Йо Томас - Ключ від замку. /dark Fantasy /, Йо Томас

— Навпростець — у пащу? — перебив Нік. — І що тоді? Ми приїдемо під замок і що — стукатимемо у ворота з карткою “аналітики парареальності”?

— Ми не просто команда, — твердо сказала вона. — Ми єдине ціле. Кожен із нас побачив щось, пережив щось. І це не просто досвід. Це коди. Ми всі частини ключа. Якщо когось не буде — брама не відкриється. Або, й не замкнеться.

Тиша впала, як глуха кришка. Гражина ступила до карти, вказала на замок Паланок.

— Я не дозволю їй відкрити його першою. Я не дозволю йому — Аль-Кібасу — вирватися. Якщо я маю згоріти вдруге, втретє — я це зроблю. Але там, у серці каменю.

Віктор зітхнув і похитав головою:

— Завжди тебе виносить до вогню, руденька. Як метелика.

— І якось я його згашу. Назавжди, — відповіла вона.

— Їдемо, — сказав Юліан. — Всі. Поки ще в нас є час, і трохи відваги.

Ніхто більше не перечив.
Вони збирались мовчки, бо знали: з Мукачевого можна повернутись іншими. А можна — взагалі не повернутись.