Делісія Леоні - Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні

— Еріеле? - почула я його такий густий, низький голос.

Зробивши здивоване обличчя, я широко розплющила очі, не вірячи такій зустрічі.

— Графе Роукс? - і перевела швидкий, зацікавлений погляд на його супутницю. І зуміла зловити на її обличчі вельми випробувальний, оцінюючий погляд.

— Що… що Ви тут робите, Еріеле? Ви одні тут?

— З компаньйонкою, — показала рукою на Мередіт. - Вирішила Вас не турбувати через дрібниці. Не думала, що Ви любите кінні перегони, - трохи награно насупила я брови.

— Минулого разу Ви мали трохи іншу думку про мене та перегони, — теж примружившись у свою чергу, лукаво відповів чоловік.

Я трохи підвела підборіддя і схилила голову, з цікавістю розглядаючи графа. Та що ж за чари такі він використовує?

— Я говорила про швидкість, а не про… нудне спостереження збоку, — сумно зітхнувши, промовила я.

— Вашу пристрасть до цього виду спорту я запам'ятав, Еріеле, - нагадав мені чоловік про те, що він пережив через мене.

Пролунав тихий кашель збоку. Я лише бічним зором спостерігала за його супутницею, не маючи сил відірвати від чоловіка свого погляду. Я лише звернула увагу, що жінка стоїть з того боку, де не було глибокого шраму на щоці чоловіка. А ось я все робила б, щоб стояти саме з боку його шраму.

— Дозвольте представити Вам, леді Бромінгейл…

— Адже я мала рацію, графе Роукс. Вам би час визнати, що я бачу Вас наскрізь. І не варто стверджувати протилежне, – перебила я його. Мені було абсолютно наплювати на його леді... якось там. Адже я казала, що в нього є жінка.

Я стежила за його реакцією та посміхалася. Він відвів погляд убік і… посміхнувся. Це була не посмішка, але все ж таки щось дуже близьке до цього. І невеликий прогрес – він погодився зі мною.

— Ти не представиш мені свою знайому, Тей? – почули ми голос супутниці. І граф моментально змінився в обличчі, став хмурим, серйозним, та представив мене.

— То що привело Вас сюди, Еріеле, насправді? Любов до кінного виду спорту? - граф знову був… самим собою.

— Ви маєте рацію, графе… Тейрене, — наголосила я на його повному імені. – А ще моя любов до азартних ігор. На кого Ви, кажете, зробили ставки?

— Хочете повторити? - запитав чоловік, також вже починаючи не зводити з мене погляду.

— Бажаю позмагатися з Вами знову. Обіцяю не звернути собі шию.

— І яким чином? - уточнив, примруживши граф. І я помітила, як промайнув інтерес у його очах.

— Зараз побачите, — я різко розвернулась і попрямувала без черги до столу, щоб зробити ставки.

Щоб не виникло скандалу та обурення моїм таким нахабним вторгненням, я використала магію навіювання і мені було надано місце без черги. Я уточнила про найшвидших коней, які брали участь сьогодні. Дізналася на кого саме поставив граф Роукс, і зробила ставку на одного з найкращих у трійці найшвидших коней.

Я швидко повернулася до чоловіка, який чекав мене. Ах так, зі своєю супутницею. Простягла з урочистим виглядом свій листок. Чоловік узяв його та довго розглядав.

І вперше побачила в його очах щирий інтерес та... азарт.

— Еріеле, Ви нариваєтеся на програш. Цей кінь не прийде першим.

— Бо Ви не поставили на нього, графе Тейрене? - з лукавством запитала я.

— Він програв на минулих змаганнях, — чемно відповів мені чоловік, в очах якого вже грали смішинки.

— Але ж він  вигравав три гри до цього. У нього безперечно є всі шанси!

Граф похитав головою. Я простягла йому руку.

— Я не повірю, що Ви боїтеся програти, графе.

Він повільно перевів погляд із моєї руки на моє обличчя.

— Можете попросити мене про все, що забажаєте. Якщо виграєте, звісно.

Чоловік посміхнувся. Він узяв мою ручку та поцілував.

— Згоден. Також чекатиму на Ваше бажання, якщо виграєте Ви, Еріеле.

Як вам такий візуал нашої дівчинки?)))

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно