Олександра Малінкова - За крок від тебе , Олександра Малінкова

ГЛАВА 18

     Макс.

     Здається, час завмер. Я в зручній позі на кріслі ще й досі розглядаю Машу. 

     Спокуслива? Так.

     Загадкова? Стовідсотково.

     Непередбачувана та ризикова? Авжеж!

     Чи хочу я взнати, яка вона ще? Чи солодка на смак, чи обпалюють її обійми.

     До мурах по шкірі ці роздуми, гарячі, як колір її губ, як сама пристрасть.

     Хто з нас зробить перший крок на зустріч? 

     Сідаю рівно, в секунді від того, щоб підхопитися з місця.

     Знаю, що ризикую, бо язичок у цієї дівчини досить гострий і з нього вже злітало багато слів, які були не до вподоби, але в цей момент мені байдуже. І моя самовпевненість тут ні до чого, як і цікавість. Тут щось інше. Добре-добре, саме те, в що я не вірив до цього часу. Справжня хімія. Коли серце пришвидшується від одного погляду її чарівних очей.

    Ось, Маша робить заповітний перший крок в мій бік і посміхається. Як той підліток, не можу втриматися, щоб не посміхнутися їй у відповідь.

- Поглянь, кого я зустрів на цій вечірці. - вигукує Дмитро зовсім поряд, при цьому обіймає за талію Альбіну та Еріку, дівчат з якими ми познайомилися нещодавно.

     “Трясця, лише їх не вистачало!”, - зціплюю міцно щелепу, щоб не бовкнути це вслух.

     Шукаю очима Машу, та вона наче щезла, так швидко зникла її постать.

- Максе, любчику! Ось ми знову й побачилися! - співає Альбіна. - Хіба красиво кидати дівчат на самому цікавому місці. - складає образливо губи, натякаючи на останню вечірку, яка закінчилася для неї нічим.

      Вхопила дівчина облизня, бажаючи вполювати “рибку”. Яка прикрість. Але сьогоднішній вечір навряд чи стане виключенням.

- Перепрошую! - схоплююся з місця.

- Ну, ось знову! Ваш друг геть не вихований. - доносяться до моїх вух слова Еріки.

       Кидаюся до виходу з кімнати, роззираюся на всі боки в пошуках Марії. Та вона наче крізь землю провалилася, щезла наче й не було, а все що я бачив: омана, нічна мара, привид.

 

       Марія.

       Я не змогла цього зробити. 

       Ба більше, я навіть не змогла пересилити себе і наблизитися до нього. 

      Неочікувано відчула себе юною дівчинкою-підлітком, якій дуже подобається хлопець на декілька років старший від неї. За яким зітхає більшість дівчат його однолітків, а на мене він точно не зверне своєї уваги. І нехай зараз Макс дивиться виключно на мене, цього не достатньо, щоб втримати його увагу. Це для оточуючих, я розкута, рішуча, просто ніхто не знає, яких зусиль мені це вартує, яка невпевненість вирує всередині. Навіть коли ззовні я виглядаю, як фатальна жінка.

      Інша причина моєї втечі, розуміння, що те, що я маю зробити по відношенню до нього, підлість, і ця моя дія буде останньою крапкою, хоч між нами окрім переглядин і декількох кинутих на емоціях висловів нічого і не було.

      “І не буде!”, - додаю про себе, ховаючись.

      Тішуся в цей момент, як дитина, бо бачу його зараз зі своєї засідки. 

      Макс явно когось шукає. І припущення, що мене - хвилює і бентежить водночас. 

      Страх змішується зі збудженням. 

      “Що я буду робити якщо залишуся з ним наодинці?”

       Облизую вмить пересохлі губи. 

      Він старше від мене на дев’ять років. Так, я трішки покопирсалася в інформації, яка доступна на сторінках в інтернеті.

       Від Макса за кілометр несе впевненістю, амбітністю, чоловічою силою. 

       Натомість я - дівчисько, яке час від часу кидає в крайнощі. 

      От тільки підла уява вже малює такі реалістичні картинки, як я запускаю свої пальці в його темну гриву на голові, він мене обіймає, нахиляється ближче… фух, стає гаряче. Починаю тремтіти.

       Здається він пішов. Саме час виходити зі своєї засідки, доки нікого немає. 

      “Все! На сьогодні вечірка закінчилася!”, - підсумовую я.

     От тільки для нього ні. Зараз, напевно, вже повернувся до свого друга і досхочу розважається в товаристві тих двох дівчат, які увесь час, наче навмисно, плутаються під ногами!”

     Так неприємно стало одразу, всередині всі нутрощі звело від гидкого щему.

    “Це ревнощі? Невже, я настільки дурепа, що починаю щось відчувати до своєї ж майбутньої жертви?”

      Такий собі букетик, сплетений з огиди, ревнощів, бажання, цікавості та дівочий фантазій. Відчуваю, нічка буде безсонна.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍