Євгеній Шульженко - Гра почалась, Євгеній Шульженко

Мілана нагнулась та підхопила Алішу. Ту трясло від холоду, зубки клацали, а морда наче покрилась льодом. Дівчина швидко розстібнула куртку та засунула кішку собі всередину. Замок закрила, лише морда стирчала, але й її Мілана постаралась прикрити шарфом.

Ватажок племені Вітрів вирушила далі. Вона йшла прямо, але відчувала, що йде всліпу. Нічого не було видно та в цю мить небо розірвала яскрава блискавка. Від яскравого спалаху навколо все освітилось. Мілана розгледіла дорогу до торгового центру та велике дивне дерево, що стояло з правої сторони. Йти треба було лише вперед, але з таким вітром це було не можливо.

Дівчина заспішила, оскільки згадала, що з минулої зимньої грози дітям дуже дісталось. Все, що відбувається зараз – дуже схоже, що скоро крига почне падати з неба. Мілана старалась йти швидше. Почулось як з неба щось засвистіло. За мить, біля ноги впала та розбилась невелика крижина. Уламки криги попали в ногу дівчини вона одразу стисла зуби та зашипіла від болю. Ще одна крижина впала трохи далі. Ще одна, друга. Пішов крижаний дощ. Треба негайно ховатись.

Небо знову розірвала блискавка. Спалах підказав, що до торгового центру ще дуже далеко. Дивне дерево було вже ближче. У Мілани склалось враження, наче дерево зазвичай бродить собі дворами, а зараз зупинилось та чогось чекало. Коріння дерева були над землею, тільки кінчики заходили в землю. Мурахи пробігли по спині дівчина, але іншого укриття поряд не було.

Мілана повернула вправо та пішла до дерева. «Аби воно не втекло» - подумала собі Мілана, хоча розуміла, що це дурниця. Підійшовши до укриття, Мілана присіла та посвітили ліхтариком. Під корінням була невелика ямка. «Вона справді піднялось з землі! Чому під ним яма?» - жахнулась дівчина. Та вітер так розгулявся, а крижини засвистіли навколо, що іншого виходу не було.

Ватажок племені Вітрів пролізла між корінням та спустилась в ямку. Вітру не відчувалось, а лід не летів на голову. Мілана одразу згадала загадку, яку задала Оля. Було враження, що дівчинка знала і це. Ватажок лягла калачиком на дні ямки. Відчувалось тепло Аліши, що муркотіла, намагаючись так ще більше зігріти свою подругу. Мілана повторила загадку про дерево та одразу відчула, як провалюється в сон. Стало тихо, тепло, затишно. Дівчина миттєво заснула.