Ульяна Соболева - Твої не рідні, Ульяна Соболева
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Звільняй! Нікуди я не піду! - позадкувала до стіни, спіткнувшись об відро, мало не впала. - Ви з глузду з'їхали всі? Що вам від мене треба! Я ні до кого не піду!
Жермен прийшов не один, привів двох охоронців, вони втрьох затиснули мене біля стіни на сходах. Я до неї спиною притулилася і дивлюся на них по черзі. Повірити не можу, що зі мною це відбувається. У перший же день роботи. Адже було всередині відчуття, що не можна сюди йти, що добром це не скінчиться. Але які, до біса, передчуття, коли мене нарешті взяли і навіть пообіцяли аванс у перший же день, і нехай хлопець, який назвався Жерменом, при мені вдихав доріжки якогось порошку зі столу, я схопилася за цю роботу і в упор не хотіла нічого бачити. Я думала тільки тому, щоб тьоті Соні хоча б на їжу дати і почати житло шукати.
- Підеш, суко! Роздягни її!
Кивнув на мене, струснувши довгим чубом, і дивиться своїми мутними очима, підтягуючи рукава кислотного кольору светра трохи вище ліктя. Руки худі, у татуюваннях і кілька браслетів на зап'ясті дзвенять.
- Та годі, Жор, угамуйся ... вона ж не з цих.
Сказав один із охоронців і на мене швидко подивився. В очах промайнула жалість, і я вхопилася за неї, як за рятувальний круг.
- Так ... не з цих. Будь ласка!
І все ще зрозуміти не могла, навіщо я їм, чому раптом мене змушують іти до якогось клієнта. Я тут всього пару годин, і мене не бачив ніхто. Я не нафарбована, одягнена, як попало. Я не могла привернути чиюсь увагу в усьому цьому.
- Та похер, з яких! Ти знаєш, хто у мене там сидить? Я її особисто, суку, роздягну і притягну до нього за волосся. Хочеш, щоб нас закрили, і Шаня тобі і мені яйця обірвав? Він її захотів. ЇЇ. Так що нехай іде і відсмокче йому чи чого він там хоче. Давай, Дене, переконай дівчинку роздягнутися або роздягни її сам.
Один із охоронців, лисий здоровий борів, подивився на іншого і рушив на мене. У цього вже ніякого співчуття в очах не було, абсолютно відморожений погляд. Йому наказали - він робить. Якщо вдарить, від мене мокрого місця не залишиться.
- Хлопці, будь ласка. У вас же дівчат багато. Я ... ж не з ... не з таких ... я прошу вас! У мене дитина маленька вдома, я приберу тут усе і піду.
Але мене схопили за волосся і врізали в стіну з такою силою, що з очей іскри посипалися і підігнулися коліна.
- Слухай сюди, соско драна. Ти знала, куди йшла. Не в магазин і не в кондитерську, і не в дитячий садок. Ти прийшла туди, де дівчата перед великими дядьками за гроші ноги розсовують. Якщо тобі скажуть смоктати - будеш смоктати! Ти аванс свій хочеш? - Жермен підійшов до мене ззаду і тонкий голоском на вухо пищить, потім за волосся смикнув і об стіну вдарив головою так, що перед очима потемніло, і губу засаднило, повернув до себе. - Дам більше, якщо зробиш, як сказав, і клієнт залишиться задоволений! Швидко роздяглася і пішла. Поховаю суку, якщо щось не так буде!
Від жаху в мене все вузлом в животі скрутило і дихати стало нічим. Торкнула губу, на пальцях кров залишилася. Перевела погляд із Жермена на охоронців і назад.
- Будь ласка, я прошу вас, - дуже тихо, відчуваючи, як по щоках сльози котяться. - Я нічого не вмію і не знаю.
- Я сказав - роздягнутися, або тебе пацани по колу пустять. Безкоштовно. Для підвищення кваліфікації та досвіду.
Я схлипнула, а він відпустив моє волосся.
- Розмір взуття який?
А мене трясе, зуб на зуб не потрапляє, і я зрозуміти не можу, що він від мене хоче. Від страху болить низ живота, і серце мов кліщами затиснуте. Тільки б не зробили зі мною нічого ... усе можна пережити. Я переживу. Мені додому треба. До Марійки.
- Тридцять сьомий.
- Неси туфлі, Філе. У дівок візьми. Давай, сучко, у темпі.
Я стягнула речі з себе, як в якомусь трансі, намагаючись якось сховатися від їх поглядів, повернутися до них спиною, прикриваючись руками. Це навіть не страх, це панічний жах і шок. Мені допомагають, видираючи з рук футболку і відкидаючи лосини в сторону під сходи.
- Я сама. Не чіпайте мене. Не требааааа.
- Труси свої ганебні і ліфчик допотопний теж знімай! Знімай, бл * дь! Не то зараз пацани з тебе знімуть. А вона нічого, а, Філе? Биренько ти туфлі підігнав. Цей недарма на неї око поклав. Цицьки великі і дупа соковита. А на вигляд худорлява, усе під своїм мішком сховала. У тебе не встав, м? На Оленку нашу схожа ... тобі ж подобаються такі блондинки сіськасті. Я б її натягнув.
- Натягнеш потім. Після нашого гостя. Давай, переодягайся, сучко!
Я швидко натягувала на себе трусики, більше схожі на дві нитки, блискучу коротку спідницю і еластичний топ. Вони навіть не дивилися на мене, іржали, курили. Надивилися, напевне, на тих, що на сцені, а мені до них далеко. Тільки чомусь це не мало зараз ніякого значення. По сходах спустилися кілька танцівниць і байдуже пройшли повз.
Я хотіла крикнути, а потім раптом зрозуміла, що всім начхати ... а я сама винна. Я не повинна була лізти в це місце. Мала розуміти, що таке може трапитися. Дурепа. Чому я завжди така дурна. Тремтячими руками застебнула босоніжки на високих підборах, трохи ногу в них не звернула. Покидьки повернулись до мене, і лисий присвиснув.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твої не рідні, Ульяна Соболева», після закриття браузера.