Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Анабелль пішла першою. Вона стиснула руки в кулаки. Кес поспішив схопити її за руку. Вони пройшли повз перших двох братів. Пі–Джей посвітив їм в обличчя, вони були абсолютно однаковими. Світлі, майже білі очі були ніби неживими. Не кліпали, не блищали, обличчя умиротворені, загострені риси. Не надто затримуючись у компанії братів лісового мороку, друзі побігли геть. І стежка, оточена деревами й чагарниками, почала звужуватися.

–Чорт. Це лабіринт! – крикнув Кес. – Швидко назад! Минулого року тут загубилася група туристів. 

–Ви не хочете пройти його? – запитала Майя.– А якщо Едріан десь тут?

Почався дощ. Майя відкрила парасольку.

–Лялечко... Вибач за грубість, але... Ти з глузду з'їхала? – здивувався Пі–Джей.

–Тут є проходи, віконця в інші комірки. Якщо ми пройдемо... – Майя торкнулася рукою листя, і те, наче пастка, клацнуло, розтріпуючи листя по землі.

Майя здригнулася.

–Обходу тут немає. Нам доведеться пройти лабіринт.– повертаючись, сказав Кес.

–Біжимо! – крикнув Пі–Джей. – Зараз закриється!

Вони звернули кілька разів. Лабіринт звужувався, ніби заковтуючи їх. А потім усе померкло. Кес і Анабелль, узялися за руки, відчуваючи, як похололо всередині від наближення чорної постаті в плащі з косою. Майя побачила, як Едріан гине від вовка, який наздогнав його. Пі–Джей відчув страх, вдивляючись у високу фігуру в сірому одязі. Він не знав того, хто стояв навпроти і стискав у кістлявих руках книжку з фіолетовою обкладинкою, проте ця людина вселяла в нього непідробний страх.

–Я бачу дерево, біля якого ми входили. – крикнув Кес, відволікаючи друзів від втілень їхніх страхів. – Швидше!

Вони набрали швидкість, коліна хапало, горло стискалося, легені горіли.  Пі–Джей вистрибнув, і лабіринт, виплюнувши його, зімкнувся прямо за ним, залишивши інших у своєму череві. Пі–Джей озирнувся. Тиша. Друзі кричали по інший бік від живоплоту. Але жодного звуку не донеслося до Пі–Джея.  Він піднявся і, обтрушуючись, важко зітхнув. Хлопець зняв рюкзак з одного плеча, і пересунувши його вперед, дістав зошит. Перевернувши його горизонтально, він написав:

«Пробачте. Я повинен знайти Едріана. Лишаю мітку на джіпіес, якщо знайдете мертвим – похороніть, як належить.» 

–Дідько! Що це було?! – запитав Кес.

–А то ти не знаєш.– фиркнула Анабелль.

–Я бачила, як Едріан загинув.–всхлипнула Майя.–Ми запізнилися.

Анабелль бігла вперед, коли Кес гукнув її:

–Стій! Їй потрібна допомога.

Майя стиснулася і заплакала.

–Він загинув через нас.– заїкаючись від плачу, кричала вона.– Ми зволікали... Вовки, про яких він говорив, вони реальні! І вони його... розірвали... Він так боявся, ці крики... Як ми могли?

–Я думав, ми бачили однакові...

–Видіння? – запитала Анабелль, підійшовши. – Схоже, це були не вони.

–Це були наші страхи?– спитав Кес.

–Як ти ще поясниш появу Женця?–роздратовано спитала Анабелль.

–Не згадуй в суї.– зітхнув Кес, проганяючи з пам'яті страхітливий образ.

Майя впала на землю, кричачи й плачучи.

–Ей... Не плач, це неправда. – намагався заспокоїти її Кес. –Все гаразд.

–Ви... Вам начхати! Ви кинули його! – кричала Майя.

–Е... Кесе... – злякалася Анабелль.

–Не зараз.– перебив її хлопець, він наблизився до Маї, простягнувши їй руку.–Послухай, цей лабіринт викликає страхи, ясно? Едріан живий, ми зараз усі разом знайдемо його.

–Ти брешеш!

–Кесе! – крикнула Анабелль.

–Не зараз!

–Ні! Зараз! – вона штовхнула хлопця, і той примружився. –Поглянь на її ноги.

Кес уважно глянув на ноги дівчини, які щільно стискали лози, вони піднімалися вгору до щиколоток, щільно завиваючись, зв'язуючи її. Кинувшись виплутувати ноги Майї, він відчув удар по шиї і потилиці. Вона кричала, кидаючись на Кеса.

–Схоже, вона не хоче йти... – зауважила Анабелль.

–Краще допоможи мені.–кряхтів Кес, коли Майя штовхала його.

Анабелль мовчки зробила крок до гілки, що лежала.

–Зв'язано щільно, потрібен ніж.– відповів Кес, дивлячись на товсту гілку в руках Анабелль.

Взявши гілку міцніше, дівчина знизала плечима і вдарила Майю, яка билася в істериці, по потилиці. Вона впала навзнак, лози обм'якли, відпускаючи ноги балерини.

–М'якше бути не пробувала? – розлютився Кес.

–Що? Хотів отримати більше пенделів?

–Це було грубо! – бурчав він.

–Зате дієво. Піднімай її, нам треба йти.

Пронісши дівчину на руках ще кілька проходів, Кес відчув, як Майя легенько постукала його по плечу.

–Що трапилося? – запитала вона, прокліпавшись.