Ірина Романовська - Зрада. Втекти чи залишитися, Ірина Романовська

Розділ 10.

Кароліна.

 

 

Останні тижні єдине, про що я мрію, — це якнайшвидше опинитися вдома в рідному ліжку. Мрію забратися під улюблену велику ковдру та спати на найкомфортнішому та найулюбленішому матраці як мінімум сім годин поспіль, а краще вісім.

Десять перельотів за чотирнадцять днів. За такий короткий час я встигла побувати на території семи країн, попрацювати в тринадцяти фотостудіях. Виходячи з валізою з аеропорту, я повинна була їхати не в готель, як зазвичай робить будь-який турист, а летіти через все місто на таксі на чергову локацію.

Чотири години тривала моя найкоротша знімальна зміна, чотирнадцять — найдовша. Відпрацювавши належний час, я бігла в готель аби відпочити, а на ранок вже чекав черговий рейс, інша робота перед об’єктивом.

Вчора, наприклад, за обмежений шматок часу мені треба було знятися для онлайн-каталогу відомої азійської мережі одягу. Довелося переміряти близько двохсот видів піжам та комплектів спідньої білизни різного фасону та крою.

Одна з найнудніших і водночас найскладніших робіт у кар'єрі манекенниці — фотографування для каталогів. До останнього кадру потрібно зберігати милу посмішку та розслаблені плечі, попри защемлену спину й зведені вилиці. А ще треба швидко орієнтуватися в позах, аби урахувати особливості власного тіла та максимально привабливо показати рекламований одяг для світлини.

Також необхідно постійно підтримувати зв’язок з фотографом, щоб з півслова, з секундного погляду розуміти, що йому від тебе треба. Адже час це гроші. Чим швидше та вдаліше працюєш, тим більше задоволених замовників, краще оплата праці.

Відносини з чоловіком стали подібними до сталевих канатів підвісного мосту над бурливою гірською річкою. Ураган «Аннет» своїми шквальним наскоком показала наочно, що загартований, на перший погляд, метал нашого шлюбу не такий уже й міцний. Тримаємося на чесному слові.

Дізнатися, що коханий чоловік два роки тому розділив ліжко з іншою жінкою, було досить боляче. Але гірких емоцій все одно виявилося недостатньо, аби я різко зібрала валізу та пішла геть.

Два роки — пристойний термін. Чи варто сьогодні обирати для давньої провини покарання чи вже сплинув термін давності?

Не знаю.

До тієї зради я практично цілий рік не давала чоловікові ані ласки, ані тіла. Наша рідкісна близькість виходила з присмаком гіркоти та розпачу. У розпал сварок ми накидалися один на одного як шалені, виплескували надлишок емоцій. Це переросло у залежність. Без суперечок та криків не виникало збудження, і як наслідок не наздоганяв наші тіла яскравий оргазм.

Механіка послідовних дій знецінила інші аспекти стосунків: стерлися приємні вібрації від буденних дотиків, розмазалося тепло від спокійних, відвертих розмов. Різкі стрибки кортизолу, адреналіну та норадреналіну, як зараз я розумію, малювали ілюзію взаємності, дарували відчуття, що ми, всупереч проблемам, все ще одне ціле.

У спокійному стані між нами був якийсь наліт байдужості, була втома та безнадія. Здавалося, чим більше Назар мовчить, тим менше кохає. Якщо я не відчувала, як тіло чоловіка втискає мене в кухонний стіл/стіну/матрац, то робила висновки, що перестаю його цікавити як жінка. Вважала, що припиняю бути привабливою та бажаною для нього, в тому числі через «зайву» вагу, яку бачу на своїх боках.

Сконцентрувавши увагу на проблемах тіла, я не помічала психологічних проблем. Не бачила скільки сил чоловік витрачає на те, щоб ми продовжували бути парою, щоб я почувалася щасливою поряд із ним.

Щодня Горський ставив у пріоритет мої бажання, у той час, коли я знецінювала його зусилля постійним невдоволенням та розпалювала чергову сварку, аби відчути його любов фізично.

Замкнуте коло, в яке Назар вкладав усе, а я тільки витрачала. Своєю поведінкою я певно змусила Назара шукати розваг у чужих обіймах.

Саме так я виправдовую його зраду дворічної давнини. Саме так виправдовую те, що продовжую жити з коханим чоловіком і надалі.

З дитиною, яка нібито є сином Назара, теж не все ясно. Минув місяць, відколи колишня помічниця чоловіка заявила про споріднений зв'язок її малюка та мого чоловіка. Тест на батьківство так і не зроблений. Баженова, за словами Горського, продовжує відхиляти згоду на тест через відсутність грошей на рахунку.

Знайти місце, де вона ховає дитину, також не вдається. У будинку, де вона винаймає квартиру, ніхто з сусідів ніколи не бачив Аннет з коляскою, не чули дитячого плачу за стінами.

Заплутана детективна історія, яка з кожним днем підкріплює мою віру в те, що чоловік справді має рацію. Батьком тієї дитини є хтось інший.

Олександра каже, що я дурепа. Подруга вважає, що Назар давно знає правду та нахабно бреше дивлячись мені в очі.

— Тому й з'явилися ці часті затримки на роботі, аврали та інші хакерські набіги на сервери компанії. Ти сама казала, що раніше він з'являвся вдома не пізніше сьомої. А тепер, дай боже, о дев'ятій заїжджає на подвір'я. Я впевнена, що твій чоловік вечорами їздить до Баженової та виконує батьківський обов'язок.

— Але навіщо це робити? Я не розумію. Для чого приховувати все?

— Бо йому так легше, Каро. Годину-другу погуляв з коляскою, погрався в татуся, та зі спокійною душею повернувся до красуні дружині під бочок. Ніяких тобі безсонних ночей та брудних підгузків.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍