Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

хто виробляв ту порнографію. Джек казав, що він показував картинки Тіммі у 1953-му і той добряче їх злякався. Треба віддати Екслі належне — він мужик зі сталевими яйцями: що ближче вони добиралися до того, хто створював порнуху, то ближче вони підбиралися до його старого і справи Атертона.

— Зрозуміло, сер.

Тіммі і Біллі обмінялися поглядами: білоручки в полоні вандалів.

— Сержанте, — миттєво зреагував на їхні погляди Екслі, — питати буду я.

— Так точно, сер. А ви, хлопці, краще кажіть правду. Я брехню на раз відчую.

— Що ж, усього кілька запитань, — зітхнув Екслі. — По-перше: чи знали ви, що Петчетт постачає своїм бізнес-партнерам дівчат за викликом?

Обидва ствердно кивнули.

— Хлопців також, — втрутився Бад. — А вам, любі друзі, траплялося скористатися його послугами?

— Ще одне слово, — сказав Екслі, — і вийдете геть, сержанте.

— Такі запитання не достойні відповіді, — сказав Тіммі, сівши ближче до Біллі.

Бад підморгнув йому:

— А ти милий. Якби мені довелося колись сісти до в’язниці, я б хотів, аби ти сидів зі мною в одній камері.

Біллі зробив вигляд, ніби плює на підлогу. Екслі закотив очі, мовляв, Господи, навіщо ти звів мене із цим дикуном?

— Добре, погнали далі. Чи було вам відомо, що Петчетт організовував для своїх повій пластичні операції, аби зробити їх ще більше схожими на кінозірок?

— Так, — відповіли в один голос Тіммі із Біллі.

— Чи було вам відомо, — посміхнувся Екслі, — що Петчетт залучав своїх повій, як жіночої, так і чоловічої статі, до інших своїх незаконних справ?

Бад здивувався обережності, із якою Екслі підвів їх до шантажу — спільного бізнесу Петчетта і Гадженса. Він уже знав цю історію від Екслі: Лоррейн/Ріта розповіла про те, як якийсь «хлопець» примусив Петчетта шантажувати його клієнтів, якраз тоді, коли Петчетт збирався почати спільну справу з Гадженсом — одразу після бійні в «Нічній сові». З’явилося відчуття, що ця ниточка може привести до Дадлі.

— Відповідайте капітану, засранці. — Еде, — сказав Біллі, — нехай цей чоловік замовкне. Реально, це вже занадто.

— Ед? — розреготався Бад. — Упс, бос, а я ж забув, що твій тато корешиться із його татом.

Це розлютило Еда по справжньому — аж весь почервонів.

— Вайте, стули свою пельку.

Гомики зустріли цей вибух люті посмішкою.

— Джентльмени, відповідайте на запитання, — промовив Екслі.

— Уточніть, про що ви? — знизав плечима Тіммі. — Що за «інші незаконні справи»?

— Конкретно — про шантаж.

Їхні коліна, що до цієї миті торкалися одне одного, тепер різко відсахнулися, але Бад помітив цей рух. Екслі поправив краватку: це сигнал — НАСІДАЙ!

Бад замислився: можливо, тим «хлопцем» був Джонні Стомп? Джонні Стомп на таких справах собаку з’їв, а чим він заробляє останнім часом — незрозуміло. Лоррейн Мелвесі заявила, що шантаж почався у травні 1953-го, на цей час банда Дадлі уже на всю співпрацювала із Петчеттом.

— Так, про шантаж. Така штука, якої страшенно бояться і одружені добропорядні громадяни, і різні збоченці, — ніхто не застрахований. Це, так би мовити премія за шкідливість професії для повій. Хлопці, вас ніхто ніколи не намагався прищучити?

— Ми не знаємося із проститутками, — закотив очі Біллі, — ані з мужиками, ані з бабами.

— Сонечко моє, — підсунув Бад стілець ближче до них, — а ми ось знаємо, що ти був знайомий із хлопцем-повією на ім’я Боббі Індж. Якщо щось крякає як качка — то це качка. Так що агов, хлопці, не встидайтеся, покрякайте нам, хто вам намагався викручувати яйця?

— Джентльмени, — суворо сказав Екслі, — чи знаєте ви імена когось із повій, які працювали на Петчетта?

— Що це за громило? — обурився Біллі. — Ми не зобов’язані відповідати на його питання.

— Хрін там! Тиняєтеся по каналізації — не дивуйтеся, що натрапляєте на щурів. Чули колись про маленького милого Деріла Берджерона? А на баб вас не тягне? На мамку його не стоїть? У Деріла стояв — Сміттє-Джек мав журнальчик, то там він її трахав на роликових ковзанах. А ви, гомики срані, думаєте, що коли влипли в лайно, то з нього родзинки повиколупуєте і буде вам кайф?

— Еде, хай він завалить писок, — сказав Валберн.

— Досить, сержанте, — наказав Екслі.

У Бада