Тетяна Олiйник - Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник

- І як враження, синку? - запитав тато, обіймаючи Макса.

Хлопчик на мить задумався і вимовив:

- А знаєш, тату, музей тільки зайвий раз підтвердив, що життя справжніх спецагентів настільки ж цікаве і захопливе, як показують у шпигунських фільмах.

Тато подивився на сина:

- Так, без сумніву. Але якщо ти помітив, їхнє життя пов'язане так само з великою небезпекою. Агентам часто доводиться ризикувати, вдаючись до неймовірних трюків, - додав він, намагаючись вказати синові на всю небезпеку цієї професії.

Але у Макса з цього приводу була своя думка:

- Тату, насправді ризик значно менший, ніж ти думаєш, адже вони використовують таке обладнання, про яке прості люди навіть не підозрюють, їм це досі здається за межею розумного.

- Після побаченого в музеї з цим не посперечаєшся, - погодився батько.

Несподівано до їхньої сім'ї підійшли двоє людей у костюмах і краватках. Вони уважно подивилися на Макса, а потім звернулися до його батьків:

- Добрий вечір, ми співробітники Центрального Розвідувального управління Сполучених Штатів Америки,- чоловіки дістали свої посвідчення і показали татові.

- У чому справа? - захвилювалася мама. - Щось трапилося?

- Ми хотіли б поговорити про вашого сина, - відповіли ті.

- А що, він встиг вже щось накоїти? - здивувався тато. - Адже ми тільки вчора прилетіли у вашу країну.

- Ні, справа не в цьому, - заспокоїв його чоловік у костюмі.

- Так у чому ж тоді? Поясніть толком? - обурився тато, не в силах більше терпіти ці загадки.

- Річ у тім, що ваш син показав чудові результати за підсумками квестів і шпигунської вікторини. Він перший в історії музею, хто виконав завдання на всі 100%, не припустившись при цьому жодної помилки, - пояснив другий чоловік у краватці.

- Ну так, і що з того? - поцікавився тато, починаючи нервувати. - Ви що, зупинили нас, щоб привітати з перемогою?

Обидва чоловіки в костюмах переглянулися.

- Як ви можете пояснити таке везіння сина? - запитав один із них.

Тато посміхнувся:

- Ви що ж, підозрюєте мого хлопчика в шахрайстві? - пожартував він. - Адже це не казино і не гра в рулетку.

- Послухайте, навіщо ж такі крайнощі, - миролюбно промовив другий чоловік.

- Ми просто хотіли запропонувати вашій дитині співпрацю, - додав перший зі співробітників американської розвідки.

- Що???? - не повірив своїм вухам тато, а мама з жахом притулила долоню до рота, який відкрився від подиву.

У голові ж Макса моментально виникли історії про подвійних агентів та їхню нелегку, а часом трагічну долю.

- Я не помилився? - перепитав тато. - Запропонувати дитині працювати на ЦРУ?

- Ви все правильно почули, - підтвердили агенти.

Тато набрав у легені повітря і надув щоки, що не віщувало нічого доброго:

- Угу, значить, дитині співпраця... - повторив він, збираючись із думками. - Але тут ключове слово "дитині", розумієте? Дитині, якій ще не виповнилося й десяти років! Та кому таке тільки на думку спало у вашому розвідувальному управлінні?!

Агенти знову переглянулися, обмінюючись поглядами:

- Розумієте, ваш син - незвичайна дитина з надздібностями. Рано чи пізно його все одно завербують якісь спецслужби, то вже краще це будемо ми, - відповів на випад тата один з агентів.

- І чим же це краще, дозвольте дізнатися? - не вгамовувався розгніваний тато.

- Та хоча б тим, що ЦРУ на голову вище за всі інші спецслужби світу, - запевнив його агент.

- До того ж ми добре оплачуємо послуги... - натякнув другий з агентів, мабуть, розраховуючи на жадібність батьків.

Макс кинув погляд на батька. Той підпер боки руками, нахилив голову на бік і гнівно вимовив:

- Значить так, слухайте мене уважно. Передайте там у ЦРУ, щоб розбиралися самі у своїй Америці. А моя дитина буде зростати в мирі та спокої, і отримає чудове дитинство без усякої шпигунської фігні! - випалив він, після чого схопив Макса за руку, розвернувся і швидко пішов геть. Мама з Елкою побігли за ними слідом, не озираючись.

- Ще чого захотіли?! - обурювався дорогою тато. - Мій син  тільки на ЦРУ ще і не працював!