Маруся Минай - Десь посередині, Маруся Минай

   Май ніжився в своєму ліжку. Сьогодні він не поспішав відкривати очі та повністю прокидатися. Йому вдалося добряче відпочити за останній час. Хлопець відчував свого рода піднесення, було тепло та приємно. Запах кориці та ванілі приємно заколисував його. Цікаво, що Етер пахне так само.
— То ось, як це, добряче виспатись і відпочити. — ледь чутно шепнув Май.
По мірі того, як він прокидався – він почув когось поруч і дихання прямо під своєю рукою. Май розплющив очі- поруч лежала злюща Етер. Перекрестивши руки на грудях вона пальцями однієї руки нервово постукувала собі по плечу. Дівчина сверлила поглядом стелю. Май швидко підвівся та пересунувся на край ліжка, подалі від Етер. Дівчина повернулася в його сторону та мовила:
— Куди ти милий? Я ще не на обнімалася. — глузувала вона з нього, дивлячись з шаленою посмішкою від вуха до вуха.
— Що відбувається? — запитав здивований Май, застібаючи свою сорочку.
Етер сіла на ліжко та повернулася в сторону Мая.
— Це я тобі хочу задати це питання! Якого дідька ти розпускаєш свої лапища? — лютувала дівчина.
— Що ти робиш в мене в ліжку?
Дівчина підсіла ближче до стіни. Сіла зручніше та сперлася на стіну.
— Тобі вночі щось наснилося. Я по доброті душевній намагалася тебе збудити. Як ти мені раніше радив. До слова, нічого не вийшло. А ще, в тебе був жар. Я принесла холодні рушники, а коли я хотіла їх замінити ти мене схопив та міцно обійняв. Спочатку я намагалася вирватися. Але чим більше я намагалася це зробити, тим міцніше ти мене тримав. Збоченець!
— Але я спав! Я не міг себе контролювати.
— Дякую, що щось інше ти добряче контролював.
— Ти про що?
— Ні про що. Невдалий жарт. Давай швидко збиратися та на кухню. Я так їсти хочу ти не уявляєш.
— Що ти будеш їсти на сніданок?
— Ти тему не переводь! Я все ще злюсь. І сніданок був годин п’ять тому. Я взагалі думала, що помру поки ти будеш відсипатися.
— Що? — здивувався Май.
— Ну досить! Давай, піднімайся і в ванну, потім я. Давай, киш киш! — почала проганяти його Етер з ліжка. — Твоє щастя, що я голодна, бо голову б відкусила за таке. Пішов, пішов! — штовхала його в спину дівчина в сторону ванної.
   Весь час під час ранкових процедур Май намагався згадати вчорашню ніч. На томість в голові крутився лише ранок, який виявився обідом. З одного боку йому було соромно, але він же себе не контролював. А з іншого, спати з Етер було дуже приємно. Май уявив як вони лежали поруч, обійнявшись. Його ніс уткнувся їй в шию. Хлопець згадав запах ванілі та кориці. Рука була у неї на животі, або ж вище… В двері постукала Етер і сказала:
— Гей! Негідник, досить там сидіти. Моя черга, чи ти хочеш щоб я відкусила тобі голову? — Ледь чутно, крізь зачинені двері, доносився крик дівчини. 
   Май підійшов до дверей і відчинив їх і зробив крок. Через те, що Етер тарабанила в двері стоячи до них в притул, хлопець стояв до неї дуже близько. Її погляд знизу вверх робив її менше злою на вигляд. На мить здалося, що вона маленька беззахисна дівчина. Поки Етер роздивлялася його знизу, той пішов в наступ:
— Це запрошення прийняти з тобою обідній душ? Чи ти все ж даси мені вийти? — спитав Май.
Дівчині ці слова як відро холодної води на голову. Вона швидко відскочила в сторону, даючи йому вийти.
— Ні, дякую, мені сну з тобою вистачило!
“ А мені ні” – подумав про себе Май.
   Етер багато часу не витрачала на процедури, тому вони швидко зібралися та пішли на кухню. Хоча вона і злилася на Мая за його витівку, але він і справді виглядав відпочившим. Тим паче, що під час сну з нею у нього швидко пройшов жар та він заспокоївся. Якщо прямо відверто, то і вона встигла поспати. Ручища в нього були дуже цупкі. Але чому він так відреагував на неї коли спав? Невже щоб йому перестали снитися кошмари треба з ним частіше спати? Хоча, може є інший шлях?
На кухні доїдав обід Кларк. У нього було важке тренування і відновлення, тому часу знадобилося більше. Коли туди увійшли Май з Етер, він підозріло зміряв їх поглядом і мовив:
— Старий, виглядаєш помолоділим та відпочившим. Це сон з Етер такий цілющий? — похіхікав він.
— Не хвилюйся, в свою компанію не візьмемо. — відповів Май.
Етер штовхнула його в плече.
— Ти що таке верзеш? — спитала вона.
— Ти гадаєш, що тільки в тебе бувають невдалі жарти?
Кларк не став злити більше Етер. Вона явно була не в настрої. Хоча йому і не терпілося розпитати про все хлопця, але він вирішив дочекатися більш слушної миті. Дівчина поїла швидше всіх. Їй хотілося побачити Мальтуса і дещо спитати.
   До кімнати зайшла Флер. Вона теж була в піднесеному настрої. Вчорашній массаж зіграв їй тільки на руку. Тренуватися сьогодні було легше і простіше. Коли вона побачила Етер то підійшла і міцно обняла її в знак подяки за вчорашнє.
— На здоров’я, моє сонечко. — тихо сказала Етер і сподівалася, що крім Флер її ніхто не почув. — Ти в бібліотеку? Я також піду. 
Хлопці залишилися наодинці. Май повільно їв насолоджуючись кожним шматочком.
— То що у Вас трапилося? Ти знову бігав голяка перед Етер?
— Не зовсім. Я з нею спав. — з кам’яним обличчям сказав Май.
— Що? — в повному шоці запитав Кларк. — Мені це почулося?
— Ні. Вона сама прийшла до мене. Виявилося, що мені наснився кошмар і вона намагалася мені допомогти. А потім я її обійняв і вона не змогла вирватися.
— Ситуація…
— Це був прекрасний ранок. Не враховуючи, що Етер спала в моєму ліжку без згоди.
— Але вона ж сама прийшла. Так що все добре.
— Я б не був таким впевненим. Хоча вона мене не вбила. Може надія й є.
— Якщо все так добре, то може попросити її поспати з тобою.
— Кларк, ти намаханий? Ось скажи мені.
— Ти не гарячкуй. Тобі ж стало легше. Думаю Етер також помітила. Якщо це допоможе тобі відновитися, то чому ні?
— Я не буду її ні про що просити. Та і Етер мене відверто недолюблює.
— Звідки така впевненість?
— Вона сама мені сказала, що її нудить поруч зі мною і вона біситься. І ще багато чого наговорила. А ось тебе вихваляла.
— Я тобі не вірю. Коли я їй натякнув на відносини, вона мене красиво відшила. Мені навіть сподобалося. Якщо в неї стосовно мене змінилася думка, то може і на рахунок тебе зміниться.
— Як на мене зараз ми несемо маячню. Я сказав все. Тема закрита.
— Дарма ти так. Ти майже поновив свої сили, Алія он в яку воїтельку вимахала. Поб’єте Ликола і гайда до неї на Землю. Буде в тебе 70-80 щасливих років з коханою.
— Ну по-перше, вона мені не кохана! По-друге, в тебе від тренувань мізки поплавилися? Цього точно не буде. На Землі мені немає місця. — починав закипати Май.
— Та все, все, друже. Я зрозумів. Будь по твоєму.
   Флер прийшла до бібліотеки з Етер. Мальтус сидів за черговою книгою. Він чув, що хтось зайшов до кімнати, але не одразу звернув увагу на дівчат. Флер підійшла до нього зі спини, обняла та поцілувала в щоку. Вона поклала руки йому на плечі. Їй цікаво було, що вигадала Етер. Невже прийшла запитувати за Мая?
— Добрий день, Мальтус!
— Привіт, Етер! Довго вас не було. Май тебе замурував?
— Не нагадуйте. Не хочу обговорювати. У мене до Вас інша розмова. Якщо щось трапилося двічі, це закономірність, чи збіг?
— А ще якісь доповнення будуть?
— Ні. Дайте відповідь не заглиблюючись будь ласка.
— Ти ж розумієш, що контекст впливає на відповідь не менше ніж саме питання?
— Так. Це ясно, але мені треба ґрунт для роздумів.
— Все залежить від ступені вірогідності. Якщо вірогідність події дуже велика, то тут скоріше за все збіг. Але якщо дві унікальні події трапляються одна за одною, то це точно закономірність. А чому ти питаєш? Що в тебе трапилося?
— Нічого критичного просто цікаво.
— Ти якась занадто загадкова.
— Іноді на мене находить. А чи можуть дві малознайомі людини, які ніяк не пов’язані, передавати енергією один одному будучи поряд?
— Передавати ні. Хоча коли Май та Алія використовує свою зброю, то вони технічно передають енергію, але там інша вібрація. Їх енергія прорізає тіло противника. Закохані коли спить поруч, то їх енергії переплітаються.
   Етер пересмикнуло після останніх слів. Вона точно не була закохана в Мая. Та симпатія, яку вона успішно приховала навряд чи потягне на повноцінне кохання і дасть такий ефект, як сьогодні вночі.
Флер поклала руку на голову чоловікові та повернула її праворуч, та зазирнула йому у вічі, Нахилившись для зручності вперед. Мальтус не відводячи погляду від Флер мовив:
— Є ще один ритуал, але він досить небезпечний і потребує кілька умов.
Дівчина відпустила голову коханого та знову повернулася йому за спину.
— Покажіть мені будь ласка.
— Тобі навіщо?
— Цікаво.
— Для цього цікавості не достатньо. Я не буду нічого тобі показувати.
Флер набрала повітря у груди та видихнула. Вона сіла на стілець поруч тримаючи руку Мальтуса. Вона поглядом спочатку дивилася йому у вічі потім перевела погляд знову на чоловіка.
— Флер, немає необхідності їй нічого показувати.
— Невже це така таємниця?
— Технічно, ні. Але є нюанси. Деякі люди які її використовували – померли. Це треба робити досить обережно. Бо можна втратити всю свою енергію і більше ніколи її не відновити. Хоча ти і не вмієш управлятися з енергією, але ризики є завжди.
— Я Вас розумію. Ця техніка може бути зброєю, надаючи перевагу людині яка отримує цю енергію. І не в тих руках, передача може бути не на користь Ордену. У володінні зброєю треба завжди вважати, що вона заряджена. Будь по Вашому. — засмутилася Етер.
   Флер жалісливо дивилась на Мальтуса. Етер не мала відповідних навичок, тому хвилюватися стосовно гарного чи поганого  результату сенсу не було. Дівчині хотілося порадувати гостю подібною інформацією.
— Флер, я не знаю нащо це тобі, і чому ти так наполягаєш на цьому, але в разі чого, ти будеш ділити зі мною наслідки. — все ж згодився Мальтус.
Дівчина погоджуючись кивнула, а Етер все дивувалася, як їй мовчки вдається впливати на Мальтуса. Між ними явно щось більше ніж те, що вона бачить.
— Суть цього ритуалу в тому, щоб відділити зовнішню оболонку сконцентрувати силу всю в грудях.
Ці слова чоловік супроводжував рухом: руки були схрещені, долоні лежали на плечах. Він провів ними від плеча до передпліччя та горизонтально з’єднав долоні. Далі він повернув руку, яка була зовні до  себе.
— Тут треба сконцентруватися. Зібрати всю енергію в грудях та направити тому, хто має її прийняти.
— Дякую. Все зрозуміло.
— Все одно я не розумію навіщо це тобі.
— Вважайте, що це цікавість.
— Може підемо потренуймося? — спитав Май заходячи до бібліотеки. — Я звісно розумію, що тобі тут з Флер та Мальтусом цікавіше, але сама знаєш.
— Дякую за компанію. Було інформативно. — підводячись з місця сказала Етер.
— Цікаво, я колись доживу до того моменту, коли ти і зі мною почнеш так спілкуватися?
— Навіщо тобі це? Ми і так нормально спілкуємося. Не бачу необхідності щось змінювати.
— Іншої відповіді годі було очікувати.
   Тренування пройшло в звичному режимі. Сама Етер відчувала свій прогрес у володінні мечем, але на фоні Алії та Мая це більше здавалося хлоп’яцтвом. Та і Алія скоса на неї дивилася. Іноді і самій дівчині здавалося, що це марна трата часу, хоча і дуже корисна. Все одно більше робити тут нічого, а якщо весь час впадати в книги, то тіло перетвориться в розвалюху.
   Пройшло ще кілька днів схожих один на одного. Насправді перебування тут поступово ставало рутиною для Етер. І це трохи лякало. А якщо все ж Малік не повернеться так швидко? Скільки часу їй тут стирчати? Май останніми днями на диво висипався добре і гарно себе почував. Якось він у себе в ліжку знайшов волосину дівчини. Схоже, що Етер навідувала його по ночі, але вони час від часу читали книгу то на її ліжку, то на його. Тому припущення навряд чи було правдою. Та і дівчина не була роздратованою, як ще було коли вона ночами не спала.
   Цього ранку Май прокинувся на багато раніше ніж зазвичай. Він лежав на боці. Головою на одному краю подушки, а інший край він обіймав рукою. Повністю відпочивши він планував цей день. Обов’язково треба було взяти нову книгу. Проводити час з Етер читаючи книги йому подобалося. Здавалося, що вона в ті моменти справжня. З ним дівчина їх читала повільніше ніж сама. Та він не помітив явного протесту в її позиції тому наполягав на такому дозвіллі.
   Раптом він відчув, що на нього поклали руку. В кімнату ніхто не міг пробратися, тому це явно була Етер. Але що вона робить в нього? Так, ввечері вони разом тут читали книгу, але вона сто відсотків йшла до себе. Ще і бурчала, що вона засинаючи має карабкатися до себе. Вони ще домовилися, що цього разу вони читатимуть у неї. Дівчина поклала руки на груди Маю та обняла його. “Їй це не сподобається. Треба будити” – подумав про себе Май. Він взяв її руку щоб прибрати і повернувся на спину. Зробити він нічого не встиг дівчина лягла йому на плече, а руку поклала на груди. Здивуванню Мая не було меж. Вона так злилася, коли той ходив топлес по кімнаті, а тут сама прийшла до нього. Питань більше ніж відповідей.
   Пройшло кілька хвилин і Етер прокинулася вона. Її рука лежала на грудях у Мая. Добре, що він міцно спав. Їй менше всього хотілося пояснювати що відбувається. Вона сіла на ліжку і збералася вже повзти до себе.
— Нічого пояснити не хочеш? — почулося ззаду.
Етер перелякалася, пискнувши повернулася на джерело голосу. Не розрахувавши силу, вона ще й примудрилась вдаритися об край ліжка.
— Нащо так лякати? — спитала вона.
— Як на мене з нас двох лякаєш зараз тільки ти.
— А давай уявимо, що ти ще спиш і я тихенько піду до себе? — посміхнулася Етер і почала розвертатися в сторону свого ліжка.
Май швидко підірвався і взяв її за руку, тим самим зупиняючи.
— Ні, кицю, я цього так просто не спущу.
Від цих слів Етер перекосило.
— Ти справді думаєш, що так просто уникнеш відповіді? — додав він. — Я чекаю пояснень.
Він міцно тримав руку Етер. Дівчина це якийсь час намагалася вирватися.
— Чого ти такий невгамовний? — спитала вона.
— В тебе навчився. — відповів він і відпустив її руку. — Спочатку ти говориш, що я розпускаю руки, а потім я прокидаюся в твоїх обіймах. тобі не здається, що це не може працювати в одну сторону?
Етер сиділа мовчки і спостерігала за Маєм. Їй треба був час, щоб вигадати щось нормальне і логічне. Навряд чи він повірить в те, що вона просто вирішила спати з ним, щоб висипатися і не бігати туди сюди поночі.
— В мене лунатизм. — відповіла вона.
— То може минулого разу ти так само уві сні до мене прийшла, а потім обурювалася що наче я тебе не відпустив? От же розпусниця!
— Я не хожу по ночам! — роздратовано крикнула вона.
— Добре. Якщо сомнамбули в тебе немає, то чому?
— Трясця! — сказала Етер тихо і подумала про себе: “Хитрий лис”. — Коли я поруч сплю, то в мене є можливість швидше тебе придушити, коли вночі ти гучно шумиш.
Май дивився пронизливим поглядом їй прямо в душу. Він мовчки сидів і чекав, коли ж нарешті вона відповість йому. Якби вона дійсно хотіло його придушити, то давно зробила б це.
— Не поспішай, раз ми прокинулися раніше, то можемо посидіти, поки ти мені даси відповідь.
— Ой, ну добре, добре! Глянь вчепився. Пам’ятаєш, якось я не спала вночі, через те, що ти ворочався?
— Ще б я забув.
— Тоді тобі стало легше від примочок. Потім, коли ти згріб мене своїми руками, і мені довелося спати з тобою поруч, то ти також під час сну поступово прийшов в себе і спокійно спав. Я спитала про це у Мальтуса.
— Повірити не можу. Ти про це з ним говорила?  Зазвичай він завалює питаннями мене. А тут…
— Наче довго живеш, а такий наївний, їй Богу. Звісно я не в лоба спитала. Додаткові розпитування мені ні до чого. Я просто спитала про ймовірність. І отримала відповідь, що якщо дві події мають маленьку вірогідність, то вони потенційно є закономірністю. Я експерементую. Це все!
— Як довго?
— Досить швидко. Як тільки я побачила тебе відпочившим в той день і з’явилося це припущення.
— Експерементуєш. — уточнив Май. — Як довго?
— Немає значення. Експеремент завершено.
   Етер підвелася і пішла до ванної кімнати. Не на такий ранок вона розраховувала. Мало того, що Май її зловив так щей змусив пояснювати все. Вона сподівалася, що до цього не дійде. Їй завжди вдавалося прокидатися раніше. Дівчина набрала ванну та засіла в ній відкисати від сорому.
   Чим ближче Май спілкувався з Етер, ти менше він її розумів. Згадуючи своє самопочуття за останні дні – він прекрасно себе почував. На диво навіть Етер його не так сильно бісила. Цікаво, це вона менше стала язвити, чи він просто звик? Якщо все, що йому щойно розказала Етер правда, то вона була в його ліжку частіше, ніж він собі уявляв.
Далі ранок пішов як зазвичай: все своєю чергою. Після сніданку та медитації, йшла черга тренувань. Алія тренувалася з Дублем. Май з Етер відпрацьовували захист. До кімнати увійшов Мальтус.
— Май, на хвилину. Є розмова. — сказав він.
“Цікаво, щось трапилося?” – подумала про себе Етер. Мая ніколи не кликав Мальтус поки вона тут була. Завжди знаходився час протягом дня для розмов. Це точно щось важливе.
— Я з тобою. — хвостиком ув’язалася за ним Етер.
— Немає необхідності. Продовжуй. — заперечив Май.
— Секретики? — прошепотіла дівчина йому.
Хлопець взяв її передпліччя та потянув на себе. Він нахилився вперед та шепнув їй на вушко:
— Будь чемною, і татко тебе нагородить.
— Фу, збоченець! — відштовхнула від себе його Етер.
Алія спостерігала за ними маючи незадоволений вигляд. “От же вертихвостка” – подумала вона. Дівчина все чекала, що вона згине і не буде маячити перед очима.
Хлопці пішли, а Алія продовжила поєдинок з Дублем. Десь в глибині душі вона насправді хотіла бути Етер. Та поруч з Маєм майже постійно, під захистом всіх членів Ордену. Без відповідальна і за свої слова, і дії. Безтурботність через край. Саме так здавалося Алії. Вона ж в свою чергу пахала як проклята, не мала відомого майбутнього. Виборювала своє місце в Ордені кожен день. Ці думки розосередили її – Дубль витіснив її до окраїни поля, де відбувалося тренування. Одним ударом він виштовхнув її руку разом з сокирою за поле і руків’я полетіло в сторону Етер і впало їй під ноги. Дубль потух.
Етер підняла руків’я та протянула його Алії, яка вже стояла перед нею.
— Тримай!
Алія забрала в неї руків’я та довго його роздивлялася. Дівчина була шокована. Це здивувало Етер, бо таке в Алії вона бачила вдруге. Остання зміряла її злючим поглядом. Після усміхнулася і сказала:
— Є ідея. Хочеш дещо спробувати? 
В цей час в бібліотеці сидів стурбований Кларк та нервово стукав пальцями одної руки по столі.
— То що будемо робити? — спитав Май.
— Нічого. Просто готуватися. Кларку, як думаєш, це Малік?
— Стверджувати це я не можу, але перед тим як він зник був схожий сигнал.
— Вважаю, що треба сказати дівчатам. — сказав Май.
— Не варто. Це може спричинити паніку. Флер завжди готова до всіляких халеп. Їй все одно на такі речі. А для Алії це може стати тим, що виб’є її з колії. За Етер я взагалі мовчу. Вона ще той непередбачуваний фрукт. — закінчив Мальтус. — Нехай залишається все як є. Час розставить на свої місця. Має, тримай Етер поближче будь ласка.
    На цих словах почувся пронизливий крик з тренувальної. Май вибіг з бібліотеки як ошпарений. Кларк та Мальтус ринулися за ним. В середині кімнати Етер стояла навколішках перед Дублем у вигляді Ликола. Вона була ледь притомна. Алія просто стояла, а коли побачила, що прибігли хлопці спробувала його відключити. Май не чекаючи нічого кинувся захищати Етер.
— Що тут відбувається? — закричав Мальтус та підбіг разом з Кларком до пульту управління.
   Нічого не працювало належним чином – виключити не вдалося. На шум з медитаційної прибігла Флер. Вона була шокована тим, що відбувається. Маєві вдалося здолати прекцію. Етер не витримала напруження та страху і відключилася. Одразу після цього Дубль запустився повторно. Не даючи перепочити Маю. Але після кількох ударів почувся гучний удар і все стихло. Флер зламала пульт розрубавши його мечем. Май та Флер ринулися до тіла дівчини. Етер була жива.
Кларк взяв за зап’ястя Алію та подивився їй у вічі.
— Тобі вперше залишили Етер під нагляд і ти таке вичудила! Мізків зовсім немає. — спита він.
— Я нічого такого не зробила. Ви ж їй допомагаєте. Я також хотіла, але щось пішло не так.
— Ти зараз серйозно? Ти запхала її у Дубля!
— Ви також в перший день мене в нього запхнули!
— Не порівнюй! Це було контрольовано і ти згодилася сама. А ще до цього ти мала гарну підготовку! — лютував Кларк.
— Етер ви тренували!
— Але не з дитинства! Боже що в тебе в голові? — він чимдуш здавив її зп’ястя та притянув її ближче до себе.
— Мені боляче відпусти! — спробувала висмикнути руку Алія.
Хлопець ладен був вбити її.
— Досить! — втрутився Мальтус. — Відпусти її! Швидко! А ти.. — показуючи на Алію. — За мною.
Кларк пішов до інших. З Етер все було відносно добре.
— Скоріше за все у неї був переляк. Я попіклуюся про неї. — сказав Май та поніс дівчину до себе в кімнату.
   В тренувальній залишилися лише Кларк та Флер. Вони переглянулися між собою, але не промовили ні слова. Алія останнім часом була трохи дивною, але щоб на стільки. Це явно перебір. Добре, що Мальтус її забрав, а то їй би точно не минулося таке. Кларк ледь тримався, щоб не прибити її.
   Мальтус вперше привів Алію до себе в кімнату. Зараз йому як ніколи раніше хотілося все прояснити і щоб їх ніхто не потурбував. Вони сіли на ліжко.
— Тут нас ніхто не потурбує. Я чекаю пояснень. — почав чоловік.
— Те, що я сказала там – це правда!
— Я можу зрозуміти твою образу на Етер, але те що ти зробила – безрозсудно.
Алія мовчала. Їй зараз менше всього хотілося пояснювати щось. Вона дійсно відчувала образу на дівчину, але до кінця не розуміла чому вона зірвалася на неї саме зараз. В неї немає проблем зі стриманістю.
— То чому ти це зробила? — все наполягав Мальтус.
— Я не знаю.
— Що?
— Я не знаю. — голосніше повторила Алія. — Може ви в мені помилилися, доручивши руків’я?
— З чого такі припущення? Ти через це так вчинила з Етер?
— Я не знаю. Мені і вправду нічого сказати в своє виправдання.
Мальтус зітхнув. Схоже, що Алія говорила правду.
— Алія, ми розберемося з усім цим. Головне не накручуй себе. Свого рішення я не зміню і руків’я лишиться у тебе, але поки тримайся від Етер подалі. Я поговорю з командою, а ти поки лишайся тут. За кілька хвилин я тебе заберу.
   Кларк з Флер сиділи сумні на кухні. Ніхто з них не припускав, що дівчина лишиться настільки беззахисною. Все залежало від миті. Якби Май не поспів вчасно, то не ясно чим би все закінчилося.
До них зайшов Мальтус.
— Де вона?  — одразу запитав Кларк. — Я хочу її бачити!
— Спочатку я поговорю з вами. Алія не знає, що її спонукало до таких дій.
— І ти їй віриш? Всі тут, окрім Мая знають, що вона по ньому сохне. А може і той в курсі. Етер вимушена з ним жити, явно Алії це не подобається. А особливо враховуючи те, як хлопець змінився в останній час. Він просто пурхає від щастя.
— Я вважаю справа в іншому.
— Чергові відмовки! — заперечував Кларк.
   Флер просто сиділа і спостерігала за Мальтусом. У нього явно є ідеї. Якщо навіть Алія і збрехала, то все одно приплутано ще щось.
— На днях Етер у мене запитувала про закономірність та збіг. Хоча тема обговорення і не відноситься до сьогоднішнього дійства, але все ж. Якщо два рідкісних явища стоять поруч один до одного, то це…
— Ви хочете приплести сюди той сигнал?
   Флер від цих слів поморщилась. Вона не розуміла про що мова і Мальтус розказав про сигнал. Те, що від неї це приховали – її не здивувало, бо відношення до ситуації це не змінило б. Мальтус досить добре знав дівчину, але ніхто з присутніх і уявити не міг, що ці дві ситуації будуть пов’язані.
— Єдине на що я сподіваюся: вчинок Алії не є наслідком сигналу. Принаймні не схоже на те.
Кларк задумався і пригадав проблеми під час першої медитації Алії, про які колись розповідав Малік. Хоча пройшло багато часу і щось підозріле вони точно помітили. Треба бути обачними та уважними щодо Алії.
— Ясно. З Алії зробили жертву. То нехай. Будемо розбиратися.
— Я розраховую на ваш спокій та зважені дії.
— Як скажеш бос.
— Я пішов за Алією. — промовив він та вийшов. 
   Етер лежала на своєму ліжку закутана в ковдру. Май сидів поруч спершись на спинку ліжка і турботливо гладив дівчину по голові. Добре, що він встиг вчасно. Думати про те, що вона б померла там на місці йому не хотілося. Це ще раз нагадало йому про беззахисність дівчини. Май знав, що їх тренування не дадуть бажаного ефекту, але він сподівався, що у відповідальну мить це стане хоч трохи у нагоді. Лишалося сподіватися, що Етер розгубилася і все буде добре. Сьогодні він готовий був померти на місці за Етер, якщо було б треба, бо якщо він не може захистити її, то – і інших також не вдасться. А ще, він впустив її в душу ближче ніж йому зараз би цього хотілося. У будь- якому разі вороття назад немає.
   Етер підірвалася в ліжку та почала швидко дихати. Думками вона ще була на платформі з Дублем. Уривками вона згадувала, як Май її захищав. Хлопець швидко сів за нею. Дівчина відчула зігнуті ноги в колінах які міцно її фіксували. Лівою рукою він обхватив її навколо живота. Підборідок поклав їй на ліве плече, а іншою рукою гладив по голові проговорюючи:
— Тихше, тихше. — шепотом заспокоював він її. — Я поруч. Ти в мене. Все добре. Ти дуже перелякалася, але все позаду. Давай потехеньку вдих, видих, вдих, видих. Ось так. Повільніше. Не поспішай.
   Дівчина сиділа з червоним обличчям. Сльози лилися в неї без перестанку. Вони просто витікали в неї з очей, хоча звуків плачу не було. Обійми Мая їй допомагали. Вона потроху заспокоювалася. Етер зробила глибокий вдих перед тим як прийти до тями. Вона повернулася до Мая та міцно обняла його двома руками. Краєм ока він помітив настільки дівчина засмучена. Це торкнуло його до глибини душі.
Трохи заспокоївшись вона відпустила Мая з обіймів та заглянула йому в очі. Дівчина сиділа перед ним заплакана. Червоні від сліз очі, припухлі вуста.
— Дякую тобі. — сказала Етер та нахилилася вперед поцілувавши Мая в щоку.
Бархатиста шкіра під її вустами палала. Май такого не очікував, тому його щоки почервоніли. На мить йому здалося, що жар хвилями розносився по всьому тілу. Таке забуте почуття збудження. Серце забилося частіше. Він трохи повернув голову та зустрівся своїми вустами з вустами Етер. Руку він поклав їй на щічку, а іншою взяв за талію.
   Дівчина заплющила очі та віддалася поцілунку повністю. Май діяв ніжно. Він не дозволяв собі зайвого. Захопив нижню губу та ніжно обережно смакував її, тримаючи язик за зубами. Далі він обережно відхилився – перериваючи поцілунок. Тільки зараз він зрозумів, що не дотримався даної собі обіцянки. Він відчув себе заплутаним підлітком, який не може визначитися зі своїми почуттями.
— Етер, в інших умовах я б… — зупинив себе Май. — Вибач, за цей час ти стала мені наче сестра і першочерговий обов’язок для мене – це тебе захистити. Після витівки Алії я маю сумніви щодо спроможності це зробити, але я тобі обіцяю, що зроблю для тебе все. Я вдячний Всесвіту за зустріч з тобою, хоча мені зараз дивно це визнавати. Дати більше я тобі не зможу.
— Ти ж усвідомлюєш, що сам тілько мене поцілував? І сам розповідаєш що хочеш бути друзями. Тобі добре було б спочатку самому розібратися в собі, а потім уже щось робити! — буркнула дівчина та повернулася до себе в ліжко.
— Вибач, що образив тебе.
   Книгу увечері ці двоє не читали. Маю не давав спокою присмак губ Етер.  Всередині він корив себе за поцілунок. Не варто було йти на поводу у почуттів. Треба бути стриманішим. Як можна поруч з людиною ставати сильнішим і вразливішим одночасно? Етер вже міцно спала. Пригода з Дублем висмоктала з неї всі соки.
   Цієї ночі не спалося і Кларку. Він засів в алтар-кімнаті на дивані де пропав, імовірно Малік. День був надто насичений подіями. Він все намагався скласти до купи всі свої роздуми. Пройшло ще трохи часу і Кларк почав куняти. Раптом заблищало яскраве світло. Хлопець прикрив очі рукою. А коли трохи відійшов від яскравості то побачив перед собою Маліка.
— Кларк, швидко часу мало. Вони скоро будуть тут. Слухай мене уважно. Запам’ятай,що я скажу перед тим, як підеш підіймати всіх на вуха. — торочив йому Малік.
— Стій. Зупинися. — намагався його вгамувати брат.
— Кларку, Нема часу! Будь обережний з Алією. Пам’ятаєш, я хвилювався під час її першої медитації? Тоді трапився перший їх зв’язок.
— Кого їх? — нічого не розуміючи запитав Кларк.
— Алії зі Злом. Вона може бути слабка до впливу Акірама. Сьогодні вони випробовували його.
Хлопець з жахом дивився на брата, що щойно з’явився. Поступово стіни кімнати почали тріщати і розходитися пробоїнами, які поширювалися зі стелі до підлоги.
— Час вичерпаний. — преречено промовив Малік.
   Гуркіт тріщащих стін розносився по всій часовій капсулі. Першими до алтаря прибігли Флер та Мальтус. Чоловік одразу звернув увагу на Маліка. Зовні він був цілим і неушкодженим. В глибині душі він зрадів його поверненню, та те що відбувалося навкруги нічого доброго не віщувало.
   Так як капсула не могла витримати велику кількість людей, то пробоїни в стіні почала заповнювати енергія зла. Саме через не просочуватися демонічні душі. Від них почав розповсюджуватися ледь вловимий запах сірки.
   Якраз коли почалася перша сутичка з незваними гостями прибула і Алія. А за нею Май з Етер. першою в бій ринулась Флер. Вона майстерно використовуючи леза свого меча розрубала першу душу. Далі підключилися і інші.
— Тримайся поруч і будь обережна. Твоя основна задача лишитися живою і після всього ми повернемо тебе назад. — швидко крикнув Май Етер та пішов в наступ.
  Хлопець намагався не просуватися сильно вперед, щоб не дати оточити їх з Етер, бо тоді він точно її не зможе захистити. Його рухи були впевненими, а кроки твердими. На щастя його поточної підготовки вистачало на противників, які все прибували і прибували.
Алія билася пліч о пліч зі своїми товаришами по Ордену. Їй було досить важко. Втома, яка була в неї останнім часом нікуди не поділася, а навпаки міцно закріпилася в ній.
— Алія, ти що? — крикнув їй Малік, коли та принявши його за демона замахнулася на нього мечем. — Будь обачною та пручайся!
   Хлопець відбив пару її ударів перед тим, як вона встигла схаменутися. Алія злякалася, але не здала позицій. Не зважаючи на це вона нормально тримала оборону. На якусь мить хвиля душ завершилася. Настала гробова тиша.
   В одній з пробоїні показалася кістлява рука. Довгі фаланги пальців були скріплені невідомою енергією. Долоня була в півтора рази більшою ніж у будь кого з присутніх. Далі з’явилася і нога і інші частини тіла. В результаті перед ними стояв довгий голем. Частково схожий на скелет і на півтори голови вище ніж всі, хто намагався сьогодні до них пробитися. Енергія, що його наповнювала акумулювалася в густий слиз який повільно стікав по ньому, вимазуючи його світлі кістки з каменю. Запах сірки став більш концентрованим.
— Акірам. — перелякано шепотів Малік дивлячись на голема. 
— Нарешті ми тут. — почав говорити голем. — Нажаль особисто бути присутнім у Вас я не хочу. Немає сенсу бруднити руки. Все зробить мій вірний Акірам. Що може бути краще ніж голем який робить все і мовчить? Він мої очі, тіло, голос.
— Не на довго! — крикнула Алія та ринулася зі своєю сокирою на Акірама.
Хоча замахнутися їй і вдалося, але випустити світлу енергію – ні. В мить удару голем підняв руку і та заклякла. Тіло ніяк не хотіло їй піддаватися. А ще через мить проти своєї волі вона повернулася на місце де й стояла. Хоча і зробила це повільно.
— Не поспішай. Ти і не уявляєш, яку допомогу від нас отримуєш. Тому спочатку дещо прояснимо. По-перше я трохи розчарований. Я ніяк не очікував в своїх гостях Маліка. До останнього я був впевнений, що прийдеш ти. — він показав на Кларка. — Але Малік пішов на повідку почуттів і вчинив непоправне. Але так навіть краще! Алія, як подряпина? Ще гниє?
   Алія машинально торкнулася місця порізу, який їй зробив Малік під час ритуалу. Вона нікому не говорила, але ця рана ніяк не загоювалася. Акірам посміхнувся та мовив:
— Я так і думав. Саме він дав волю злу цим ритуалом в твоїй підсвідомості остаточно. Під час першої твоєї медитації ми вже спілкувалися з тобою. Ти мило відкрила мені всі свої таємниці. Тоді ми ще не знали, що Май виявляється вміє помилятися.
— Ти надто багато та заплутано базікаєш. — сказав Кларк.
— То нехай пояснить Малік. Що за ритуал ти провів з Алією? — відповів Акірам.
Малік знав, що рано чи пізно доведеться відповісти за свій вчинок. Але він явно не очікував такі умови. Всі дивилися на нього і хотіли відповідей.
— Той ритуал… Ми змішали енергії Алії. Саме завдяки цьому вона зараз так просунулася в своїй майстерності. Тоді іншого виходу не було.
— Браво! — захлопав Акірам. — Насправді був – відступити все на самотік і визнати, що виникла помилка. Але хто ми такі, щоб думати головою, правда? А ще про це ніде не пишеться, але за такі ритуали є плата. Вона виглядає як дірявий барʼєр між світлою і темною енергією.  Коли Алія використовує своє добро – стає більше місця для зла. Ми аби як тримали її в формі, щоб вона не перерізала вам горлянки до нашого приходу. Але зараз в цьому немає потреби. — посміхнувся Акірам.
В цю мить Алія відчула як її почало нудити. Подряпина пекуче заболіла та місце під нею стало вологим. Пропала рівновага і нею поступово почало оволодівати роздратування та образа. Вона по іншому почала сприймати ситуацію.
— Чого це я маю бажати смерті будь- кому з Ордена? — намагалася триматися Алія.
— Наївна дівчинка, тобі не сказали? Окрім зрадницького вчинку Маліка є ще дещо. Твоя мрія: про повернення додому після перемоги наді мною – вже не актуальна. Час в капсулі стоїть, але поза нею вирує життя. Ти можеш повернутися, але твоїх батьків вже давно померли. І ти навіть не уявляєш, як вони щасливо жили без тебе! Так, коханий тобою татко знайшов тобі заміну і зробив з твоєю мамцею братика. Там про тебе всі забули. І ніхто тебе не чекає вже давно! Більше того, ти не обрана. Якби не ритуал – ти ніколи енергією не навчилася володіти. Вони вкрали в тебе твоє щасливе життя, а натомість тебе чекають тисячі болісних років. Звісно якщо ти виживеш.
— Алія, не слухай його! Він намагається тебе заплутати. — перечив Мальтус. — Не піддавайся йому!
— В моїх словах більше логіки і правди ніж у всьому, що ти чула раніше. Довірся мені, і я послаблю твої муки від ритуалу. А ще… Поверну в щасливе дитинство, те, про яке ти завжди мріяла. З люблячим татком і морем щастя та любові.
— Алія, ні! Не слухай його! Це неможливо. — крикнув Май.
— Ооо. Ти взагалі мовчи! — не зупинявся Ликол у втіленні Акірама. — Ти мав бути з нами, — лютував він. — Якби ці двоє… — він показав на Мальтуса і Флер. — Не влізли туди куди не просять. Так як остаточне рішення було за тобою – ти нас зрадив, хоча ні, не нас – свою кохану Малум. Забув вже? Мало того, ти ще й умудрився віддати своє серце землянці, навіть не розбираючись що вона з себе уявляє. Ти знову зрадив людину яка тебе кохає — Алію!
— Не можливо зрадити людину, почуття до якої невзаємні і яку ти не кохаєш! — відповів Май і краще сховав за собою Етер.
— Ха-ха-ха. То іншого ти не заперечуєш. Алія, такого ти хотіла в Ордені?
   Розчарування та відчай розповсюджувалася по Алії. Сьогоднішні звістки залишили в її серці велику образу: на Орден, на тата на Мая. Тіло та розум дівчини наповнювалися люттю. Акірам це добре відчув.
— Так краще, люба! Я в тобі не сумнівався. — промови він. — А тепер, гра завершена, ходячі мерці.
   Через мить за спиною у Акірама почали з’являтися демонічні душі, сутності і інші страховиська. Цього разу їх стало більше. Коли почалася сутичка, Алії стало складніше пручатися тим почуттям, що сиділи в неї всередині. Зло та відчай розповсюджувалися по ній. В якусь мить енергія, якою вона боролася використовуючи руків’я, схожа була на ту,  за допомогою якої трималися кістки Акірама. Вона все ще могла заподіяти шкоду некликаним гостям, але не самому Акіраму.
   Наступ нечесті поступово почав продавлювати Орден в глиб кімнати. Головною причиною цього було те, що Алія пішла не тільки на противників а і на Орден. Вона встигла напасти на Кларка та Маліка. Неможливо було якось схилити чашу терезів поки Алія не прийме чиюсь сторону остаточно.
— Алія, пручайся впливу почуттів! — зміг крикнути Мальтус. — Це те, що їх живить! Якщо ти не припинеш, то ми  всі загинемо!
— То і нехай! Це буде слугувати Вам уроком.
— Але це відобразиться не тільки на нас, а і на всьому світі! — додав Кларк. — Егоїстка!
Це тільки розізлило Алію та надалоїй ще більше злого наповнення. В якусь мить, вона зовсім перестала стримуватися. Її увагу привернув Малік. Саме він її підмовив на ритуал, після якого все пішло шкереберть. Вона замахнулася сокирою по шиї Маліка, але той вчасно встиг пригнутись.
— Алія, схаменись! Ти так мене вб’єш!
— Алія, Алія, Алія ти те, Алія ти се! — несамовито кричала вона. — Я чую це все життя. І знаєш я обрала свій шлях!
Після цих слів дівчина вибила зброю з рук хлопця і відразу з другим ударом ввігнала сокиру в груди Маліка. Він різко зів’яв і разом з сокирою впав на спину. Кларк несамовито закричав від душевного болю.
— Ох-хо-хо! Мені подобається як воно розвертається. — тріумфував Ликол через тіло Акірама. — Ти далеко підеш крихітко з такими замашками!
   Не пройшло й хвилини, як Кларк підскочив до Алії, щоб нанести нищівний удар. Дівчина швидко вийняла сокиру та встигла його відбити. Вона поступово ставала сильнішою, а її енергія темнішою. Здавалося, що в неї піт почав набувати темного відтінку. З кожним ударом стримувати дівчину було все складніше. В якусь мить Кларк зрозумів, що він не спроможний її вбити.
    Мальтус та Флер також почали витісняти ближче до виходу. В якусь мить біля Мая та Елер стало більше противників і один з них вдарив на розмах долонею по тулубу дівчини. Та відлетіла в куток та сильно вдарилася головою. На щастя це помітив хлопець та одразу поспішив на допомогу. Знесилена Етер сиділа в кутку. При цьому її свідомість була повністю зосереджена на ситуації. Вона явно була програшна і Етер складно було щось зробити. В глибині душі вона відчула, що смерть дихає їй в обличчя. Дівчина посміхнулася. Коли це так, то єдине що вона б хотіла зробити – це лишити свою частинку тут. “Навіть якщо це не спрацює я хоча б спробую” подумала вона.
   Етер сіла в позу лотосу і закрила очі. Спочатку вона згадала покривало, яким ніби укутала себе раніше і уявила як воно повільно сповзає з неї додолу. Як відділити зовнішню оболонку від енергетичної у дівчини ідей не було. Єдине що спало на думку – це почати пускати хвилі мурашок по своєму тілу. Таке відчуття, що вони починалися в основі спинного мозку та ширилися всім тілом. Далі вона скрестила руки та поклала долоні на плечі. Їй здавалося поки вона веде їх по плечам, передпліччі і зводить в долонях – енергія збирається в груди та сонячне сплетіння. Останній штрих: зміна положень. Дальня долоня має повернутися зовнішньою частиною долоні до мене – круговий вертикальний поворот зі зведенням ліктів разом. Долоні на груди. Етер відчувала як в неї вони палають разом з її тілом. Вона відкрила очі. Міцна збита статура Мая з широкою спиною маячила перед нею намагаючись захистити її. З тим як вона направила долоні вперед, поступово в сторону хлопця почали летіти невеликі світлі частинки. Їх кількість збільшувалася з математичною прогресією.
Це почав помічати краєм ока Май.
— Дуринда, що ти робиш? Не смій! Чуєш? — намагався надоумити її Май.
Він відчув лоскот в спині. Енергія, яка проникала в нього, передавалася відчуттями мурашок. І чим більше енергії ставало, тим легше було відбивати удари нечисті. Сама Етер зупинятися не планувала. Якщо процес запущений, то зупинитися не вийде без належної подготовки. Ще через мить вона помітила, що стає прозорішою. Від її пальців, а згодом і інших частин відділяються світлі частинки. “То он що мав на увазі Мальтус” – подумала вона про себе.
Май від розпачу пустив сильний удар, він спричинив потужну хвилю , яка дала йому кілька секунд часу. Він ринувся до дівчини зі словами:
— Етер, Ні! — спробував схопитися він за неї, але останні частинки її образу стали світлячками, які освітили його сльози і направилися прямо у очі через сльози. Етер наче намагалася витерти їх своїми останніми крупинками енергії.
   На секунду він побачив себе очами Етер. Терло, спокій і зосередження оволоділи його тілом. Він згадав як це – бути цілим. А ще, він згадав Малум. Діяти треба було швидко. Сили в нього стало явно більше. Він трохи розчистив шлях до Кларка та Алії, паралельно відсуваючи противника ближче до розломів. Опинившись поряд з дівчиною він перейняв всю увагу з Кларка – на себе. Між ними розгорілася запекла боротьба. Вона спалахувала злістю все сильніше, коли вона згадувала, як Май опікувався Етер та підколював її. Алія не витримала:
— Чим я гірша? Як ти міг повестися на неї?
— Це не те, про що тобі варто зараз хвилюватися! Поглянь на себе! — відповів їй Май.
За кілька ударів він вибив з рук у неї руків’я. І не втрачаючи часу прошипів:
— Не очікував, що ти станеш найбільшим розчаруванням в моєму житті! Твоя боротьба скінчилася. — на цих словах меч Мая пробив наскрізь грудну клітку Алії.
— Але це ти помилився. І зробив мене такою. — в останнє прошепотіла дівчина.
Май нагнувся до неї близько і мовив:
— Але останній вибір завжди був за тобою.
Витягуючи меча з тіла Алії, хлопець помітив, що її кров набула глибокого чорного кольору. Залишилося останнє.
— А тепер час розмови з тобою! — сказав Май Акіраму і ринувся до нього.
   Через смерть Алії – потік душ та інших незваних гостей значно зменшився, що дало можливість просунутися ближче до Акірама. Той вправно володів мечем та був на рівні з Ликолом-Дублем. Та все ж хлопець встиг обдурити голема та відсікти йому ногу по коліно. Його меч застряг в іншій нозі виграючи час для демонів. Коли Май витяг меча і наносив останній удар, кілька демонів підхватили Акірама і затягли його в один з розломів. За мить все вщухло і стіни почали поступово затягуватися.
   Коли все закінчилося перше на що звернула увагу Флер – відсутність Етер. Дівчина настільки була зосереджена на битві, що не помітила, що трапилося з дівчиною. Всі душі та демони, яких їм сьогодні вдалося вбити, розчинилися в повітрі. Навіть запах сірки поступово почав зникати. В кімнаті лишилося тіло Маліка над яким сидів Кларк. Трохи далі лежало бездиханне тіло Алії. Сиві пасма хвилями вкривали її плечі та голову. Але тіла Етер ніде не було. Флер поглянула на Мая повними очами сліз. Хлопець стояв безмовно. Йому важко було прийняти той факт, що Етер більше не буде. Він не зміг її захистити.
— Флер, Етер більше не має. — сумним голосом сказав Май. — Я не зміг її зупинити.
— Зупинити? — не зрозумів Мальтус.
Май мовчав намагаючись зрозуміти, що відбулося. Йому складно було пояснити собі, що то було. Плюс перед очима все ще маячили темні сутності яких він знищив. І уривками він пам’ятав Етер.
— Це складно описати. Я такого не бачив ще. Під час битви спочатку я побачив світлячків яких випускала Етре, але я не впевнений. Пробував її зупинити, але крім того, щоб накричати нічого зробити не зміг. Після я відчув лоскот та мурахи по спині.
   Мальтус змінився в обличчі. Він з осудом дивився на Флер. Видно було, як по мірі розповіді Мая та трохи заспокоїлась. Хоча сум з її очей нікуди не подівся. “Флер, Флер” Подумав про себе чоловік та покачав головою.
— Коли мені вдалося повернутися до неї то я помітив як остаточно зник її силует, а останні частинки проникли в мене. — закінчив Май.
— Ясно. Ну таке насправді не зупинити. Не кори себе. Ти нічого б не зробив. Я навіть і не думав, що в неї вийде.
— Що саме в неї вийшло? Померти?
— Я тобі все розкажу трохи згодом. Зараз є нагальніші питання.
Мальтус підійшов до Кларка з заду та поклав руку на плече. Він його не зупиняв та не поспішав заспокоювати. Сівши поруч він просто чекав, іноді гладячи хлопця по спині. Чоловік прекрасно розумів настільки Малік був для нього близький. Треба було погорювати. При цьому всі були поруч і готові були підтримати Кларка. В якусь мить він мовив:
— Мій любий Малік мав прожити довше життя. Чому доля його згубила? Вмерти від зброї своєї коханої найгірша участь.
— В ситуації що склалася він врятував тебе, Кларку.
— Про що це ти, Мальтус? — не розуміючи нічого спитав Май.
— Своїм вчинком він не дав занапастити Кларка хоча цього і не розумів. — далі він звернувся до Кларка. — Якщо Ликол на тебе чекав, то в нього явно бути плани на твоє життя і душу. Як і на … — зупинив себе Мальтус.
— На мене. — промовив Май.
Всі поглянули на нього. Флер та Мальтус злякалися, а Кларк нічого не розумів. Май глибоко зітхнув і додав.
— Мальтус був правий. Зараз є нагальніші питання. Все інше обговоримо потім.
— Ми сумуємо разом з тобою. Треба підготувати Маліка до похорону. — сказав Мальтус.
— Ми це зробимо з Флер. — мовив Май.
— Я допоможу.
— Тобі не обов’язково, Кларку.
— Я знаю. А що робити з цією? — спитав хлопець.
— Я не можу її передати сім’ї, але є належне місце яке їй ідеально підійде. Я цим займусь. — сказав Мальтус. — Починайте приготування, я скоро буду.
   Кларк взяв брата на руки та поніс його в його кімнату. Десь в глибині душі він молився, щоб двері не відчинилися, але цього не трапилося. Приємна атмосфера, яка на початку так сподобалася хлопцю, коли той прийшов до брата вперше, зараз була гнітючою. Стіни з ялини нагадували труну, хоча ця кімната по факту нею і буде. Вона стане місцем переходу для Маліка і він відійде в енергію ефіру. По своєму стане вільним від обов’язків будь- якого світу. Темно-вишневий оксамит та чорні меблі додавали ще більше трауру.
   Май допоміг роздягнути його до білизни. Флер принесла теплу воду й рушники і вони почали процес омивання від крові та бруду. Для Ордену це була остання можливість попіклуватися про друга та брата який був довгий час їх частиною. Кожен з них хотів показати свою відданість йому. Вони останній раз одягли його в чистий одяг та просто були поряд мовчки, висловлюючи шану. При цьому кожен в душі невимовно сумував. Май часто прикривав їх своєю спиною. Хоча він і був основний період гулякою, але на нього завжди могли покластися.
Мальтус повернувся швидко. Він одразу пішов в кімнату Маліка. Зайшовши – сльози накотилися йому но очі. Треба було трохи почекати і можна буде дати волю почуттям. Після сьогоднішнього дня він був у розпачі. Емоції він ледь стримував. Набравшись терпіння та зосередившись на прощанні він перший відрізав невелику частину своїх пасм і поклав Маліку в руку. За ним послідували і інші. Вони вірили, що це допомагає душі отримати підтримку та любов в ефірі та підтримати зв’язок на перший час. Кларк останнім лишив своє пасмо і все ще тримав руку брата. Мальтус, Флер і Май вийшли з кімнати. Вони стояли під дверима кімнати очікуючи хлопця.
Флер пригадала найцінніший подарунок Алії, який вона привезла з собою - стилет. Хоча дівчина ніколи про нього не розказувала, але його якість та те, що дівчина взяла його з собою говорило про його цінність. Алія все одно не зможе ним користуватися більше, було справедливо покласти таку цінну річ Маліку. Це найменша плата яку може віддати дівчина за його смерть. Вона відкрила сусідню кімнату де проживала Алія і заклякла.
  Це помітив Май та підійшов до неї відкривши двері ширше. Кімната Алії потьмяніла в середині. Більше того, м’які стіни були всюди порізані ножем. В деяких розрізах витягнутий м’який наповнювач. Ліжко Алії трохи просіло в підлогу, а світильник розипався на маленькі скляні частинки. Всюди був безлад. Стилет за яким йшла Флер валявся посеред кімнати.
— Треба було бути більше уважним і сюрпризів було б менше.
— Що там? — спитав Мальтус залишаючись на місці.
— Глянь сам.
   Мальтус підійшов до кімнати ближче. Він здогадувався, що кімната видозмінена. Та енергія, якою була наповнена Алія в кінці – мала вплив на місце де вона живе. Заглянувши в середину він був досить здивований.
— Це не схоже на зміни сьогоднішнього дня. Виходить так у неї було довго.
— Але чому про це не сказати? — не міг зрозуміти Май. — Ми спробували допомогти.
— Це значить тільки одне. Вона сьогоднішній вибір зробила давно, але усвідомила тільки зараз. Шкода, що Малік приймав в цьому участь. — “Закоханий бовдур” додав про себе Мальтус, далі посміхнувся, дивлячись на Флер та додав в голос. — Такий же самий, як і я.
— Ти про що?
— Не звертай уваги.
   Флер обережно зайшла до кімнати. Навкруги ледь відчувався запах сірки. Дівчина підійшла до стилета та взяла його в руки. Вона деякий час роздивлялася його, щоб виявити чи піддався він змінам. Він був таким же як і в перший день знайомства. Були деякі сліди використання. Взявши його з собою Флер вийшла з кімнати і направилася до близнюків.
— Ти впевнена що це гарна ідея? — спитав Май.
— Нехай віддасть. Це буде нагадуванням Маліку про його вчинок. — підтримав ідею дівчини Мальтус.
Флер поклала стилет на груди хлопцю. Кларк все ще тримав брата за руку. Пройшов ще якийсь час перед тим, як він вийшов до команди. Здавалося, що він став ще більш злим на цей світ. Останні роки хоча в цих двох і були перепалки через Алію, та брат завжди залишався для нього найближчою людиною.
— Час його відпускати. — промовив Кларк.
Хлопець зачинив двері та став перед ними разом з усіма. Вони повільно почали наче вдавлюватися в стіну – тонути в ній.  В кінці залишилася тільки стіна. Те саме відбулося, до цього, і з дверима Алії як тільки були зачинені двері.
— Мені треба взяти таймаут. Я не можу поки що знаходитися в Ордені. Вірніше в тому, що від нього залишилося.
— Кларк, Я розумію. Ти хочеш погорювати. Та ти це можеш зробити з нами. Звісно ми поки не будемо нікого відстежувати і нічого робити. Ми не зможемо допомогти, якщо ти будеш десь далеко. — хвилювався за товариша Май.
— Я тебе розумію. Відмовляти не буду. Якщо захочеш повернутися – ласкаво просимо! Хоча капсула ще відновлюється, ми радо тебе приймемо. — підключився Мальтус.
   Флер просто підійшла та обняла хлопця. Погладивши хлопця по спині, вона поцілувала його в щоку та відхилилася назад. Дівчина тримала його за плечі. Сльози розпачу витікали одна за одною з її очей.
— Флер, це зайве. Я ж не помираю. Мені просто треба трохи часу. — сказав Кларк витираючи їй сльози.
Дівчина стала біля Мальтуса та взяла його за руку.
— Якщо хочеш, я можу піти з тобою. — запропонував Май.
— Немає необхідності. Тобі ще варто самому заспокоїтися та розібратися з своїми почуттями до Етер.
“ Та Малум” – подумав про себе Мальтус. Цей факт, що він взагалі її згадав налякав чоловіка. Йому також хотілося у всьому розібратися, але навмисно колупати не хотілося Мая. Йому і так зараз не солодко. Як би добре він це не приховував.
— І не тільки. — посміхнувся Май. — Треба ще вирішити що робити далі. Цього разу ми багатьох втратили. І фактично нічого суттєвого не встигли зробити ні Акіраму ні тим паче Ликолу. Треба шукати вихід. Сподіваюся при наступній нашій зустрічі з тобою у нас буде чудовий варіант вирішення проблеми.
  Хлопець підійшов до Кларка. Однією рукою потиснув руку а іншою обняв. Те саме повторив і Мальтус. Після цього Кларк відправився у подорож. Що його чекає спрогнозувати складно. Світи багатогранні, наповнені: пригодами, проблемами, новими зустрічами та можливим коханням.
За вечерею компанія сиділа мовчки. Не те щоб їм нічого було обговорювати. Просто треба час щоб все в голові вклалося. Май сидів та прокручував в голові розмови з Алією. Згадував той день, коли зрозумів, що вона та – хто може перемогти зло.
— Як я міг помилитися? — мовив в голос Май. — В той день ніяких дітей крім Алії не було. Нікого взагалі. Ми самі перевіряли з Аланом. Шкода, що в дорослому віці потенціал до володіння енергією неможливо перевірити. Це магія така?
Мальтус довго думав що відповісти. Вирішив уточнити:
— Хоча я на той момент вже не міг відчути повноцінно присутність людини яка має величезний потенціал до використання енергії, але вона була там сто відсотків. Якщо це не Алія і ти впевнений що інших там не було, то відповідь одна: ця людина прибула туди невідомо яким способом. Розумієш, коли людина дорослішає, то впитує упередження батьків, суспільства і всього, що її оточує. Тільки через дитячу чистоту розглядаються всі потенціали. Як довго ти там був?
— Після озвучення прородства я майже одразу пішов. Якщо твоє припущення єдино вірне, то ця людина ще десь жива.
— Або ні.
— Що ти маєш на увазі? — здивувався Май.
— Дуже маловірогідно, але ця людина могла бути Етер. Те що вона зробила в кінці більше з розділу фантастики. — сказав Май і задумався.
— Будь ласка не мовчи.
— Те що сьогодні з твоїх слів зробила Етер – показав їй я. Це давня техніка. Вона зараз вже не використовується. Її особливість в тому, що вона може передавати енергію між тілами. З мінусів – неможливо вчасно зупинитися. Вірніше настільки важко, що неможливо. Ми всі спілкувалися з нею та взаємодіяли. Ніяких передумов до таких здiбностей не було. — тут Мальтус знову затих і подивився на Флер. — А я ж не хотів нічого показувати і розказувати Етер. Наче відчував.
— Насправді Етер була досить напористою, їй складно було відмовляти. Всі після цієї техніки розчиняються як вона?
— Я не знаю. В моїй практиці це вперше.
— Ясно. Мені треба подумати. — сказав Май та пішов до виходу з кухні. — Буду в себе.
— Я трохи пізніше тебе провідаю. — сказав Мальтус навздогін Маю.
   Тепер вони залишилися в двох. Флер все ще була сумна. Сьогодні вони втратили половину Ордену, двоє з яких назавжди. До дівчини поступово поверталося усвідомлення того, що сталося і всі переживання, які вона під час всіх подій ховала глибоко в собі, підкочувалися до горла. Від стресу в неї розболілася голова. Мальтус сидів мовчки і думав про своє. В одну мить він поглянув на Флер і спитав:
— Я не можу втямити, коли ти зрозуміла, що в Етер в теорії може передавати енергію? Адже саме ти тоді наполягла щоб я все розказав. Змін в поведінці Мая не достатньо для такого висновку. Навіть його гарне почуття не свідчило про те, що Етер на нього впливає саме з енергетичної точки зору. Впливала. — виправив себе чоловік, після трохи подумав і продовжив. — Це після того масажу! Досить прагматично з твого боку. З одного боку Май повернув собі все, що було втрачене через Малум. Але його серце знову розбите. Навіть не знаю, що гірше. Втратити частину себе назавжди і жити з фізичним болем залишок життя, чи втратити Етер. Невже тобі його не жаль?
  Флер кивнула в знак згоди. Звісно в неї обливалося серце кров’ю через те що відбулося з хлопцем. Коли вона просила Мальтуса розказати все Етер, то не могла уявити, що все так складеться. В той момент вона хотіла задовольнити цікавість дівчини в знак вдячності за чудовий відпочинок. Їй дійсно було чудово після массажу. Вона може і не усвідомлювала, але в глибині себе підозрювала, що Етер здатна працювати з енергією. Пара посиділа деякий час в тиші перед тим, як Мальтус пішов навідати хлопця як і обіцяв.
   Май лежав в себе в кімнаті на звичному своєму місці. Йому здавалося, що ось ось Етер вийде з ванної кімнати і вони ляжуть читати чергову книгу. Потім вона почне бурчати то на нього, то на героїв, то на автора. За цей невеликий проміжок часу він, як виявилося дуже зблизився з дівчиною. Той поцілунок. Май на мить закрив очі. Він відчував ніжність її губ, приємний запах. Ті обійти не давали йому спокою.
— От довбень! — корив він себе в голос.
Якби він знав, що це їх остання ніч. Він би її міцно обійняв і не відпустив більше. А ще таких гадостей наговорив. “Я явно не хочу бути їй другом і вона мені не сестра. Наплів їй ще що зроблю для неї все, а по факту не зміг нічого вдіяти. Нікчема!” Стогін розпачу вирвався в нього з грудей. В мить йому прийшла ідея. Він сів на ліжку і зосередився. Скільки він так сидів перед тим як в кімнату постукали сказати складно. Май відчинив двері. На порозі стояв Мальтус.
— Ти вчасно! — сказав йому Май. — В мене з’явилася ідея!
Хлопець відкрив двері ширше та пішов в глиб кімнати. Така поведінка налякала Мальтуса. Хлопець був одержимий цією новою ідеєю.
— Ти якийсь перезбуджений. — хвилювався Мальтус. — Слухай, стосовно того що ти пригадав…
— Малум. Забудь. Це не важливо. — перебив його Май. — Це вже в минулому. Дякую тобі за те, що ви для мене зробили. Я розумію, що запечатати мої спогади було єдино вірним рішенням. Знаючи що відбувалося насправді я не зміг би жити з цим болем. Я хочу щоб ми більше не поверталися до цієї теми з тобою.
Вони в двох сіли на ліжко де спала Етер. Мальтус дивився на матрац Мая. Важко йому мабудь буде змиритися з втратої дівчини. Із них всіх він більше всього проводив з нею часу.  Добре, що він не дуже сильно убивається.
— Я піду на землю. — твердо промовив Май.
— Що? Навіщо? — не розумів Мальтус і про себе додав: “ Схоже, що я поспішив і в нього нова форма горювання”. — Ти гарячкуєш. Я розумію, що Етер була тобі близька, але це занадто. Це ризиковано. Немає безпечної можливості спуститися на Землю і повернутися пригадавши все. І ти не зможеш користуватися там ніякими своїми навичками.
— Але Етер же пам’ятала своє земне життя.
— Так. Та ми не знаємо яким саме чином вона сюди потрапила. Те що ти пропонуєш цисте божевілля!
— Нам просто треба знайти спосіб спуститися туди та зберегти мою пам’ять поверненню.
Хоча Флер, як і Мальтус, були не в захваті від ідеї Мая спуститися на Землю, але все ж йому допомагали. Вони повернулися до перебирання величезної кількості книжок вже по темі Землі та переміщень. В глибині душі Мальтус надіявся, що з часом Май покине цю нав’язливу ідею і відмовиться від подорожі. Але час йшов, а його бажання тільки росло. Не схоже було, що хлопець готовий відмовитися від своєї цілі.