Анітка Санніфео - Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео

Розділ 12. Знайомство з нареченим

З аудиторії я вийшла спустошена. У мене в горлі стояв клубок, в очах застигли сльози. Сплуталися всі думки. І єдине про що я думала – чи не загрожує мені зараз тут якась небезпека? Що як ці Чорні Дракони захочуть й мене вбити?

Я так й не змогла осягнути за що вони вбили мого прадіда, чому знищили моїх рідних або змусили тікати з імперії? Звідки така жорстокість? Невже лише через любов до влади?

Щось тут було не так.

Я була настільки заглиблена у свої думки, що не помічала нічого на своєму шляху.

– Гей, ти що геть не бачиш куди йдеш? – почула над собою доволі грубий чоловічий голос й зрозуміла що врізалася в груди якогось велетня, опинившись в його залізних обіймах.

Хлопець був на голову вище за мене, мав широкі плечі та трохи хвилясте чорне волосся, що діставало йому до плечей, а ще сині, немов Чорне море, очі.

– Пробачте, – видавила я.

– Ти що плакала? – він подивився мені в очі. І його голос миттєво став м’якішим та стривоженим.

– Це особисте. Не зважайте, – відмахнулася я та спробувала звільнитися з його обіймів.

– І все-таки я маю знати що сталося, – серйозно промовив той та уважно глянув на мене.

– Ні. Я не маю наміру розповідати про це незнайомцям, – відвела погляд в бік. – Вибачте, що не помітила вас. Террі... – поспіхом додала та все-таки висковзнула з його міцних обіймів.

Я щодуху помчала по коридору й нарешті сховалася за дверима своєї кімнати. Плюхнулася на ліжко й дала волю сльозам.

Занадто багато інформації, занадто багато таємниць мого минулого, про яке я навіть не підозрювала, звалилося на мене в один момент.

– Ярославо, – мого плеча обережно торкнулися. – Ярославо, ходімо, я допоможу вам привести себе до ладу. Всіх дівчат кличуть на обід.

– Я не хочу їсти…

– В залі нарешті зібралися всі наречені, прибув також Його Високість Тайпан. Варто спуститися та привітатися з вашим нареченим. А після обіду у вас перевірять рівень магії.

– Я не хочу. Я нічого не хочу, – шепотіла я. – Я не знаю хто я така. Може, тут полюють на мене? Тут небезпечно…

– Не кажіть дурниць. Ці часи давно минулі. Дракони теж змінили свої погляди. А Полози не дадуть вас образити.

– Не віриться.

– Тоді спитайте про це террі Тайпана.

– Ще чого! Я можу й сама себе захистити. Гаразд. Дай мені трохи часу, поки я приведу себе до ладу.

– Добре. Я підготую сукню. Террі Люція розпорядилася, щоб всі дівчата вийшли до обіду у належному вигляді.

– Роби, що вважаєш за потрібне. Мені байдуже. Я не збираюся заміж за цього Тайпана.

Айше тільки головою покачала та вийшла зі спальні.

Я змусила себе підвестися. Трагедії дійсно не сталося. Поки що. Проте питань ставало дедалі більше. І якщо ані бабуся, ані професор Ітан чи террі Люція не хочуть мене розповідати подробиць, доведеться самотужки шукати все, що стосується мого минулого, мого роду.

В обідній залі було гамірно. Всі дівчата нарядилися у коктейлі сукні різних кольорів. Я помітила Йоханну, що обрала синє плаття, та привітно махнула їй рукою. Дівчина усміхнулася та тут же підійшла до мене.

– Тайпан прибув сьогодні до Палацу. Кажуть, він захотів познайомитися з нами та буде спостерігати за відбором з самих перших іспитів.

– А ти його раніше бачила?

– Тільки пару разів, на святкуванні дня Архарду. Ми з татом приїжджали в столицю на це свято. Але я тоді геть малою була. Зараз він напевно красенем став.

– Дівчата, у вас нема шансів, бо фавориткою Тайпанчик обере мене, – біля нас з’явився фіфа у білій сукні, занадто короткій для звичайного обіду та знайомства.

– З чого це ти взяла? – нахмурилася Йоханна. – У кожній з нас рівні шанси.

– Бо Анаконди не випускають свою здобич, – просичала білява фіфа. – Запам’ятайте моє ім’я – Магда. Воно увійде в історію!

З цими словами вона пішла. А ми лише перезирнулися та одночасно розреготалися.

– Тиша! – пролунав голос Люції й всі одночасно обернулися в бік дверей. – Шановні террі, прошу, тиша в залі! У незмінній червоній сукні Люція пройшла до середини обідньої зали й обвела нас прискіпливим поглядом. – Вітаю всіх, хто прибув сьогодні до нашого Палацу. Ласкаво прошу, любі террі. Сподіваюся, ви всі пам’ятаєте елементарні правила етикету й нагадую про шанобливе ставлення до кожної учасниці. Кожна з вас, хто порушуватиме дисципліну або не буде присутньою на заняттях наприкінці тижня отримуватиме штрафні бали. Ми будемо формувати рейтинг серед учасниць за результатами навчання та складання іспитів. Але! Ці бали не є остаточними та вирішальними! Пам’ятайте, за вами спостерігатиме террі Тайпан! І він буде надавати додаткові бали до рейтингу тій дівчині, яка, на його думку, впоралася з поточним іспитом найкраще. У кожній з вас буде нагода проявити свої знання, вміння та таланти. А тепер прошу вітати – Його Високість террі Тайпан Тринадцятий!

Я перевела погляд на двері та так й завмерла на місці, побачивши велетня, в груди якого я врізалася в коридорі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍