Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

Капітан Жульєн повернув затриманого до теми допиту.

- Я бачу, що у вас немає ліцензії художника. Може ви все-таки монах і це був якийсь незрозумілий нам ритуал? <ця деталь не така важлива>, я намагаюся йти вам назустріч, дайте мені те саме, - просив глава служителів порядку.

Чоловік підкурив нову сигарету.

- Ритуал підпалювання, дим і звук сигарети, що тліє, - промовив він убік. - Усе це, виявляється, не те. Мабуть, немає ніякої романтики, і вся справа тільки в тютюні, і сушені пелюстки троянд ніколи його не замінять, - сказав Чоловік.

Жодного зі служителів порядку не цікавили міркування затриманого про куріння.

- Може я і монах, а може я художник, - говорив Чоловік. - А як щодо монаха-художника Такі напевно теж є.

- За роки свого життя я багато подорожував і побачив безліч бродячих ченців, - почав Капітан Жульєн і подивився на свій наручний годинник. - Знаєте, може, сам відкину свій статус творця і в майбутньому пострижуся в храм послушником. Зрештою, чому б і ні? Залишилося тільки знайти храм, близький мені за духом, - несерйозно продовжував глава служителів порядку. - Поправте мою спостережливість <ця деталь не така важлива>, але ви керуєте автівкою, хуліганите телефоном і навіть влаштовуєте небезпечні «інсталяції» без ліцензії або належного на це дозволу. Що за храм дає вам стільки свобод? Не порекомендуєте? Таке місце мені особисто дуже навіть підходить.

- Може, я монах, а може, я художник, - покурюючи, повторився Чоловік. - А може, пішов би ти нахуй, Капітан Жульєн.

Сержант Бріт перестав друкувати і допитливо подивився на порушника спокою.

- І ти йди нахуй, сержант Бріт, - додав той.

Капітан Жульєн прибрав свою фальшиву дружелюбність з обличчя. Бріт і Му в розгубленості дивилися один на одного.

- Гаси сигарету, <ця деталь не така важлива>. Му, увімкніть камеру, - поспіхом скомандував Капітан. - Ще не вистачало весь ранок на цей бруд витратити.

Капітан повернув екран від сержанта Бріта у свій бік.

- Що тут у нас? <ця деталь не так важлива> смітив? Як недобре, - завівся глава служителів порядку. - Ага... Ти дивись: телефонне хуліганство, навмисне псування свого майна, включно з електромашиною, вживання наркотичних речовин, порушення громадського порядку, псування общинного майна і художня діяльність без відповідної для цього ліцензії.

- Усе правильно, - видихнувши залишки диму, підтвердив Чоловік.

Капітан Жульєн стукав пальцями в рукавичках по столу і пильно вдивлявся в екран.  

- <ця деталь не така важлива>, а тим часом ми дивимося далі, - сказав голова. - Система каже, що ви вже прослужили шість років на громадськість, і ще чотири роки вам додав соціальний рейтинг. Загалом, непогано, - коментував Жульєн. - І ось, за одну ніч ви перекреслили всі свої труди. Навіть додали собі ще вісімнадцять років служби зверху. Разом: за підрахунками Отця до статусу творця вам залишилося прослужити на громадськість ще якихось шістдесят дев'ять років. Зміни до вашої цивільної статистики набувають чинності негайно, - підсумував Капітан.

- Зрозумілоoо, - протягнув порушник спокою.

На підтвердження слів Капітана Жульєна Чоловікові прийшло повідомлення. Він відкрив телефон і спочатку побачив сповіщення про низький рівень заряду. У повідомлення нижче прочитав: «До статусу творця вам залишилося трудитися 69 років. Подробиці...»

- Будьте ласкаві, оцініть службу нашої дільниці, - уперше за довгий час заговорила лейтенант Му.

Чоловік не став опиратися запиту і телефоном відсканував QR-код на стіні. Машинально пальцями ввів «1000», але невдало. Мобільник завібрував, а рядок введення очистився. Повторні дії призвели точно до такого самого результату.

- Тепер ваш соціальний кредит «91» замість звичної «1000», - посміхаючись, повідомила лейтенант Му. - Вашу працю, як і раніше, можуть оцінювати на тисячу очок і вище, але Ваші оцінки тепер не перевищуватимуть позначки в дев'яносто один. Аж до вашого піднесення в статус творця.

- А це через шістдесят дев'ять років, - втрутився сержант Бріт.

- Можливо, на десять років менше, якщо ви перестанете курити, - додав капітан Жульєн.

Чоловік не став відповідати служителям порядку, дозволяючи їм відчути свою перемогу. Він мовчки ввів «91» у рядок на своєму телефоні і чекав, коли заслінку на стільці відкриють ключем.

- Ви вільні, гарного дня, - попрощалася з Чоловіком лейтенант Му.

З ним уже попрощалися, але заслінка так і лежала в нього на рівні стегон, і ніхто не квапився її відкривати.

Обличчя Людини почало червоніти, очі засльозилися, а серцебиття сповільнилося. Він дуже голосно чхнув, здригаючись усім тілом, і важкий дерев'яний стілець під ним розсипався.

Порушник спокою опинився на підлозі серед важких уламків свого стільця. 6-ть здивованих очей дивилися на нього і на те, що залишилося від меблів під ним.

- Одне з неписаних правил дендизму говорить: залишай приміщення, коли ефект здивування сягнув свого максимуму, - спокійно сказав Чоловік.

Він відкинув убік відірвану заслінку, піднявся на ноги й покинув кімнату для допитів. Ніхто не зронив ні слова...