її світ скувало неживим льодом, а в наступний – він  вже розсипався на гострі уламки, наткнувшись на вбивчий погляд.

Решту імен вона просто не сприйняла і не запам'ятала, поки відчувала на собі ці холодні оцінюючі світло-блакитні очі. І як тільки Генрі зібрався познайомити їх один з одним, Адам Пірс обірвав його нетерплячим владним жестом :

- Не варто напружуватися. Ми з Євою давно знайомі.

Присутність Еджея Адам просто проігнорував, очевидно і навмисно. Не піднімаючи на нього очей, вітаючись, Єві довелося коротко кивнути Пірсу, хоча при цьому їй ледь вдавалося зробити черговий вдих.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍