Алан Кервін - Екстремофіл, Алан Кервін

— Що?

— Ну... Такі високі штуки з різними антенами на них.

— Такі речі краще уточнити у Пітера, — насупилася дівчинка.

— Ханно! Всі тебе шукають, а ти тут їздиш Тео по вухах? — вигукнув Пітер, вийшовши з-за ряду огірків.

— Ханна розповідала мені про те, як ви тут ведете господарство. Не свари її, — вступився за малу Тео.

— Вона цілими днями може говорити беззупинно, та й що вона може розповісти? Тут оце, а там оте, тільки іншого кольору? Вона ж не знає жодних технічних характеристик!— бурчав Пітер, наближаючись до них. — Віднеси посуд і сідай за навчання, а мені бабуся веліла показати Тео, де тут що у нас знаходиться.

— Хоч і без технічних подробиць, але мені сподобалася її розповідь. Дякую, Ханно, — усміхнувся Тео до дівчинки.

— Будь ласка, — вона, не піднімаючи очей, накрила серветкою посуд на таці й понесла її геть. Тео провів малу поглядом.

— Ну, що цікавить?

— Та багато чого. Мене сьогодні розбудила робот-бджола. Цікава розробка.

— На фоні кіборгів і дроїдів — примітив, — гмикнув Пітер.

— Все ж хотілося б почути, як вони працюють.

— Все просто. За допомогою нанотехнологій бджолиний мозок просканували і створили для роботів алгоритм дій, який частково використовують справжні бджоли. За ним ці залізяки літають, шукають квіти, збирають пилок і запилюють усі квіти, які знаходять. Ці, що у нас тут, не дуже розумні. Є новіші розробки, але вони страшенно дорогі.

— Просканували мозок? Він же такий маленький, — здивувався Тео.

— Для нанотехнологій такий розмір — нормально, до того ж електрична активність, яку проявляє мозок бджоли, майже ідентична альфа-хвилі мозку людини. Звісно, людський мозок у мільйони разів складніший за бджолиний, але і наш, і їхній підпорядкований одним і тим же законам нейрофізіології, які роблять можливим розумовий процес. Принаймні точно зафіксовані альфа-хвилі пов'язані з такими когнітивними функціями, як увага і пам'ять.

— У бджіл що, є свідомість?

— Навряд чи, просто бджоли асоціюють запахи з їжею приблизно таким же чином, як і ми. Але годі про бджіл. Ходімо, я краще покажу тобі будинок. І... знаєш, у нас тут є плазмова гармата. Справжня. Це нею дядько Аян підбив контейнеровоза і таким чином знайшов тебе, бо контейнер, що впав, пробив стелю твого сховку. Хочеш, покажу?

— Сховок?

— Гармату.

— А, ну покажи.

— А показати сховок ти можеш попросити дядька Аяна. Думаю, він не відмовить. Щоправда, вони ці дні зайняті: перевозять здобуті трофеї до Лялечки, потім хочуть поїхати на південь до контрабандистів і домовитися про обмін. Коли повернуться, попроси.

— Обов’язково.

— Хоча... насамперед тобі треба набратися сил, щоб не впасти десь там у пустелі, — посміхнувся Пітер.

— За тиждень оклигаю.

— Оптиміст.

— Реаліст, — усміхнувся Тео.