Ольга Вільна - Ярослав, Ольга Вільна

Перехожі буквально поїдали його очима. Незвичний костюм для центру Москви привертав увагу. Люди обертались, знімали його на камери. Намагались зупини і розпитати, що відбувається. Нещасні п’ятсот метрів до площі Революції, які треба було пройти аби дістатись потрібної станції метро, видались Ярославу нескінченними. Як і вся дорога до містечка Тихе.

Проте далі все пішло рівно. Його оточували люди різного віку і статури, в звичному одязі чи в дивних, химерних костюмах. Веселий, гомінливий натовп, надто заклопотаний феєричними очікуваннями, в якому княжич-утікач ідеально губився.

«Святослав був би у повному захваті», – посміхнувся про себе, коли повз пробіг хлопець в костюмі малого Енакіна Скайвокера. Та він і сам був.

Світ Гри, присвячений комп’ютерним іграм княжича не цікавив. Маючи повний доступ до всіх сучасних технологій, Ярослав не мав головного – часу, аби ними насолоджуватись. Тож ігри лишались поза його увагою. А от книжки і фільми були справжньою розрадою. Він із захопленням перечитував Володаря перстнів, Гаррі Поттера та Лісову епоху. Був ярим шанувальником фантастичних творів Пеньковського і братів Старицьких. Космічна Сага останніх входила до десятки найкращих світових творів в жанрі наукової фантастики. Святослав же більше полюбляв комікси і, останнім часом, японську мангу. Тож ComicCon приваблював обох княжичів.

«І якби не моя суперечка з батьком, ми б розважались тут разом».

Хитнув головою і впевнено направився до входу потрібної зали.

– Ого, нечасто нас відвідує сам Імператор Палпатін, – хлопець на вході до павільйону, де проводився ComicCon, оглядав його уважніше за будь-кого до цього. – Вмієш? – вказав на світлового меча, що визирав з-за мантії.

– Став козаком у шістнадцять, – хмикнув Ярослав. І показово розклав меча, що імітував лазерний, виконав кілька базових замахів і склав назад.

– Круто, – дехто навіть поаплодував. – А я обрав арбалет, тому завтра буду гуляти в образі ельфа. Хей, може приймеш участь у косплей–шоу? Прикид кльовий, мечем машеш. Стоїш як цар. А для косплеєрів вхід безкоштовний.

«Можу уявити, якими б були заголовки шпальт, якби мене там упізнали. Ще й образ божевільного тирана».

Втеча з-під варти вже була достатньою епопеєю для нього. Вчинком, за який йому ще доведеться відповідати. І доливати масло до вогню було сумнівною розвагою.

– Не люблю виступати, – хитнув головою, відкидаючи пропозицію. Вартість вхідного квитка була в рази меншою за ціну його провалу.

– Ну як знаєш. На день чи до кінця виставки?

– На день.

Синій браслет обійняв кисть. І Ярослав врешті пройшов до павільйонів.

Два роки підготовки, обережної розвідки та планувань. І ось він врешті тут.

Бліді губи сітха розтяглись в переможній посмішці.