Arachne - ТаЄмниця , Arachne

Але перш ніж ухвалити остаточне рішення, вона почула шепіт стародавніх сил, ув'язнених у картині. Це були голоси тих, хто створив її задовго до народження, голоси зберігачів світів. Вони пропонували їй владу, якої ніколи раніше не мав жоден смертний.

Астрае повільно підвела погляд, вивчаючи картину, що тепер сяє зоряним світлом. Вона розуміла, що ті, хто полювали на її силу, прагнули використовувати цю владу для своїх корисливих цілей. Вони бачили в картині лише засіб маніпуляції та влади. Але вона, Астрае, бачила в цьому щось набагато більше шлях до гармонії.

Вона зітхнула, відчуваючи, як тягар відповідальності тиснув на її плечі. Доля її народу, Землі та багатьох інших світів висіла на волосині. Їй доведеться зробити вибір, від якого не буде повернення.

Світло, що виходить від її тіла, спалахнуло ще яскравіше. Картина перед нею здригнулася, немов відповідаючи на її внутрішній поклик. І в цей момент Астрае зрозуміла: вона не може дозволити цій силі використовуватися для руйнування.

— Я вибираю не руйнувати, а бачити, — прошепотіла вона, і її голос луною відбився в порожнечі замку.

Картина засвітилася сліпучим світлом, і перед її очима відкрилися образи майбутнього світлі і темні. Вона побачила світи, де війни і хаос зникли, де світло і темрява знайшли баланс, де кожна істота набула свого місця в безмежних всесвітах. Вона бачила, як її народ, люди Землі та інші істоти жили у світі та гармонії. Але вона також бачила і зворотний бік — руйнування, катастрофи та тиранію тих, хто спробував би використати цю силу для захоплення світів.

Вона знала, що єдиний шлях уперед – це об'єднання сил. Але для цього їй потрібно було відчинити не тільки двері між світами, а й серця тих, хто ще не готовий прийняти її рішення.

- Нехай буде баланс, - сказала вона, і її слова стали останнім кроком до нового світу.

Навколо неї простір почав повільно змінюватись. Дзеркала на стінах тріснули і розсипалися в пилюку, відкриваючи нові горизонти. Картина перед нею спалахнула яскравіше, ніж будь-коли, і наступного моменту світло поглинуло все навколо.

Коли все стихло, Астрае опинилася на краю нового світу. Тепер її сила стала як її, а й частиною всіх світів, з'єднаних через цей портал.

***

Коли світло розвіялося, Астрае опинилася на порозі невідомого. Перед нею розкинувся новий світ, що живий і мерехтить у світлі зірок, але не такий, яким вона його бачила раніше. Повітря тут було щільним, пронизаним енергією, яку вона могла відчувати кожною клітиною свого тіла. Здавалося, що простір дихає, відгукуючись її присутність. Тепер її сила була чимось окремим — вона стала частиною всього сущого, проникаючи у тканину реальності кожного світу, пов'язаного через цей портал.

Астрае стояла на високій скелі, з якої відкривався вид на безкраї поля, дивно викривлені будівлі та небеса, розділені смугами світла та темряви. Це був світ, не підвладний людському сприйняттю, де межі між світами були розмиті, де минуле, сьогодення та майбутнє зливались в одне.

Вона відчула, як хвиля енергії прокотилася її тілом, загострюючи її сприйняття. Тепер вона могла чути відлуння безлічі голосів — шепоті тих, хто жив у цих світах, тих, хто намагався проникнути в суть порталу. Серед цих звуків вона вловила щось тривожне — відлуння тих, хто вже полював на неї, слідуючи за нею слідами її сили.

Вона знала, що це місце було лише початком її шляху. Тут, на кордоні світів, вона мала прийняти остаточне рішення: продовжувати боротьбу або спробувати укласти союз з тими, хто переслідував її, і використовувати їхню силу для відновлення рівноваги.

Її серце забилося сильніше, коли вона відчула присутність. Не одне, а кілька. Тіні майнули вдалині, розчиняючись у пелені світла і темряви. Вона впізнала їх - це були ті, хто стежив за нею з самого початку, могутні сили, які хотіли отримати її силу за всяку ціну. Одні намагалися використати її, щоб відкрити шлях до нових завоювань, інші – знищити, щоб не допустити руйнування їхніх світів.

Астрае розуміла, що тепер їй доведеться діяти швидко. Її сили зросли, а й відповідальність теж. Вона більше не могла дозволити собі бути пішаком у грі чужих амбіцій. Тепер вона була сполучною ланкою між світами, і її дії визначать їхнє майбутнє.

Вона заплющила очі, зосередившись на потоці сили, що струмував через неї. Внутрішній спокій опанував її, коли вона зрозуміла, що її рішення визначатиме не лише її долю, а й долю всіх істот, яких торкнувся цей портал.

Раптом здалеку пролунав голос, спокійний і впевнений:

- Ти маєш вибрати, Астрае, - сказав він. — Або взяти свою роль у цьому світі, або повернути все, як було.

Вона обернулася і побачила постать у плащі, що стояла на відстані. Це був Архіваріус, його обличчя приховував каптур, але голос був їй знайомий.

- Вибір завжди за тобою, але пам'ятай, що кожен крок веде до наслідків, які торкнуться всіх світів, - продовжив він. — Ти можеш створити нову реальність чи зруйнувати стару. Але перш ніж ухвалити рішення, ти маєш дізнатися правду про себе і про те, як твоя сила пов'язана з цією картиною.

Астрае глибоко зітхнула і зробила крок уперед, відчуваючи, як простір навколо неї пульсує. Вона знала, що за цим кроком піде багато чого, але була готова зустріти свою долю.

Астрае глибоко зітхнула і зробила крок уперед, відчуваючи, як довкола неї змінюється простір. З кожним кроком перед нею розкривалися нові грані реальності — сполохи світла і темряви, які спліталися в хитромудрі візерунки, що відбивають нескінченні світи. Земля під її ногами була ніби живою, дихаючою матерією, відгукуючись її присутність.

З кожним кроком пульсуючий ритм її серця зливався з вібрацією навколишнього простору, ніби вона була частиною цього світу, а він частиною її. Внутрішній голос твердив, що дорога, якою вона йде, більше не дозволить їй повернутися до минулого. Але це не лякало її, навпаки, наповнювало рішучістю.

Перед нею, мов із туману, почали вимальовуватися постаті. Це були ті тіні, які вона бачила раніше — представники різних фракцій, які стежили за нею. Одні несли у собі холод і темряву, інші були оповиті світлом, але вони об'єднані однією метою — отримати її силу.