Філіп Джордж Зімбардо - ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

27

Цитата зі статті в New York Times про дослідження відмкнення моралі серед пов’язаних із виконанням смертної кари пенітенціарних працівників. Benedict Casey, «In the Execution Chamber the Moral Compass Wavers», The New York Times за 7 лютого 2006 року. Також див.: M.J. Osofsky, A. Bandura, Р. G. Zimbardo, «The Role of Moral Disengagement in the Execution Process», Law and Human Behavior, 29 (2005). —C. 371-393.

28

Я недавно розкривав цю тему в моїй промові під час отримання нагороди Фундації Гавела VIZE 97 (5 серпня 2005 року, в день народження Гавела, колишнього президента Чехії та героїчного лідера революції). Див.: Philip G. Zimbardo, Liberation Psychology in a Time of Terror, Prague: Havel Foundation, 2005. (Режим доступу: http://zimbardo.com/downloads/Havel%20Award%20Lecture.pdf)

29

Rabindranath Tagore, Stray Birds. London: Macmillan, 1916.—C. 24.

30

Це раннє дослідження і теорія знеособлення були підсумовані в розділі: «The Human Choice: Individuation, Reason, and Order Versus Deindividuation, Impulse, and Chaos», 1969 Nebraska Symposium on Motivation, ed. W. J. Arnold, D. Levine. Lincoln: University of Nebraska Press, 1990. — Crop. 237-307. Свіжішу статтю про вандалізм можна знайти в: Р. G. Zimbardo, U. Decay, Vandalism, Crime and Civic Engagement, in Schrumpfende Stadte / Shrinking Cities, ed. F. Bolenius. Berlin: Philipp Oswalt, 2005.

31

Лідером дослідницької команди в Бронксі був аспірант Скотт Фрейзер, а його відповідником у Пало-Альто—Еббі Еббесен.

32

«Diary of an Abandoned Automobile», Time за 1 жовтня 1968 року.

33

Ми мусили погодити з місцевою поліцією проведення цього польового дослідження, тож вони мені повідомили про занепокоєння сусідів, що покинуту машину тепер вкрадено—злодієм вважали мене.

34

«Теорію розбитих вікон» уперше представлено в: J. Q. Wilson, G. L. Kelling, «The Police and Neighborhood Safety», The Atlantic Monthly за березень 1982 року.—Стор. 22-38.

35

Я допомагав розробляти програму вишколу антивоєнних активістів, у якій використовувались базові стратегії та тактики переконування із соціальної психології, в ході забезпечення громадської підтримки на найближчих виборах для кандидатів, які підтримували мир. Разом з Бобом Абельсоном, моїм колишнім учителем із Єлю, ми створили підручник: R. Р. Abelson, Р.

G. Zimbardo, Canvassing for Peace: A Manual For Volunteers. Ann Arbor, Mich.: Society for the Psychological Study of Social Issues, 1970.

36

Перша з цих сутичок між поліцією й студентами мала місце в університеті Вісконсину в жовтні 1967 року. Студенти почали протестувати проти проведення на території університету вербування до Dow Chemical, творця сумнозвісних напалмових бомб, якими випалювали землю та людей у В’єтнамі.

Там також ректор університету діяв у поспіху і, намагаючись стримати студентів, поклався на міську поліцію, яка натомість зупинила їх сльозогінним газом, побила кийками та покалічила. Я пригадую особливо яскравий образ у пресі, де з десяток копів б’є одного поваленого на землю студента. Більшість поліцейських не можна розпізнати, оскільки вони в протигазах або зняли нумеровані куртки. Анонімність плюс влада становлять рецепт катастрофи. Наслідком цього стала мобілізація студентів по всій території США. Більшість із них не цікавились політикою та ніколи не брали участь у подібних заходах, на відміну від їхніх європейських колег, які дослівно пішли на барикади, обороняючи перед обмеженнями уряду вільний доступ до освіти, та запобігаючи іншим несправедливостям.

У травні 1970 року студенти Кентського університету (Огайо) почали протестувати проти розпалювання Ричардом Ніксоном та Генрі Кіссинджером В’єтнамської війни у Камбоджі. Деякі студенти підпалили будівлю корпусу підготовки офіцерів запасу (КПОЗ). Тисяча національних гвардійців отримала наказ окупувати університетський кампус, обробляючи студентів сльозогінним газом. Губернатор штату сказав на телебаченні: «Ми збираємось викоренити проблему, а не лікувати симптоми». Це злощасне висловлювання створило основу для крайніх дій гвардійців стосовно студентів, що нібито створювали проблему, яку необхідно «викоренити», без переговорів та примирення.

Коли групка неозброєних студентів зібралась 4 травня і рушила в бік сімнадцяти гвардійців із зарядженими рушницями, один із військових запанікував і вистрелив просто в них. Миттєво більшість гвардійців почали стріляти в студентів. Протягом трьох секунд зроблено шістдесят сім пострілів. Чотирьох осіб убито, вісьмох поранено. Серед них були й такі особи, як Сандра Шоєр, яка проходила поряд на відстані 120 метрів, або Білл Шредер—за іронією, студент КПОЗ,—які не брали участь у протесті та які стали «супутніми жертвами».

Один із військових пізніше сказав: «Мій розум казав мені, що це неправильно, але я вистрелив». Ніхто не поніс відповідальність за ці вбивства. Хрестоматійне фото цього нещастя показує молоду дівчину, яка з жахом кричить над тілом убитого студента. Це збудило ще більші антивоєнні настрої в США.

Менш відомий, ніж стрілянина в Кентському університеті, але подібний випадок трапився лише десятьма днями пізніше в Джексонівському коледжі в Міссісіпі, де трьох студентів застрелено та дванадцятьох поранено, коли національна гвардія окуповувала університетський кампус.

На противагу цим смертельним зіткненням, більшість дій протягом загальнодержавного студентського страйку в травні 1970 року мали відносно мирний характер, проте часами вибухало насильство. У багатьох випадках уряди штатів ужили заходів, щоб запобігти насильству. В Каліфорнії губернатор Роналд Рейґан закрив усі двадцять вісім університетських кампусів на чотири дні. Гвардійців прислали в кампуси університетів Кентуккі, Південної Каліфорнії, Іллінойсу (в Урбані) та Вісконсину (в Медисоні). Протистояння відбулися в Берклі (університеті Меріленду). В коледжі Фресно в Каліфорнії запальною бомбою знищено комп’ютерний центр вартістю мільйон доларів.

37

Цю програму розпочали Стенфордський факультет психології та група студентів, що отримали підтримку від міської ради Пало-Альто, перед сесією якої я виступав зі спонукою проактивного примирення.

38

Цей опис підготовки до недільних арештів у поліцейському відділку базується не на документальних записах нашої взаємодії, а швидше на моїх спогадах, перемішаних з бажанням створити логічну сюжетну лінію. Мій опис експериментальних процедур та теоретичного підґрунтя випливає з того, що я перед тим пояснював капітанові Цуркеру та директорові телебачення (заохочуючи співпрацю при арештах), операторові перед входом до відділку і поліцейським перед від’їздом. У такий спосіб я спробував передати важливу інформацію, не заплутуючи читача педантичним звітом. Причини цього дослідження базуються на ширшому теоретичному підґрунті: перевірці співвідношення впливу диспозиційних (особистісних) і ситуативних чинників для зрозуміння поведінкової трансформації в