Олександр Сергійович Подерв'янський - Африка, сни

Микола Островський:

А ти шо робиш тут, змiя їбуча?

Ти, мабуть думаєш, шо тут кiна знiмають

Рекламного про пасту для зубiв?

Роздратований Микола жбурля каменюку в Альонушку, яка з хижим гарчанням лiзе назад в очерет. При цьому вона робить еротичнi знаки Павлiку Морозову i принадно вихиляється тiлом. Павлiк без зайвої рефлексiї бiжить за зеленою бляддю в болото. Пєлагєя Нилiвна розставляє руки, як в картинi Маковського «Не пущу».

Пєлагєя Нилівна:

Не лiзь, синок, вона тобi не пара,

Вiд неї ти пiдхопиш враз сiфона!

Павлiк роздратовано пиздить Пєлагєю Нилiвну по мармизi. Пєлагєя пада довго i велично, як це i личить епiчнiй героїнi.

Пєлагєя Нилівна:

Убив!

Хор пiонерiв:

Убив! Убив!

Микола Островський:

Пiздєц!..

Сiнхронно з його пророчими словами болото охоплюється жахливим мороком з громом, блискавкою, смерчем i всiм, чим положено в такому випадку. По небу в цей час вихором проносяться медузи, горгони, чорти, дракони i просто якiсь лярви. Натовп збивається в купку, як безпорадне стадо, з жахом спостерiгаючи катаклiзми. Тiльки Пророк лишається незворушним. Спокiйно лягає вiн в прекрасну кришталеву домовину, яка вiдразу ж починає свiтитися синiм вогнем, i невидимою силою влiтає назад у храм. Дверi храма з грюкотом зачиняються, з жахливим рипiнням ритуальна споруда робить поворота i на жовтих курячих ногах пиздує в болото, розбризкуючи грязюку. За ним, як щури за Гамєльнським щуроловом, мовчки йдуть загiпнотизованi Щукiн, Альонушка i пiонери. На сценi лишається тiльки Павлiк, який стоїть в античнiй позi над тiлом матерi, i Фiлiн, який сховався за сосною i вiд жаху тихенько пiдвива.

ДIЯ ТРЕТЯ

Входить Танатос.

Танатос:

Смертельний вихор рокових подій!

Заведено годинниковий механізм, і коліщатка

Розплати час рахують невблаганно.

На землю я послав в камандіровку двох Еріній:

Богині помсти, ревнощів і крові

Маскуються туристками, так ліпше

Їм буде втертися до смертних у довіру.

Зовуть їх Блядь і Сука. Я не раджу

Чесним платникам податків

Зустріти їх...

КАРТИНА ПЕРША

На галявинi, серед величного сибiрського лiсу бiля туристичної палаткии сидять Сука i Блядь, богинi помсти, гiвна, мух i менструацiї, так званi Ерiнiї, вбранi туристками 60-х рокiв. На обох неоковивнi спортивнi штанi кольору шкiльних чорнил, потворнi туристичнi черевики i амебної форми рюкзаки. Довершують гардероб гидотнi чорнi крильця, якими цi бридкi створiння час вiд часу вимахують. Обидвi богинi - це здоровеннi масластi невизначеного вiку агресивнi чуви. Одна з Ерiнiй слухає по портативному приймачу романтичнi пiснi про геологiв, друга колупається в зубах виделкою.

Сука:

Хотiла б я пацанчикiв красiвих

Зустрiти в цiм їбучiм турпоходi,

Бо замiсть них тут тiльки блядськi рисi,

Ведмедi, змiї, сови беспокойнi

Вночi кричать, неначе їх гвалтують…

Філін(з дерева):

Угу-угу-угу!

Блядь:

Нема січас пацанчикiв хароших,

А тi, шо єсть, не їздять в турпоходи,

А як поїдуть здуру на турбазу,

То не вилазять, падли, з ресторану,

Аж поки грошi не попропивають.

В той час, коли нещаснi молодицi,

Якi купили льготниє путьовки,

Щоб поїбатись трохи у походi

Спортивному, лiкуються вiд нервiв

І Клiмаксу вонючою водою,

Регочуть iстерично, скавучать,

Як цуценята, темними холодними ночами

Пiд ковдрою казенною, самотнi,

В убогих номерах на десять койок,

Де радiо пиздить вночi i вдень,

Бо хтось зламав його i виключить нiззя,

Де блядь командіровочна вночi

Приходить i сiдає в умивальник

У сраку п’яна, i тепер до ранку

Ви слухаєте, як вона iкає,

Де об’явлєніє висить в фойє засранiм:

«Товаріщи! Не кидайте в вiкно рєзінові іздєлія,

Бо гуси їх їдять i ними давляться»!

Філін:

Угу-угу-угу!

Блядь:

Смiється з нас цей йобаний хижак.

Кида в Філіна палку. З дерева чути крик.

Сука:

А може, там пацанчикі сидять,

Студенти-першокурсники красівi?

Вони iз нами шуткувати хочуть,

А ти ломакою упиздила по ним.

Голос з неба:

От, курви, я вам зараз дам студентiв!..

На галявину на величних чорних крилах планiрує Клiмакс, вiсник богiв, щось середнє мiж бетменом, Медузою Горгоною i дельтапланом. Сказати, що вiн страшний – це не сказать нiчого. Коли вiн говорить, у нього з рота виривається вогонь. Вiн весь обмотан змiями. Обидвi блядi, побачивши Клiмакса, з жахом падають долiлиць i навкарачках повзуть в кущi.

Сука(з жахом):

Клiмакс! Це Клiмакс!!!

Клiмакс:

Так, не фраєр я, а Клiмакс змїєносний!

Отож тремтiть, паскуднi нiмфоманки,

Що замiсть того, щоб глядiть онукiв,

Виябуєтесь перед пацанами

З профтєхучіліща і переймаєте у них

Їх сленг дєбiльний, і пхаєте свої квадратнi сраки

В лосiни молодьожнi! Вам студентiв

Захотiлось? Ось вам студенти!

Клiмакс бере в кожну руку по товстій змії, і зміями пиздить нещасних профур, якi вiд жаху виють i лазять рака. З високої сосни долинає вже знайоме нам «угу».

Клiмакс (катує блядєй):

Оце вам за лосiни синтетичнi,

Оце за першокурсникiв, а це -

Вже за геологiв, гiтару, тайгу

І