Скотт Ферріс - Інґа

Вашинґтон його запросили на один з раутів Сіссі Паттерсон, де він дискутував стосовно світової політики із такими діячами, як сенатор Монтани Бартон Уїлер, заступник міністра BMC Джеймс Форрестал, журналіст Герберт Б. Своуп та великий шанувальник Інґи Бернард Барух. Кік не сумнівалася, що Інґу вразить Джек, а Джека вразить Інґа. Ентузіазм Кік став вирішальним у миттєвій закоханості її брата.

Знаючи, що сестра бажала йому лише щастя і довіряючи її думці, він радився з нею та дослухався у любовних питаннях. Жінкам, з якими зустрічався, він підкреслював, як важливо для них «справити гарне враження на Кік»{148}. Інзі це точно вдалося, тож тепер Кік захоплювала перспектива зведення Інґи і її брата, хоч вона й знала, що та заміжня. Інґа згадувала:

[Кік] лежала, згорнувшись в клубок наче кішка, її довге рудувате волосся спадало на її обличчя, доки вона читала листа. Раптом підскочила… її блакитні ірландські очі горіли від захоплення, коли вона зістрибнула на підлогу і почала крутитися, наче чарівний дервіш. “Він приїжджає у Вашинґтон! Я влаштую вечірку в F Street Club[7], ти його точно полюбиш!..”

“Кого?”—спитала я, оскільки була трохи старша і не знала, що за істота могла зробити Кік такою щасливою. Мабуть, один з багатьох її шанувальників? “КОГО?”

“Джека. Він служить у BMC і його направляють у Вашинґтон. Чудово, чудово!”{149}

Інґу це заінтригувало, але вона лишалася скептичною. Та під час зустрічі з Джеком він справив на неї саме таке враження, на яке сподівалася Кік. Як згадувала Інґа: «Він увійшов. Кік не перебільшувала. Його шарм змушував птахів злітати з дерев. Виглядав наче її брат-близнюк — та сама копиця густого волосся, ті самі блакитні очі, природний, привабливий, амбіційний, теплий. Його вхід до кімнати відчувався, без напору і домінантності, але з тваринним магнетизмом»{150}.

Це була хіба харизма Джека, що випромінювала «тваринний магнетизм», бо з багатьох інших оглядів він був фізичною розвалиною. Чимало років він страждав від серйозних проблем зі шлунком, що вимагало дотримання щадної дієти, тому постійно виглядав надзвичайно худим. У нього виявили запалення товстої кишки. А лікування екстрактами надниркової залози і гормонами, можливо, призвело до значних ускладнень зі спиною, що почалися у 1940 році. Тоді це ще належним чином не діагностували, але Джек страждав від хвороби Адіссона — рідкісного розладу, що заважав наднирковій залозі виробляти гормони, і тому шкодив усій імунній системі.

Джека призвали на військову службу восени 1940 року, а позаяк він вступив у аспірантуру в Стенфорді, його не забирали до наступного року. Він не пройшов військову медичну комісію, намагався вступити до однієї з офіцерських шкіл BMC, але не пройшов комісію і там. Джек прагнув служити, як він зізнався другові Лему Біллінґсу: «Якщо не вийде, то це виглядатиме доволі погано»{151}.

Він хотів записатися на якусь військову службу, бо не бажав, щоб люди поза колом родини і найближчих друзів знали про його проблеми зі здоров’ям. На той час єдиною для нього альтернативою став юридичний інститут, але він викликав нудьгу. Його брат Джо-молодший записався у BMC, плануючи стати льотчиком, та Джекові не хотілося, щоб той продовжував затьмарювати його. Він також знав, що після війни служба у війську стане важливою для його професійного/політичного зростання. Крім того, він вважав, що його невдача з потраплянням на службу додасть критики, що вже піднялася проти батька, якого називали боягузом, бо той лишався прибічником невтручання Америки у війну.

Джозеф Кеннеді не бажав відправляти американських хлопців на війну, особливо власних синів, але погодився зробити певні кроки, щоб Джек потрапив у BMC. Він зв’язався з капітаном Аланом Кірком. Коли Кеннеді служив послом, той був військово-морським аташе американського посольства у Лондоні, а тепер став головою Управління військово-морської розвідки (УВМР). Вони домовилися владнати справу з медичною комісією, щоб Джек міг піти служити у флот. У жовтні 1941 року він опинився там у ранзі лейтенанта Відділу зовнішньої розвідки УВМР у Вашинґтоні. Основним завданням Джека було читати, аналізувати і виділяти найважливішу інформацію, отриману з різних закордонних джерел: від секретних депеш до газет.

Можливо, Джозеф Кеннеді, попри свої погані передчуття стосовно війни, погодився допомогти Джеку потрапити в УВМР, бо вважав, що кабінетна робота у розвідці в столиці не загрожуватиме йому фізично і не приноситиме непосильних навантажень. Якщо так, то все вийшло якраз навпаки. Оскільки Джек, як службовець розвідки, мав стосунки з Інґою, яку підозрювали у шпіонажі на користь нацистів, уже незабаром це привернуло велику увагу уряду і запустило низку подій, що приведуть Джека безпосередньо на війну, де він опиниться дуже близько до смерті.

Розділ 11
«Справжня жінка»

Точно невідомо, як швидко Інґа і Джек почали зустрічатися, здається, за день чи два після їхньої зустрічі, а можливо, й того самого дня. Джек «закохався дуже швидко», як згадував бойфренд Кік, Джон Уайт, розуміючи, що саме причарувало його