Володимир Володимирович Сядро - 1000 фактів про Україну

Шевченко порівнював з писанкою красу рідного краю: «Село на нашій Україні – /Неначе писанка, село…» А багато українських емігрантів, які назавжди полишали країну, брали із собою писанки, як пам’ять про рідну землю.

Сучасні писанки

* * *

Українці споконвіку славилися своєю музикальністю, тому не дивно, що іще одним символом країни є старовинний музичний інструмент бандура, а також кобза. В Україні він отримав розповсюдження з 80-х років XVI століття. На кобзах грали мандрівні музики – кобзарі, які йшли від села до села, від міста до міста і у найлюдяніших місцях виконували старовинні народні пісні та думи, в яких відображувалися не тільки історичні події, але й лунала душа народу. Кобзарське мистецтво живе і у наші дні: йому навчають у спеціальних кобзарських школах, а сучасні кобзарі грають в оркестрах народних інструментів або виступають із сольними концертами.

* * *

Ще одним музичним символом України став гопак. Цей танок характеризується великою кількістю високих та широких стрибків, рухами, що виконуються навприсядки і т. д. Вважається, що гопак вперше з’явився на Запорозькій Січі та являв собою комплекс воїнських вправ.

Гопак

* * *

Обов’язковим елементом одягу запорозьких козаків до кінця ХІХ століття були шаровари – штани широкого вільного крою із брижами на поясі, переважно – синього або червоного кольору. Деякі історики вважають, що такі предмети одягу носили ще древні таври та скіфи.

* * *

Найбільш розповсюдженими видами взуття були чоботи – шите шкіряне взуття, відоме на території України ще з часів Київської Русі, а також черевики – жіночі шкіряні туфлі на невисоких підборах, прикрашені шнурівкою, ґудзиками або орнаментом.

* * *

Дуже символічним для українців був і такий своєрідний різновид чоловічої зачіски, як «оселедець» на поголеній голові у поєднанні з довгими вусами. Це довге пасмо волосся частіше закручували за вухо. З літописів відомо, що оселедець був у київського князя Святослава. Така ж зачіска була розповсюджена серед запорозьких козаків, її носило багато українських гетьманів, зокрема Богдан Хмельницький. Інший різновид чоловічої зачіски – «під макітру» – був відомий з XVII століття. На Поділлі він зберігся до початку ХХ століття.

Традиційна зачіска українських козаків – оселедець

* * *

Ще одним символом України цілком можна вважати… сало. На тему любові українців до сала складено чимало анекдотів та жартівливих пісень, а в місті Ромни навіть встановлено пам’ятника Свині. Свою пристрасть до цього продукту українці висловили у відомій приказці: «Живу добре: сало їм, на салі сплю, салом укриваюсь!» І дійсно, сало посідає на столі українців почесне місце. Сало їдять у посоленому вигляді сирим, а ще – варене, копчене та смажене, готують на ньому, шпигують ним м’ясо і навіть використовують для приготування солодощів. Однак з такої любові українців до сала не варто глузувати. Адже українці завжди вважали свиняче м’ясо не тільки ніжним та соковитим, але і більш чистим у порівнянні із яловичим – адже волів вони здавна використовували як робочу тяглову тварину, а тому їхнє м’ясо відгонило потом.

* * *

Та особливо активно стало культивуватися вживання свинини і сала серед українського козацтва у XVI–XVIII століттях, як противага мусульманським традиціям. Втім, існує ще одне пояснення такої пристрасті до сала: турки (як мусульмани) не їли свинини, тому не забирали свиней під час своїх набігів, на відміну від іншої худоби. Символами української кухні у всьому світі також вважаються борщ з пампушками, галушки та вареники. Прототипом українського борщу є так зване «вариво із зіллям», яке отримало розповсюдження ще у часи Київської Русі. Готувалося воно з різноманітних овочів із додаванням багатьох ароматичних трав. Сучасний український борщ нараховує більше 30 різновидів. Він має чудовий смаковий букет, адже складається більше ніж з 20 різних продуктів та приправ і доповнюється апетитними пампушками із часником.

Традиційні українські страви і сьогодні користуються популярністю

* * *

Не менш популярні й вареники, які українці примудряються готувати із найрізноманітнішими начинками. В хід іде не тільки м’ясо, сир та фрукти, але і шпинат, горохове пюре, яйця, кропива, сухофрукти і, звісно ж, свинячі шкварки. На їх основі готують найдивовижніші вареники – «з піском». Не варто лякатися – це тільки назва, а виникла вона тому, що у їх начинці шкварки змішуються з борошном, а коли вареники їдять, то чути характерний «пісочний» хрускіт на зубах. У давні часи вареники були окрасою святкового столу, ця страва вважалася одним із символів продовження роду, і тому її було прийнято дарувати молодій із побажанням: «Аби завжди була повною, як вареник».

* * *

Так само розповсюджені в Україні і галушки. Цю нехитру страву готують не тільки з пшеничного, але й з гречаного та кукурудзяного борошна. Свідченням любові до неї став єдиний в світі пам’ятник Галушці, нещодавно встановлений у Полтаві.

3. Свята та традиції

Державні свята в Україні офіційно є вихідними днями. До них належать і великі релігійні свята, які відзначаються християнським світом. Отже, державними святами у країні є:

• Новий рік – 1 січня

• Різдво Христове – 7 січня

• Міжнародний жіночий день – 8 березня

• День міжнародної солідарності трудящих 1 та 2 травня

• День Перемоги – 9 травня

• Великдень – святкується за релігійним календарем

• Трійця (Зелені свята) – святкується за