Філундія - Світло Лани, Філундія

Пророцтво та початок шляху

Старець виніс з бібліотеки великий згорток пергаменту, який одразу привернув увагу всіх присутніх. Його руки тремтіли, очі горіли збудженням — саме це, без сумніву, було те пророцтво, яке роками бачив у снах Дамір. Вони розгорнули згорток на центральному столі, і всі схилилися над незнайомими символами. Але прочитати текст не зміг ніхто.

Старець розвів руками: — Це втрачена мова. Я бачив її лише раз, у дуже давньому томі. Вона схожа на систему піктограм, можливо, навіть на щось із вашого світу, Лано.

Лана завмерла, вдивляючись у символи. Її пальці несвідомо слідували лініям символів, і вона відчула легке поколювання в кінчиках. Спогади почали повертатися — лекції університету, де вона навчалась, фрагменти досліджень про втрачені цивілізації, їх мови, знаки. Вона пригадала приклади систем письма, подібних до тих, що були перед нею.

— Це щось середнє між давньоєгипетськими ієрогліфами та шумерським клинописом, — прошепотіла Лана. — Я розумію логіку побудови цього тексту. Але мені потрібні інші книги… ті, що створені в ті самі часи, коли і це пророцтво. Так я зможу знайти ключ до розшифровки.

Старець кивнув, і вони разом рушили вглиб бібліотеки, у відділ найдавніших рукописів. Їх чекала тиха, але надзвичайно важлива праця — розшифрувати текст, який міг відкрити шлях до відродження світу.

Старець схилився над черговим томом, що лежав розгорнутий на столі з пожовклим пергаментом. Його пальці тремтіли — не від старості, а від хвилювання.
— Ось, — сказав він, показуючи на уривок. — Цей фрагмент описує час, коли символи, схожі на ті, що в пророцтві, почали з’являтися серед друїдів. Вони вели своє походження з гірського регіону, де, за легендою, печери зберігали древні знання богів.

Лана, Санні та Дамір вивчили текст разом. У книзі була недосконала, але на диво детальна карта. Вона вказувала на місце, розташоване на північному сході, серед скелястих хребтів, що збереглися після великої катастрофи, описаної в іншому розділі.

— Якщо це правда, — сказала Лана, — то саме там ми знайдемо ключ до розуміння пророцтва. Можливо, і не тільки його...

Дамір кивнув, його очі палали — не тільки вогнем, а й пам’яттю.
— Це місце мені знайоме. Я бачив його... уві сні. Колись там стояв храм. Ми повинні туди вирушити.

Санні пробуркотіла з плеча Лани:
— Я не фанатка гір, але заради історії варто ризикнути. Тільки на цей раз — без вовків, добре?

Всі посміхнулись. Навіть Лана. Вперше за довгий час у неї було відчуття, що вони рухаються в правильному напрямку.

Вони зібрали речі, спакували сувої й копію карти. Перед ними — дорога до печер, де могли народитись не тільки символи, а й зберігатись данні історії.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍