Anna O - Шви помсти , Anna O

Глава 15: Записи мертвого

"Ти читаєш ці рядки, значить, я вже поряд. Ти відчуваєш це, правда? Моє минуле тече у твоїх жилах, як отрута. Моє майбутнє — це ти."

 

Офіс судмедексперта, 03:14

 

Деніел сидів за столом, його пальці стискали потертий чорний щоденник. На обкладинці не було імені, лише подряпини й засохлі бурі плями. Його руки тремтіли, коли він розгорнув першу сторінку.

 

"Вона благала. Вона говорила, що не пам'ятає мене. Як це можливо? Як можна забути? Але тепер її більше немає. Її тіло не належить їй. Воно належить мені. Я вирішую, що залишити, а що ні. Вперше за все життя я маю владу. І це правильно. "

 

 

"Шість частин. Шість шматків минулого, яке вони хотіли стерти. Я зберу їх разом. Поєднаю їх так, як вони ніколи не були разом. Вони стануть одним цілим. Вони більше не зможуть сміятися. Але ти, моя ідеальна, ти будеш вічною."

 

 

"Він не розуміє. Він дивиться на мене, але не бачить. Він шукає в трупах відповіді, але відповіді в ньому самому. Якщо б він тільки пам'ятав. Якщо б він тільки знав, що наступний хід за мною."

 

Це була гра? Це була помста? Чи я просто хотів її повернути? Частини лежать переді мною. Вони мертві. Але вона жива. Вона знову ціла. Але це не вона. Щось не так. Щось не вистачає. Чому вона не говорить зі мною?

 

 

День 1

"Вона не бачить мене. І ніколи не побачить. Я ніщо для неї, навіть у тому світі, де вона вже мертва. Всі ці роки я думав, що вона мала б стати моєю, але вона вибрала його. Того, хто був всім для неї. А я? Я залишився в тіні. Та тепер я повернув усе. Все, що вона не дала мені тоді, тепер я заберу у неї."

 

 

День 2

"Я почав з тіла. Тіло Дженніфер холодне, мертве, але в ньому ще є частки неї. Це не просто вбивство. Це більше. Я не знищую її. Я створюю її знову. Я зібрав її, наче ляльку, і тепер вона буде моєю. Її очі. Вони все ще відкриті. Бачать мене. Бачать мій біль. Я хоч і не можу забрати її серце, але я пришию його назад. Тепер серце буде в мене. Я його забрав, і вона не зможе більше любити його."

 

День 3

"Я приший язик. Вона не зможе говорити. Не зможе кричати, не зможе більше нічого сказати. Всі її слова забираю. Це моя помста. Моя тиша. Я забрав її голос. Вона більше не зможе називати його на ім'я, більше не зможе згадувати про те, що сталося між нами. Її мовчання спасіння."

 

 

День 4

"Рука. Тепер вона безсила. Вона вже не зможе схопити його руку, не зможе зробити те, що я хотів би. Вона більше не буде підтримкою для когось іншого, окрім мене. Я відрізав її руку, і тепер вона просто частина мене. Мені не потрібно, щоб вона могла допомагати комусь, навіть після смерті."

 

День 5

"Очі. Я прикріпив їх. Вони будуть дивитись на мене, завжди. Мертві, але все одно відкриті. Вони не повинні закриватись, не повинні забувати. Тепер вони мої. Вони завжди будуть дивитися на мене, навіть якщо я не маю в них жодної надії. Вони будуть моїми очима, бо тепер вона бачитиме тільки мене."

 

 

День 6

'М'язи. Я відрізав їх, щоб вона більше не могла рухатись, щоб її тіло було зафіксоване у тому стані, в якому я залишив її. Вона більше не буде здатна рухатися так, як вона це робила. Вона не здатна буде йти, бо вона частина мене. Я не дозволю їй рухатись без мене, навіть після смерті. Всі ці частини, з'єднані разом, вони тепер належать мені. Це моє мистецтво, моя справедливість."

 

 

День 7

"Я завершив. Вона моя лялька. Не більше, не менше. Тепер все, що залишилось, це я і вона. Всі ці частини, зібрані разом, нагадують мені про те, що я не був нікчемним. Я змінив її. Я створив її. І тепер, коли ти бачиш її, ти не побачиш її живою. Вона вже не твоя. Вона моя. І тепер все, що залишилось про мене в її очах." це пам'ять

 

Опис створення ляльки

Ерік приступає до своєї роботи, з холодним, навіть медитативним, розумінням того, що він створює свою власну версію справедливості. Для нього це не просто вбивство це своєрідний акт переродження Дженніфер, який він проводить у ворожому світі, де його думки й болі більше не залишаються невизнаними.

 

1. Основне тіло: Початок роботи починається зі з'єднання основної частини тіла Дженніфер. Мертве, виснажене тіло стає основою для «ляльки». Ерік акуратно зіставляє кінцівки, перевіряючи кожен з'єднаний суглоб, щоб вони не відокремлювались. Але це не просто механічний акт для нього це щось більше. Кожен з'єднаний фрагмент є чимось важливим і символічним, частиною його уяви про те, якою мала б бути справедливість.

 

 

2. Очі: Ерік пришиває очі до обличчя Дженніфер. Його мета не просто зробити її «живою» в його розумінні, але й нав'язати її погляд на себе. Відсутність життя в очах Дженніфер створює контраст із тим, як він уявляє себе в її свідомості. Очі залишаються відкритими, мертві, але постійно поглядають на нього, що є свого роду пекельним підсумком його болю. Він не може змусити їх заплакати, але хоче, щоб вони завжди були звернуті до нього, навіть коли вона вже мертва.

 

 

3. Язик: Без язика Дженніфер не може сказати ні слова, не може відповісти чи повстати проти нього. Ерік акуратно пришиває язик на місце, як свідчення того, що він закрив її можливість говорити. Це мовчання має символізувати всю ту злість, яку він відчував через те, що вона вибрала його суперника. Її мовчання після смерті це його спосіб утримати її під контролем.

 

 

4. Серце: Відрізане серце Дженніфер він

пришиває до грудної клітки, на місце, де воно повинно було бути. Його холодні руки працюють з великим уваженням, але в кожному русі відчувається ненависть. Він хоче, щоб серце все одно «билося» у тілі, навіть якщо воно не може відчувати нічого. Це не просто акт символічного покарання; він хоче, щоб її любов, яку вона віддала йому колись, залишалася прив'язкою до нього навіть після смерті.

 

 

5. Рука: Оскільки Ерік хоче, щоб Дженніфер була «непорушною» і «не здатною рухатися», він пришиває руку до її тіла, але так, щоб вона не могла рухатися. Рука має виглядати частиною тіла, але її рухи будуть обмежені, це як пам'ять про її здатність допомагати йому, про те, як вона підтримувала його колись, але тепер вона тільки частина бездушного механізму.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍