Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

ніжку вам подати, може?

 

Катеріна

Чудово! Принеси її скоріше!

 

Грумйо

Занадто гостре; вам би щось ніжніше.

Не хочете із фляків душенини?

 

Катеріна

Так, хочу, хочу, тільки швидше, Грумйо.

 

Грумйо

Боюся, й це розгарячить вас дуже.

А може, просто м’яса до гірчиці?

 

Катеріна

Я залюбки поїм цієї страви.

 

Грумйо

Але й гірчиця, мабуть, дуже гостра.

 

Катеріна

Ну, м’яса без гірчиці принеси.

 

Грумйо

Е ні, не можна. Я подам гірчицю,

А ні, то не дістанете і м’яса.

 

Катеріна

Неси і те, і те, чи щось одне.

 

Грумйо

Тоді гірчицю я подам без м’яса.

 

Катеріна

Йди геть, лукавий і глумливий рабе!

(Б’є його)

Мене годуєш ти лише словами.

Будь проклятий з усім паскудним кодлом,

Що тішиться приниженням моїм.

Іди, кажу, іди!

 

Входять Петруччо з тарелем і Гортензіо.

 

Петруччо

Ну, як ти, Кет? Сумна чогось, любусю?

 

Гортензіо

Як справи, пані?

 

Катеріна

Та куди вже гірше!

 

Петруччо

Ну, звеселись, на мене глянь ласкаво!

Ось бач, кохана, я про тебе дбаю:

Сам страву зготував і сам приніс.

(Ставить таріль на стіл)

Я певен, Кет, що дяку заслужив.

Чого мовчиш? Не догодив? Ну що ж,

Пропали марно всі мої труди.

Гей, заберіть таріль!

 

Катеріна

Ні, ні, нехай!

 

Петруччо

Найменша послуга подяки варта,

Отож подякуй, а тоді вже їж,

 

Катеріна

Мій пане, дякую.

 

Гортензіо

Синьйор Петруччо, фе, чи вам не сором?

Сідаймо, пані. Їстимем удвох.

 

Петруччо

(стиха до Гортензіо)

Як ти мій друг, то впорай сам усе.

(До Катеріни)

Ну, призволяйся, люба, на здоров’я!

Та не барись! Ну, а тепер, кохана,

Поїдемо до батенька твого.

Та вберемось розкішно, ми ж не бідні:

Є оксамит, намиста, обручки,

Мережива і всякі торочки,

Серпанки, віяла, грезет, єдваб,

Усе, чим ти прикраситись могла б.

Що, попоїла? Там кравець чекає,

Що стан твій у шовки прибрати має.

 

Входить кравець.

 

Ну, майстре, покажіть свою роботу,

Виймайте сукню.

 

Входить галантерейник.

 

Що нового в тебе?

 

Галантерейник

Ось капелюшок - той, що ви бажали.

 

Петруччо

Оце ти називаєш капелюшок?

Це ж миска з оксамиту! Тьху, гидота?

Чи скойка, чи з горіха шкаралупка,

Дурничка, іграшка, ковпак ляльковий.

Геть, забери! І покажи щось краще.

 

Катеріна

Не треба! Це якраз новітня мода,

Так нині ходять всі шляхетні дами.

 

Петруччо

То стань шляхетною, тоді й одержиш.

Та не раніше.

 

Гортензіо

(вбік)

Це не скоро буде.

 

Катеріна

Я також маю право говорити

І все скажу. Бо я вже не дитина.

Путніші люди слухали мене,

А як не хочеш - вуха затикай.

Свій гнів я хочу вилити словами,

Бо серце може луснути від нього.

Ні, краще дам я волю язику

І виповім, що в серці накипіло.

 

Петруччо

Так, правду кажеш - це якийсь ковпак,

Пампуха, па́пушник, пиріг із шовку.

Я радий, що не хочеш ти його.

 

Катеріна

Рад чи не рад, а я його візьму,

А як не цей - ніякого не хочу.

 

Петруччо

А сукня? Гей, кравчино, йди сюди!

 

Галантерейник виходить.

 

О господи! Це що, для карнавалу?

А це рукав? Та це ж якась гармата!

Порізаний, як яблучний рулет:

Все в розпірках, у прорізах, у шліцах,

Неначе та курильниця в цирульні.

Та що це в біса, га? Скажи, кравчино!

 

Гортензіо

(вбік)

Я бачу, що не матиме вона

Ні капелюшка, ні нової сукні.

 

Кравець

Ви ж так замовили, щоб я зробив

Усе як слід, за модою новою.

 

Петруччо

Авжеж, замовив, тільки не просив,

Щоб ти усе за модою спартачив.

Чухрай додому через пень-колоду,

Не діждеш ти замовлення від мене,

Ні, ні! А з сукнею роби що хочеш.

(Кидає сукню додолу)

 

Катеріна

Я кращої не бачила ніколи:

Така штудерна, чепурна, доладна!

Мабуть, ти з мене поторочу зробиш.

 

Петруччо

Так, так, він поторочу з тебе зробить.

 

Кравець

Таж пані кажуть, що не я, а ви!

 

Петруччо

Ах ти ж нахаба! Не бреши, наперстку,

Нікчемний гудзику, котушко, нитко,

Ти гнида, ти блоха, цвіркун запічний!

В моєму ж домі ти мені перечиш?

Геть, крейдо, викрійко, підшивко, клаптю!

Геть, поки я тебе не переміряв

Твоїм же ліктем так, аж ти навіки

Забудеш, як плескати, що не слід!

Кажу тобі, сукенку ти спартачив.

 

Кравець

Та ні ж бо, пане. Сукня так пошита.

Як сказано хазяїнові. Грумйо

Йому наказ докладний передав.

 

Грумйо

Який наказ? Я передав тканину!

 

Кравець

А як же ти просив пошити сукню?

 

Грумйо

Як? Голкою і ниткою, звичайно!

 

Кравець

А не казав, щоб викрійна́ була?

 

Грумйо

Чи ти багато за свій вік пошив?

 

Кравець

Немало.

 

Грумйо

Та мене в дурні не пошиєш. Ти багато людей убрав, та мене в шори не вбереш. Шкода