Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Розділ 6. Попутники.

Інтерлюдія. Тех.

На відновлення пошкоджень пішло кілька годин, один із вибухів знищив майже повністю ногу і частково руку. Все сталося одразу як вивів з ладу другого карателя і потім стався вибух першого, ніколи в них не закладали плазмові гранати для само підриву. Найімовірніше, ватажок бандитів хотів спробувати знищити сліди своєї діяльності, та нас. Пил і дим заволокли тунель, частина стін обвалилася, пахнуло гаром. Прохід зник. Замість нього лежали купи каменю і панелі стін, усе навколо було всіяне уламками. Джо допоміг вибратися з-під завалу, викопав мене і перетягнув у безпечне місце.

За приблизними підрахунками, тут завалено близько тридцяти-сорока метрів тунелю. Мік щось говорив про запасний вихід, потрібно брати на базі георадар і шукати. Розкопувати ж напряму можна пару тижнів із невідомим результатом. За допомогою Джо дістався до глайдера і ми вирушили назад на базу, за матеріалом від тіл кіборгів і георадаром. Відновив оболонку дорогою майже повністю, за рахунок частин карателів. Потім Джо відвіз до форту, а з собою взяв Іса, цей хлопець досвідченіший і його всі місцеві вже знають.

Наступного дня вирушили назад до старої бази бандитів і цілий день шукали запасний вхід до їхнього лігва. Знайшли в кушах. Розмінували, узгодили дії при надзвичайних обставин і періоди зв'язку, і я попрямував всередину, а Іс залишився з глайдерами охороняти периметр.

Дістався до кінця резервного тунелю і зайшов у середину бази, якраз вихід був де була відкрита аномалія з деревами всередині. Встиг тільки перехопити голкомет і ніж зручніше, як з-за повороту з'явився перший противник. Це виявилася середня ящірка, а коли вона зайшла в кімнату акуратно знищив її. Далі почав проводити розвідку приміщень. Під час просування малим дроном всередині бункеру, було виявлено, що всі приміщення кишіли ящірками, і при подальшому просуванні дроном викрито, що вони йдуть суцільним потоком в іншу аномалію. Заходити сюди рано, не прорвуся. Потрібно щось присипляючи або отруйне. Відхід. Сподіваюся, Мік далеко відійшов зі шляху ящірок, йому точно не впорається з такою ордою.

Наступного дня привезли з бази суміш із присипляючим ефектом, і підготували все для його застосування. Останні вказівки Іс, і я вирушаю в низ, на прорив, вже мав подіяти газ. Зайщов. У приміщеннях колишньої бази на підлозі вже лежали десятки ящірок, переважно дрібні та середні, приспані газом.

Повільно просувався вперед, акуратно переступаючи тих, що лежали під ногами. Поглядав на всі боки та наближався до аномальної пелени, вона переливалася у вогнях ліхтарів, та раптом поперед мене з-за рогу коридору з'явилася велика ящірка. Вона важко дихала і йшла по всіх тілах навалених під ногами, схоже, трохи гірше діє газ на більших тварюк, або потрібно було трохи більше почекати. Завмер, пропустив її повз себе, схоже вона не розуміла, що робила. Перетнув пелену й опинився в іншому світі. Тут вже довелося побігати, всі ящірки були в нормальному стані, і я постарався з мінімальним використанням боєприпасів прорватися на чистий простір із невеликого лісу. Вибрався на найближчий пагорб і почав шукати мітки, які мені мав залишити Мік, якщо звісно він ще живий.

Незрозуміло, куди мене занесло. Плоска кам'яниста пустка простягалася у двох напрямках, перериваючись лише рідкісними виткнутими каміннями. Попри тепло сонця, дув холодний вітер. Низькі хмари ліниво пливли, зависаючи просто над землею, створюючи відчуття важкої атмосфери. Через кілька годин пошуків почали зустрічатися сліди перебування людини. Печера з золою та багаття вказував на те, що хтось провів тут ніч. Найімовірніше, це було місце, де Мік сховався на ніч. Ще знайшов обвал біля скали. З цієї точки скелі відкривався цікавий краєвид: знайоме коріння кущів звивалося і поверталося вдалині, а парочка навіть, здавалося, щось пожирала. Думка про те, що це коріння може когось поїдати, тривожила, ця доля могла спіткати і з зниклого пілота. Завдання полягало в тому, щоб знайти його і забезпечити безпеку; життя пілота мало важливе значення для роботи бази й поки що це було пріоритетом. А ще нам з ним щастило, і це теж був вагомий фактор.

Усі покинуті світи таїли в собі небезпеки, але потрібно шукати підказки, що ведуть до місцеперебування Міка. Поки розвідник прочісував місцевість, пошуки зачіпок тривали, думки, як і раніше, зосереджувалися на поточному завданні: відмічаючи пересування ящірок лісом і фіксуючи їхні залишки, найімовірніше, після бою з Міком. Наступні орієнтири було знайдено, на плато, але дістався я туди в темноті, тут було знайдено залишки змії та орієнтир пілота на руїни в пониззі річки.

До руїн дістався приблизно вранці. Можна було йти й швидше, але я намагався рухатися максимально обережно, - заряду розвідника і так ледь вистачило на цілий день. Зупинився в перших будинках і виявив сліди присутності людей. Відправив малого розвідника, аграфи, але дивні, бідно вбрані й відсутня в них сучасна зброя, тільки клинки та арбалети. Хто це такі. Дивно. А далі на площі біля статуї виявився Мік, він лежав обличчям у землю. Навколо то зникала, то з'являлася, то бігала якась аномальна тварина, вона шипіла на дівчину агафку і не підпускала її до пілота. Ще далі стояли кілька аґрафів з арбалетами та клинками. Послав запит на нейромережу пілота, немає зв'язку, а життєві показники бойовий скафандр видавав нормальні.

І хто тут за кого, ось питання.

 

Інтерлюдія. Ольмаріоніель.

Мік розмовляв і раптом упав обличчям вниз. Гάτα крутився поруч, я намагалася не сильно ворушитися і поступово поволі відходила крок за кроком. Вбивця аграфів не заспокоювався. Мені стало якось моторошно. Демон його знає, що це створіння надумає. У псі сприйнятті я його не бачу. Але краще виявити трохи більше обережності, ніж безглуздо загинути. Раптом з'явився розвідник, але не Міка, облетів усіх на майданчику.

— Що тут відбувається? - пролунав голос з нього чистою аграфською. Я навіть розгубилася від того, що відбувається.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍