Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

прийняли виклик. Норт-Нью-Гемпшир, № 2206, Норт-Нью-Хемпшир, будинок Біллі Дітерлінґа. Біллі Дітерлінґа знайдено у нього вдома із невідомим чоловіком — обидва мертві. Фіск уже виїхав туди. Капітане, ти чуєш?

Ні, ні, ні — так.

— Слухаю. Уже виїжджаю.

— Чудово. І, між іншим, ми з Вайтом нічого не сказали Ґаллодету про те, що розповів Стентон. Думав, тобі варто це знати.

— Дякую, сержанте.

— Подякуєш Вайту. Це про нього тобі слід непокоїтися.

На місці злочину на нього уже чекав Фіск — будинок у тюдорівському стилі був освітлений мигалками, на галявині перед будинком уже припаркувалися чорно-білі поліцейські автомобілі та пересувні лабораторії судової експертизи.

Ед підбіг до входу; Фіск коротко розповів, що сталося.

— Сусідка почула крики, почекала півгодини і зателефонувала до поліції. Вона бачила, як із будинку вибіг чоловік, сів у машину Біллі Дітерлінґа і поїхав. Через квартал звідси він влетів у дерево, вискочив з машини і втік. Я вже допитав її: чоловік, білий, на вигляд сорок із хвостиком, звичайної статури. Сер, приготуйтеся побачити щось жахливе.

Ізсередини чутно було тріск фотоспалахів.

— Усе перекрити й опечатати, — сказав Ед. — Ніякого Відділу вбивств, ніяких місцевих копів, пресу женіть звідси на хрін, зробіть усе, щоби старий Дітерлінґ про це поки що не знав. Скажи Клекнеру, щоб опечатав машину, і привези мені сюди Тіммі Валберна. Знайди його. Негайно.

— Сер, їм вдалося відірватися від нас. Мені дуже прикро.

— Зараз це не має ніякого значення, просто зроби, як я наказав.

Фіск побіг до машини; Ед увійшов до будинку.

Біллі Дітерлінґ лежав на колись білій канапі — тепер вона була вся червона від крові. У горлі його стирчав ніж, іще два — стирчали із живота. На підлозі лежав знятий із нього скальп, припнутий до килима колуном для льоду. У метрі від нього лежав другий убитий: білий чоловік років сорока — випатраний, як риба, із нутрощами на підлозі, у щоках — два ножі, в очах — кухонні виделки. На підлозі в калюжах крові плавали якісь пігулки.

І жодних натяків на мистецтво — цього разу вбивця вирішив обійтися без естетики.

Ед увійшов в кухню. Петчетт сказав Лаксу в 1939-му: «Завдяки моїм препаратам він нікому більше не зашкодить, а завдяки твоєму скальпелю його ніхто ніколи не впізнає». Кухонна шафа була вивернута; ложки й виделки валялися на підлозі. Рей Дітерлінґ сказав у 1939-му: «Я підсунув йому цапа-відбувайла, і він заспокоївся». Криваві відбитки ніг — вбивця кілька разів повертався на кухню за прикрасами для трупів. Лакс: «Я приставлю до нього охоронця». У раковині — шматок скальпа з волоссям. «Престон Екслі, на той момент уже вдалий бізнесмен». Кривавий відбиток долоні на шпалерах, ази криміналістики.

Ед придивився до відбитка — чіткі лінії та завитки візерунків. Усі ознаки класичного психопата — залишив усі сліди, які тільки міг залишити.

Він повернувся до вітальні. Туди вже заявився Сміттє-Джек в оточенні півдесятка медекспертів. Спалахи фотоапаратів сліпили очі — Бада Вайта не було видно.

— Друга жертва — Джеррі Марсалас, — сказав Вінсеннс, — медбрат, нянька і щось на зразок охоронця Девіда Мертенса, декоратора «Жетона честі». Він — дуже тихий хлопець, здається, епілептик.

— Має шрами від пластичних операцій?

— Так, уся шия і спина в шрамах. Я якось бачив його без сорочки.

Команда експертів стала до роботи, і Ед вивів Вінсеннса на ґанок. Там було прохолодно, мигалки сліпили очі.

— За віком Мертенс цілком може бути тим старшим хлопцем, про якого розповідав Стентон. Лакс його добряче порізав, і Міллер його не впізнав. У нього там стільки шрамів — напевно, не одну операцію робили. Господи, Екслі, ти б себе зараз бачив. Тобі не здається, що ти це приймаєш занадто близько до серця?

— Не знаю. Мені потрібен іще всього лише один день, аби загнати Дадлі в глухий кут.

— Тоді від Вайта залежить, чи збирається він тебе здати. Знаєш, він міг би уже розповісти все Ґаллодету, але він цього не зробив.

— Він хоче прищучити Дадлі навіть більше за мене.

— Ну, не знаю, — засміявся Джек. — Бос, якщо ви з Ґаллодетом хочете довести справу до суду, то Вайта краще десь закрити. Він рішуче налаштований пришити Дадлі та Перкінса — і він це зробить.

— Це я йому дозволив, — засміявся у відповідь Ед.

— Ти дозволиш йому…

— Джеку, візьмися поки за цю справу, — обірвав його Екслі. Заїдь додому до Мертенса, подивися що там, і, якщо можеш, знайди Вайта…

— Він влаштував полювання на Перкінса. Як