Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

паморочилося в голові, всередині прокинувся голос, який підказував йому потрібні слова:

— Іди в пекло, капітане. Ці виродки замішані в усіх Петчеттових схемах. Один — телезірка, в іншого татко — казково багатий чортяка. Два педики на купі грошей — та таких навіть я би пошантажував. Тобі це не здається логічним, нє?

Екслі пальцем торкнувся коміра: сигнал — ЗАСПОКОЙСЯ.

— У висновках сержанта Вайта, звичайно, є раціональне зерно, хоча мені й не подобається манера, у якій він ці висновки викладає. Джентльмени, щоб прояснити ситуацію: чи знав хтось із вас про схеми шантажу, до яких були залучені Пірс Петчетт та/або його повії?

— Ні, — відповів Тіммі Валберн.

— Ні, — повторив за ним Біллі Дітерлінґ.

Бад приготувався поставити ключове запитання.

— Чи намагалися когось із вас колись шантажувати? — нахилився до них Екслі.

Обидва замотали головами, мовляв, ні — але чому тоді цих двох гомиків пробило по`том у приємно прохолодній кімнаті?

— Джонні Стомпанато, — прошепотів Бад.

Біллі з Тіммі застигли на місці.

— Компромат на «Жетон честі», — сказав Бад. — Цього він хотів?

Валберн почав було відповідати, але Біллі його зупинив.

«ОБЕРЕЖНО!» — промовляв вираз обличчя Еда. «АГОВ!» — вимагав внутрішній голос.

— Він мав щось на твого батька, так? На великого, бляха-муха, Рея Дітерлінґа?

Екслі відчайдушно жестикулював йому, мовляв, досить, але цієї миті в його уяві з’явилося обличчя того, кому належав цей другий голос — Діка Стенса, що ковтає газ.

— Компромат. Віллі Веннерголм, Лорен Атертон, вбивства дітей. На твого батька.

— На його батька, — показав пальцем на Екслі Біллі, не ладний вгамувати дріж..

Усі четверо мовчки переглянулися, Валберн затрусився у риданнях. Біллі обійняв його, бажаючи заспокоїти.

— Вимітайтеся. Зараз же. Я вас відпускаю.

У його очах було більше суму, аніж страху.

Біллі повів Тіммі до виходу. Бад підійшов до вікна. Екслі взяв в руку мікрофон:

— Двейне, виходять Валберн і Дітерлінґ. Впадіть із Доном їм на хвіст.

Бад вивчав його поглядом — Екслі був вищий, але не такий здоровенний.

— Даремно я це зробив, — вирвалося в нього.

— Незабаром усе це скінчиться, — відповів Екслі, дивлячись у вікно. — Усе скінчиться.

Бад поглянув униз. Фіск із Клекнером стояли під дверима; гомики раптом зірвалися й побігли вулицею вниз. Поліцейські погналися за ними, але дорогу їм перетнув автобус. Коли він проїхав, Біллі й Тіммі вже не було видно. Фіск і Клекнер, мов дурні, так і застигли посеред вулиці.

Екслі, дивлячись на них, розреготався.

Чомусь засміявся і Бад.

Розділ 71

Вони пригадали старі-добрі часи; Стентон замовив у номер шампанське. Джек розповів усе, що знав: про Петчетта й Гадженса, про порнуху, героїн та «Нічну сову». Відчувалося, що Міллер щось знає; відчувалося, що йому кортить це розповісти.

Вони пригадали, як він вчив Міллера основ поліцейського ремесла, пригадали, як тягав його на Централ-авеню до повій, а потім він раптом заарештував Арта Пеппера. У номер зазирнув Ґаллодет, сказав, що Пелтц чистий. Після цього Джек із Міллером ще годину поперемивали кістки Максу Пелтцу. Потім Міллер раптом посумнішав — у 1958-му виходить останній сезон серіалу. Крім того, він пошкодував, що вони перестали спілкуватися, але Джек, мовляв, взагалі з котушок злетів, перетворившись на парію у світі індустрії. Із сусідньої кімнати чутно було, як сперечаються Вайт із Екслі.

— Міллере, — взявся за справу Джек, втомившись грати в кішки-мишки, — це мені здається, чи ти насправді аж вмираєш, коли хочеш мені щось розповісти?

— Навіть не знаю, Джеку. Це стара історія…

— Ну, то й ця заварушка давно почалася. Ви з Петчеттом були знайомі, так?

— Звідки ти знаєш?

— Просто здогадався. Ну, і ще у справі Петчетта є відомості про те, що він фінансував деякі зі старих фільмів Дітерлінґа.

— Що ж, я справді знав Петчетта, — подивившись на порожній келих, сказав Стентон. — Була в нас із них одна історія, тільки я не розумію, яким чином це стосується справи.