Йорн Лієр Хорст - Одержимий злом

— Луне Мельберґ щойно зупиняли на блокпості.

Вістінґ глянув на телеекран. Автомобіль стеження рухався, але сірого «форда» Луне Мельберґ на реєстраторі видно не було.

— Вона не дала ніякого правдоподібного пояснення своєму перебуванню на території, — пояснив Стіллер. — Сказала, що просто поїхала прогулятись, але її завернули. Заперечно відповіла на запитання, чи має стосунок до Тома Керра, коли їй показали його фото.

— Отже, збрехала?

— У кожному випадку, уникла необхідності зізнатися, що провідувала його в тюрмі.

— Де вона зараз?

— На автозаправці, біля адміністративної межі з комуною Саннефьорд. Їй повідомили, що дорогу для вільного проїзду відкриють близько дев’ятої вечора.

Вістінґ повернувся до тек, які привіз Семмельман. Найцікавішою була справа тієї, якій пощастило врятуватися, — Фреї Бенгтсон. Саме тоді Керра й схопили. В окремій теці було підшито свідчення й документи, які стосувалися його хутірця в Естмарці: карта, план розташування будівель і фотознімки пожежі. Житловий будинок з клунею згоріли вщент.

Горіло доволі довго. Про пожежу повідомили з великим запізненням. Доїзду пожежних автомобілів завадило те, що шлагбаум на вузькій ґрунтовій доріжці, яка вела до садиби, звалили, натомість викопали глибокий рів, переїхати який змогли тільки тоді, коли через нього перекинули дошки. На фото видно, що до одного з металевих прутів решітки прикріплено ланцюг, а решітку протягнуто метрів двісті аж до самої клуні.

— Скидається, що все дуже ретельно продумали, — завважив Вістінґ. — Добре планування. Не гірше, ніж вчорашня втеча.

— Загалом на згарищі знайшли дванадцять каністр з-під бензину, — кивнув Семмельман. — А ще у багатьох місцях будинку й клуні було закладено динаміт. Пожежники відразу припустили, що йшлося про тотальне знищення усіх можливих слідів.

Він підтягнув теку до себе, погортав аркуші, доки знайшов сторінку з фотографіями вигорілого льоху в житловому будинку. Схоже, що раніше тут була пральня. Тепер льох було засипано черепицею та іншим будівельним сміттям. Крізь підлогу першого поверху провалилася чавунна грубка на дрова.

— Ми вважаємо, що жертв утримували тут, — сказав Семмельман, перегортаючи сторінку.

Кімнату в льоху розчистили. Пральна машинка в кутку й скелет металевого каркасу ліжка — ото й усе, що залишилося. На інших фото видно було обгорілі кайданки, ланцюги й навісні замки. Там само знайшли пилки, ножі й інші ріжучі інструменти.

— Усе згоріло в пожежі? Жодних слідів? — перепитав Вістінґ.

— Сліди крові жертв, — Семмельман перегорнув кілька сторінок і показав фото стічного рівчачка в підлозі льоху.

— Але жодного натяку на присутність Іншого?

— Міг покинути хутір на мотоциклі. Ми знайшли відбитки коліс мотоцикла на стежці, якою, скоріш за все, об’їжджали загороду для худоби.

Семмельман хотів знайти ті фото, але їх у теці не було.

— Усе оцифровано, — він показав на ноутбук. — Можеш переглянути тут.

Вони ще довго обговорювали різні аспекти справи: теорії, можливості, аналізи й гіпотези.

— А ви вдавалися по допомогу до психіатра, який міг би скласти профіль злочинця? — запитав Нільс Гаммер.

— Спробували й це, — підтвердив Семмельман. — Але нічого надзвичайного у нього не виявилося, самі лиш очевидності: чоловік з дуже завищеною самооцінкою і браком емпатії. Отаке…

— Психопат, іншими словами? — знову озвався Гаммер.

Семмельман похитав головою.

— Радше навпаки… Психопат керується імпульсами. Вчинки спонтанні, необдумані. Психопати вбачають у своїх вчинках лише безпосередню користь або негайне отримання задоволення. Психіатри вважають, що Інший мислить креативно й стратегічно, має високий рівень інтелекту, а отже, може прорахувати наслідки своїх дій у тривалій перспективі.

— І людей з такими властивостями на цій схемі немає?

— Та ні, є кілька. Найцікавіший у цьому сенсі чоловік, з яким Керр разом зростав у дитинстві. Рейно Лістад.

Семмельман схилився над схемою, шукаючи потрібне ім’я в колі приближених до Керра осіб, але не знайшов.

— Рейно Лістад — чемпіон першості Норвегії з шахів, — пояснив він. — Але стосунки між ними не можна назвати приязними. Коли Томові Керру було дванадцять років, він закатував і вбив Рейнового кота.

Вістінг нарешті відшукав ім’я. Рейно Лістад у дорослому віці мав високі залисини й рідке волосся. Сфотографували його, вочевидь, на якомусь шаховому турнірі.

Вістінґ підвівся, глянув на годинник.

— Треба зателефонувати начальниці, — вибачливо промовив він.

Вістінґ пішов до свого кабінету, зателефонував Аґнес Кііл і переказав останні новини.

— Ми щойно отримали повідомлення від Стенберґа з групи швидкого реагування, — поінформувала вона. — Ситуація не змінилася, тож його люди на світанку візьмуть хатину штурмом.

— О шостій, — уточнив Вістінґ.

— Може, треба було й раніше брати, але нам потрібні чіткі часові рамки для завершення операції. Люди мусять змінитися і відпочити.

— Як вчинимо з Луне Мельберґ?

— Братимемо одночасно.

Вістінґ і Аґнес Кііл іще узгодили ключові моменти наступного брифінгу. Знову Вістінґові доведеться його проводити, бо тут важлива постійність і неперервність, наголосила головна поліцмейстерка. Насправді важливим був розподіл вини й відповідальності. Том Керр зумів утекти, а це його недогляд. Ніхто з боку обвинувачення не мав бажання виходити до преси з поясненнями. Якщо Керра знову візьмуть, перед камерами, вочевидь, говоритиме один із поліційних прокурорів. Якщо ж пощастить арештувати Іншого, про це, скоріш за все, поінформує пресу сама головна начальниця.

О 21.30 Вістінґ зійшов у фойє поліційної управи й зустрівся з журналістами. Серед присутніх зустрічалися здебільшого ті самі обличчя, але з’явилося й кілька нових.

Від моменту втечі Тома Керра минуло десять годин. Вістінґ почав виступ з того, що зловмисника досі не затримали.

— Ми на етапі завершення пошуків у місцевості, де стався інцидент, — розповідав він. — Ця територія обмежується морем з північного, південного та західного боків і дорогою місцевого значення — зі східного. Ми обнишпорили всі гаражі, господарські приміщення, човнові клуні та інші будівлі, прочесали ліски й луки з допомогою тепловізорів. На жаль, безрезультатно. Маємо підстави думати, що Томові Керру пощастило покинути півострів іще до початку масштабної поліцейської операції. Контрольні пункти й блокпости на дорогах знято, і ми переходимо до нової, менш активної фази.

Вістінґові за всю його поліційну кар’єру ще жодного разу не доводилося обдурювати пресу в такий спосіб. Вимушена брехня дошкуляла, та він продовжував городити маячню, як і домовлялися. Говорив, що вони проводять слідчі дії, базуючись на отриманих свідченнях і перевіряючи наявні сліди; розповів, що Том Керр, утікаючи, підірвав ударно-вибухову гранату, а на закінчення ще раз нагадав, що злочинець озброєний і дуже небезпечний.

Відразу посипалися запитання про те, як поліція планує далі шукати Тома Керра. Вістінґ попросив у журналістів розуміння того, що це не та інформація, яку поліція хотіла б оприлюднити в медіа. Він доволі детально описав механізм активації гранати і розповів, що вони отримали істотну допомогу від групи, яка свого часу полювала на Іншого. Потім подякував усім за