Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Розділ 12

Наступного ранку Агата планувала знову поїхати на могилу до дідуся і цього разу взяти з собою сина. Даня знав, що його назвали на честь прадідуся і дуже хотів поїхати з мамою. Дівчина часто показувала сину фотографії діда і розказувала про нього, а ще обіцяла, що якось вони поїдуть в його будинок. Вони вже виходили з квартири, коли сусідні двері теж відчинились.

 

- Привіт, - промовив хлопчик з відчутним акцентом, побачивши сусіда, поки Агата зачиняла двері.- Я - Данило.

- Привіт. Стас, - відповів чоловік, ошелешено дивлячись то на хлопчика, то на неї.

- Доброго ранку, - повернулась до нього Агата і ледь не впустила ключі від хвилювання.

- Це моя мама. Її звати Агата, - продовжив розмову Даня, коли вони всі разом підійшли до ліфта.

- Справді? А ми з твоєю мамою знайомі, - відповів Стас, спостерігаючи за тим, як Агата зблідла.

- Так? Матусю, а звідки ти знаєш цього дядю? - здивувався хлопчик.

- Ми навчались в одній академії, поки я не поїхала у Лондон, - від цієї відповіді вже погляд Вітренко змінився, став крижаним. 

 

Коли вони спускалися в ліфті, Даня вхопив Агату за руку, заставляючи пригнутись, і тихенько спитав:

- А цей дядя не знає мого тата? - Агата ще більше розгубилась і сподівалась, що Стас не чув питання сина. Коли малюк хвилювався, то зазвичай переходив на англійську. Саме в цей момент ліфт відчинився на перщому поверсі і вони вийшли.

 

- Мам, можна я піду на гойдалку? - вигукнув малюк, дивлячись на дитячий майданчик. 

- Звісно, любий. Я поки викличу таксі, - Агата дістала телефон і відкрила додаток.

 

Даня побіг на майданчик, а Стас, прослідкувавши поглядом за хлопчиком, перевів його на Агату.

 

- Нам треба поговорити. Терміново, - почав він з нотками роздратування в голосі.

- Не зараз! Наше таксі. Данилко! - гукнула дитину. - Бувай, Стасе. 

Агата взяла за руку хлопчика і вони пішли до таксі.

- Бувай! - вигукнув Даня і помахав сусіду. Вітренко помахав у відповідь і пішов до своєї автівки.

 

 

***

 

Стас сидів у ресторані, де вони домовились зустрітись з нареченою, пив каву і думав про ранкову зустріч з Агатою. Він не знав, що в неї є дитина. Він не дуже знався на дітях, точніше, зовсім не знався, тож на око визначити, скільки років хлопчику, не міг. Зазвичай дітлахи його дратували, цей же здався кумедним і досить вихованим. Не плакав, не влаштовував істерик, поводився як дорослий. Кількість питань до Агати збільшувалась...Та найбільше зараз хвилювало, чиїм сином є хлопчик?

 

- Доброго ранку, - промовила Юліана і поцілувала його в куточок рота.

- Привіт. Замовити тобі каву? - запропонував лише глянувши мельком на наречену.

- Так. А я меню хочу подивитись. Як тобі цей заклад? - подивилась на чоловіка з цікавістю.

- Нормальний.

- Можна в ньому святкувати весілля, як вважаєш?

- Угу, - відповів чоловік, знов замислившись.

- Стасе! Що з тобою відбувається останнім часом? - спитала, дивлячись на нього стурбовано дівчина.

- Погано спав. Не зважай, - він потер пернісся і відвів погляд.

- Десь був учора?

- Так, зустрівся з другом. Як твоя сесія?

- Все добре. Я теж вчора з дівчатами ходила в бар.

- З Олесею? - запитав скривившись.

- Ні. Ми нещодавно познайомились. Вона класна.

- Ти мене дивуєш, - він усміхнувся, подивившись уважно на наречену. Сьогодні вона була вдягнена у світлі лляні штани і жилет. Як завжди з бездоганною зачискою і макіяжем. Гарна. Але його чомусь це вже так не чіпляє як раніше. Більше ні. І це проблема. 

- Поїхали до мене, - раптово запропонував, намагаючись виправити ситуацію і довести собі, що все не так погано, Стас.

- Я обіцяла брату, що заїду. Добре, заїду пізніше. Поїхали, - Юліана простягла руку нареченому.

Все було ідеально, але Стас після близькості з нареченою відчував себе ще гірше, ніж було до цього. Він думав, що це дозволить йому викинути з голови думки про Агату, а натомість згадував, як це було з нею. В нього тоді зносило дах від дівчинки з рудим волоссям. “Так, Стасе. Зберися! В тебе скоро весілля. Агата заміжня, в неї дитина” - вмовляв він себе, але це не допомагало.

 

Ввечорі Агата вклала сина спати, а сама таки зважилась піти до Стаса на розмову. Подзвонивши в двері, хотіла вже йти, бо відразу ніхто не відчинив. Та за мить двері відкрив трохи скуйовджений і заспаний Стас.

- Агато? - здивувався, позіхаючи.

- Вибач. Я, певно, не вчасно...Тоді іншим разом...

Стас вхопив її за руку. Знов елекричний струм по тілу від контакту з ним. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍